4 . Предмет філософії. Її функції. Джерела філософії.

Предметом називається коло питань, які вивчає філософія. Загальну структуру предмету філософії філософського знання складають чотири основних розділи:

• онтологія (вчення про буття);

• гносеологія (вчення про пізнання);

• людина;

• суспільство.

У рамках даних чотирьох основних розділів філософії можна виділити багато питань, що нею вивчаються:

сутність буття; походження буття; матерія, її форми: свідомість. її походження і природа, взаємовідносини матерії і свідомості; несвідомість;

людина її суть та існування, душа, духовний світ людини; суспільство; суспільство і людина; природа; природа і суспільство; духовна сфера життя суспільства; матеріально-економічна сфера життя людини; соціальна сфера суспільства; суспільно-економічна формація, цивілізації; перспективи людини, суспільства; екологія, проблеми виживання; особливості пізнання; вплив суб'єкта на процес пізнавання і його результати; обмеженість і безмежність пізнання; рух; філософські категорії; діалектика, її закони; інші питання.

Основні функції філософії:

• світоглядна (філософія допомагає людині знайти і обгрунту­вати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей);

• пізнавальна (завдяки дослідженню загальних проблем пізнання філософія озброює людину орієнтирами в пізнавальній діяльності, критеріями та ознаками правильного руху на шляху до надійних, достовірних знань),

• логічна (філософія сприяє формуванню культури людського мислення, виробленню критичної неупередженої позиції);

• соціально-адаптивна (філософія допомагає зорієнтуватися в складних, строкатих проявах суспільного життя і виробити власну соціальну позицію);

• критична (проявляється в опозиції філософії до емпіричної дійсності, до світу повсякденної реальності, руйнуванні звичних стереотипів та забобонів);

• виховна (філософія прищеплює інтерес і смак до самовихован­ня. сприяє потягу людини до самовдосконалення, творчого підходу до життя, пошуку життєвих сенсів).

5. Світогляд, його структура і типи.

Світогляд - це система поглядів на світ і міс­це в ньому людини, відношення людини до навколишньої дійсності і до самого себе. У світогляді фіксується пізнава­льне відношення людини до світу (світорозуміння, світогляд) і емоційно-ціннісне відношення (світовідчування, світо­сприймання). Інакше кажучи, світогляд - це знання про світ і людину, а також переконання, ідеали, принципи людини, її ціннісні орієнтації.

Структура світогляду:

Людина – світосприйняття – (принципи, переконання, ціннісні орієнтації, емоції) – світорозуміння - світ.

Залежно від того, які методи використовуються в пізнанні світу і наскільки глибоко суб'єкт, який пізнає, проникає в сут­ність світу, виділяються рівні світогляду: буденно- життєвий (стихійні, несистематизовані уявлення про світ і людину, здоровий глузд) і теоретичний, науковий (пізнання світу і людини на рівні законів - істотних зв'язків, - система­тизоване знання). Філософію звичайно пов'язують з теорети­чним рівнем світогляду, так як вона являє собою систематизо­ване, логічно обгрунтоване знання. Філософія не просто ви­словлює судження про що-небудь, а і розгортає його в логічно-обгрунтовану систему. Однак існує і так звана життєва му­дрість, здатність людини вирішувати універсальні загальні проблеми. От чому іноді стверджують, що кожна людина - філософ або філософом називають людину, схильну до зага­льних міркувань, до узагальнених висновків.

Типи світогляду.:

1. Міфи (міфологічний світогляд): вони допомагали усвідомити зв’язок минулого із сучасним і майбутнім, завдяки ним складалися колективні уявлення певного народу, забезпечувався духовний зв’язок поколінь.

Риси: уявлення про кровно-родинні зв’язки природних сил та явищ; персоніфікація, уособлення природних сил та способів людської діяльності; міфологічне мислення оперує образами а не поняттями; міфи сприймалися як реальність, яку не потрібно доказувати; людина розумілася як іграшка в природних чи надприродних сил.

2. Релігія (релігійний світогляд): на відміну від міфу розрізняє земне і неземне, надприродне, вона розводить їх на два протилежні полюси.

Риси: поділ світу на земний та небесний; віра про існування надприродний сил; система уставлених ритуалів; поклоніння Богові як вищій істоті.

3. Філософія (філософський світогляд) ( “філео” – любов і “софія” – мудрість) – здатність людини сутність світобудови, осягнути власну сутність, піднятися до усвідомлення сенсу свого життя.

4. Ще інколи виділяють науку (науковий світогляд).

Світогляд прийнято класифікувати (на види)на основі різних спільних ознак:

За носієм	За рівнем світобачення та усвідомлення	За історичними епохами	За морально-ціннісними орієнтирами
-індивідуальний; -колективний; -груповий; -національний; -регіональний та ін.	-усвідомлений; -неусвідомлений; -частково усвідомлений; -буденний; -сформований на засадах наукових знань; -філософський та ін.	-архаїчний; -античний; -середньовічний; -ренесансний; -світогляд ХХ ст.	-егоїстичний; -альтруїстський; -гуманістичний; -антигуманний; -цинічний; -шовіністичний та ін.

Найчастіше філософсько-світоглядні позиції визначаються через розуміння вихідних початків буття:

Монізм (існує один-єдиний початок буття)

Дуалізм (існує два окремих та незалежних одне від одного початків буття, взаємодія між якими і визначає увесь стан буття; це можуть бути, наприклад, дух та матерія, добро та зло)

Плюралізм (існує багато відносно автономних початків буття)

Динамізм (початок буття є активний і рухливий)

Динамізм органічний (еволюціонізм)

Динамізм механічний (атомізм, деїзм)

Догматизм, консерватизм (початок буття є незмінний)

Ідеалізм (коренем буття є дух, ідея)

Сенсуалізм (напрям у теорії пізнання, де відчуття єдине джерело знань).

Скептецизм ( філ.. вчення, яке піддає сумніву можливістю достовірного пізнання об’єктивного світу).

Раціоналізм (на противагу сенсуалізму (емпіризму) єдиним джерелом і критерієм пізнання є розум (теоретич. мислення)).

Матеріалізм (коренем буття є чуттєва матерія).