Тема № 8. Проблеми онтології

Лекція: 1-год.

План

1. Поняття онтології та метафізики, їхній основний предмет.

2. Проблеми онтології у розвитку філософської думки.

Ключові поняття: онтологія, гносеологія, епістемологія, монада, субстанція.

Список використаних джерел

1. Доброхотов А. Онтологическое открытие Платона [Эл. ресурс] / А. Доброхотов // Категория бытия в классической западноевропейской философии. - 1986.

- Режим доступа: http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s00/z0000876/st000.shtml

2.Кузанский Н. Об ученом незнании / Н. Кузанский [Эл. ресурс]. – Режимдоступа: http://www.theosophy.ru/lib/de_docta.htm

3. Лекторский В. Теория познания / В. Лекторский [Ел. ресурс]. - Режим доступу: http://elenakosilova.narod.ru/studia3/math/lect_epist.htm

4. Петрушенко В. Історія світової філософії. Фундаментальні проблеми філософії: навчальний посібник [Ел.ресурс]. – Львів: НУ“ЛП”, 2002.

5. Подольська Є. А. Кредитно-модульний курс з філософії: філософія, логіка, етика, естетика, релігієзнавство / Є. А. Подольська. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 253 - 387.

6. Платон. Софист [Эл. ресурс] / Платон. – Библиотека «Гумер»

- Режим доступа: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Platon/sofist.php

7. Сартр Ж.-П. Бытие и ничто. Опыт феноменологической онтологии / Жан-Поль Сартр [Эл. ресурс] / Жан-Поль Сартр. –– М.: Республика, 2000. – Ч.1, 2.

– Режим доступа: http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s00/z0000767/st000.shtml

8. Спиноза Б. Этика / Б. Спіноза. – Русский гуманитарный интернет-университет.- Режим доступа: http://sbiblio.com/biblio/default.aspx?w=1089&t=author&sort=author&pid=5

9. Хайдегер М. Время и бытие [Эл. ресурс] / Мартин Хайдегер. – Ин-т философии РАН.- Режим доступа: http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s00/z0000280/st000.shtml

10. Чанышев А. Трактат о небытии [Эл. ресурс] / А. Чанышев // Вопросы философии. – 1990. – Ин-т филос. РАН. – № 10. – 1990. – 3 пункт. – Режим доступа: http://philosophy.ru/library/katr/chan_nego.html

1. Поняття онтології та метафізики, їхній основний предмет

Одним із розділів філософії є онтологія. Слово «онтологія» складається із двох части: «онтос» – «суще»; «логос» – «вчення». Термін «онтологія» запровадив у ХУІІ ст.. німецький філософ Р. Гоклініус. Онтологію вважають не вченням про буття, а одкровенням про логічність буття, вкоріненість у бутті логоса. За предмет онтології вважають буття, ніщо, творення. Є традиційні форми буття: буття речей і процесів; буття людини; буття духовного або ідеального; буття соціального. Варто відрізняти онтологію та метафізику, не зважаючи на те, що проблема буття для них є спільною.

Метафізика (від гр. meta – після, phesike – природа) – умоглядне вчення про найзагальніші види буття – світ, Бога й душу. Її розглядають як те, що тотожне філософії; як спосіб вирішення смисложиттєвих питань; як метод, альтернативний діалектиці; як те, що є малозрозумілим.

Субстанція – те, що існує само із себе, тобто абсолютне (нестворене і незнищуване), само детерміноване (незалежне ні від чого). Основним поняттям метафізики XVII ст. є поняття субстанції, яке по-різному використовували мислителі епохи, вважаючи її єдиним Богом із різними модусами (Б. Спіноза) або одухотворяючи кожну річ, надаючи їй форму субстанції і таким чином її розмножуючи, наприклад, монади, а монада монад – Бог (Г.-В. Лейбніц).

Справжньою реальністю, на думку(Г.-В. Лейбніца), є не протяжність і рух, як вважав Рене Декарт, а певні духовні одиниці, які він називав монадами (гр. монос – одиниця, неподільне). Матерія сама по собі пасивна, їй бракує активності, сили. Носієм цієї активності є монади. Кожна монада подібна до душі, яка вміщена в матеріальну оболонку (тіло). Монадою монад є Бог. Світ – сукупність монад [2, с. 112 - 115].

Готфрід Лейбніц розбив єдину і неподільну субстанцію Рене Декарта та Бенедикта Спінози та маленькі субстанції, одухотворивши їх, але зберіг єдність світу через Бога як монаду монад.

Термін метафізика в історичному контексті має 5 визначень:

• метафізика як вчення про надчуттєві, недоступні досвіду принципи;

• метафізика тотожна філософії;

• вчення про малозрозуміле і туманне;

• спосіб вирішення смисложиттєвих проблем, які не піддаються експериментам;

• метод, альтернативний діалектиці.

При цьому основним питанням метафізики є: «Чому є щось, а не ніщо?».

Момент перехрещення буття і небуття і є актом амбівалентного мислення, що сучасні метафізики вважають предметом метафізики. Це щомиттєве переживання, особливе ставлення до світу; це завжди те, що виходить за рамки повсякдення; це запитання, яке не співпадає з часом; те, що залишається в межах межі; те, що йде з майбуття; запитання, на яке неможливо знайти відповіді і пристосувати собі на користь.

Про метафізику згадує Аристотель як про науку наук, як про те, що знаходиться після фізики, після матеріального.

Тож онтологія, на відміну від метафізики, займається дослідженням буття безвідносно до відношення людини до цього буття, а метафізика цікавиться проблемою людського ставлення до буття, до сущого, до себе.

Онтологія – це вчення про суще, про першооснови буття: система найзагальніших понять, за допомогою яких здійснюється осягнення дійсності.

Гносеологія – вчення про сутність і закономірності пізнання, теорія пізнання.

Епістемологія – філософська дисципліна, предметом якої є не думка і віра, а знання, тобто те, що має всі підстави вважатися за знання.