2.1. Початкові підстави набуття права власності

2.1.1. Набуття права власності на новостворене майно та перероблену річ

Річ, створена (виготовлена) особою, є результатом фізичних, фінансових, інтелектуальних зусиль особи. Тому право власності на таку річ виникає в особи, яка її виготовила, якщо інше не пе­редбачено законом або договором. Зокрема, у ст. 16 Закону Ук­раїни від 11 липня 2001 р. «Про авторське право і суміжні права»'

Відомості Верховної Ради України. - 1994.- № 13.-- Ст. 64.

29

передбачено, що виключне майнове право на службовий твір на­лежить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим догово­ром (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором. Автору належить особисте немайнове право на службовий твір.

Спеціальні правила встановлено щодо виникнення права влас­ності на нерухоме майно. Виникнення права власності на житло­вий будинок, зведений будівництвом, має низку характерних особ­ливостей:

1. право власності на житловий будинок тісно пов'язане з пра­ вом на земельну ділянку відведену для таких цілей. Порядок від­ ведення земельних ділянок, розміри, порядок користування ними відповідно до цільового призначення, документи, які підтверджу­ ють права на земельну ділянку регламентуються Земельним коде­ ксом України;

2. для здійснення будівництва особа повинна мати розробле­ ний, погоджений з відповідними службами та затверджений про­ ект будівництва. Будівництво має здійснюватися відповідно до та­ кого проекту;

3. закінчений будівництвом будинок може експлуатуватися тільки після здачі-приймання і введення його в експлуатацію. Спор>джені в містах, селищах і селах житлові будинки приймають в експлуатацію приймальні комісії, які призначають виконавчі ор­ гани відповідних рад. Прийняття будинку в експлуатацію оформ­ люють актом, що затверджує виконавчий орган місцевої ради за місцем розташування будівлі.

Закінчені будівництвом об'єкти державного замовлення при­ймають в експлуатацію в два етапи:

1. робочою комісією, яка перевіряє відповідність об'єкта сані­ тарно-гігієнічним, протипожежним, радіаційним, екологічним, міц- нісним, архітектурним нормам і правилам. Прийняття робочими комісіями закінчених об'єктів оформляють відповідними актами, які передають на розгляд державної приймальної комісії;

2. прийняття державними приймальними комісіями закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію оформляють актом. Дата підписання такого акта і є датою введення об'єкта в експлуатацію (Див.: постанову КМУ від 22 вересня 2004 р. «Про порядок при­ йняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів держав­ ного замовлення»).

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) осо-

Офіційний вісник України.- 2004.-•№ 38.- С. 33.- Ст. 2500.

бою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Наприклад, за підрядними договорами підрядник ство­рює річ для замовника, який набуває прав власності на неї.

Згідно з нормою ч. 2 ст. 331 ЇДКУ, право власності на ново-створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Але право власності на зазначені в нормі об'єкти підлягає держав­ній реєстрації, і саме з цим моментом пов'язується виникнення права власності, про що зазначено в наступній нормі тієї самої ча­стини. Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їхніх обмежень, ре­гулюються Законом України від 1 липня 2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»¹ та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.² Відповідно до цих нормативних актів обов'язко­вій реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно фізич­них та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без гро­мадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад та держави. Ре­єстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвен­таризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Отже, факт державної реєстрації права власності є завершальним в юридичному складі як підстави вини­кнення права власності. Ні з фактом завершення будівництва, ні з фактом прийняття його в експлуатацію виникнення права власнос­ті самим законодавцем не пов'язується. Тому незрозумілою є логі­ка взаємозв'язку норм ч. 2 ст. 331 ЇДКУ. Причому факту державної реєстрації права власності законодавець надає правовстановлю-вального характеру, а не правопідтверджуючого. Саме з держав­ною реєстрацією пов'язується виникнення права власності, а не його підтвердження.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважа­ється власником матеріалів, обладнання тощо, які були викорис­тані в процесі цього будівництва (створення майна). За попере­дньою редакцією норми ч. 4 ст. 331 ЇДКУ правовий режим неза­вершеного будівництва був дещо ускладненим. За заявою

^ Відомості Верховної Ради України.- 2004.- №.51.- Ст. 553. ' Офіційний вісник України.-- 2002.- № 8.- С. 471.- Ст. 383.

31

2**

заінтересованої особи суд міг визнати її власником недобудова­ного нерухомого майна, якщо було б встановлено, що частка ро­біт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною. Такий законодавчий підхід практично ускладнював можливість укла­дення правочинів щодо розпорядження об'єктами незавершеного будівництва. Адже лише за рішенням суду особа могла визнава­тися власником недобудованого нерухомого майна. Процедура судового розгляду ускладнювалася необхідністю призначення експертизи об'єкта для встановлення факту, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною. Лише після цьо­го нотаріус вправі посвідчувати договір про відчуження об'єкта. Як свідчить практика, такий механізм правового регулювання виявився вкрай неефективним. Чому суд мав визнавати особу власником незавершеного будівництва, якщо до введення в дію Цивільного кодексу існувала практика укладення правочинів про відчуження об'єктів незавершеного будівництва в режимі неру­хомості? Адже такі об'єкти тісно пов'язані із земельною ділян­кою, хоча будівництвом ще не завершені. Законом України від 15 грудня 2005 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»¹ до ч. 4 ст. 331 ЦКУ внесено зміни, які дали змогу по­вернутися до вже існуючої раніше практики. Сьогодні об'єкти незавершеного будівництва розцінюються як самостійні об'єкти (нерухомість). Право власності на об'єкт незавершеного будівни­цтва реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, в порядку, визначеному Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх об­межень» та Тимчасовим положенням на підставі таких докумен­тів: документів, що підтверджують права на земельну ділянку, відведену під забудову; проектно-кошторисної документації; до­кументів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва. Тому потребують уточнення норми Тимчасового положення, в якому зазначено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Заінтересова­на особа може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будів­ництва після державної реєстрації прав на нього.

Набуття права власності на перероблену річ регламентується нормами ст. 332 ЦКУ. Як переробку треба розцінювати створення речі з певного матеріалу, сировини, монтаж, збирання комплекту;

ючих, ремонт, переобладнання тощо. Виникнення права власності на перероблену річ залежить від певних обставин:

1. якщо особа самочинно переробила чужу річ, тобто без згоди на те власника речі, то право власності на перероблену річ не ви­ никає. Особа, що провела таку переробку зобов'язана відшкодува­ ти власникові матеріалу його вартість;

2. якщо переробка здійснюється з чужого матеріалу і її резуль­ татом є рухома річ, то власник матеріалу за його бажанням набу­ ває права власності на таку річ. Правило диспозитивне, оскільки законом або договором може бути встановлено інше.

Зокрема, за договором підряду визначаються права та обов'яз­ки сторін під час виконання робіт, що мають уречевлений резуль­тат. Замовник набуває права власності на річ, виготовлену з мате­ріалів підрядника або з власних матеріалів.

Право власності на перероблену річ може виникнути в особи, яка здійснила переробку з чужого матеріалу, якщо вартість пере­робки і створеної нової речі значно перевищує вартість матеріалу і особа, що здійснила переробку, виявила бажання набути таку річ у власність. У такому випадку власник матеріалу має право на від­шкодування понесених збитків (вартість матеріалу) і моральної

шкоди.

Якщо прав власності на перероблену річ набув власник матері­алу, то він зобов'язаний відшкодувати особі вартість робіт щодо переробки. Норма диспозитивна, оскільки договором між сторо­нами може бути передбачене інше.