2.1.2. Привласнення загальнодоступних дарів природи

Цивільним кодексом вперше передбачено таку підставу виник­нення права власності як привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333 ЦКУ). Право власності виникає безпосередньо із закону, відповідно до загального дозволу власника земельної діля­нки або згідно з місцевими звичаями. Такий спосіб треба розгляда­ти як первинний, але це не означає, що загальнодоступні дари природи є безхазяйними речами. Такі речі є об'єктами права влас­ності власника земельної ділянки.

Зазвичай зазначені об'єкти є у державній або комуналь­ній власності і їхній правовий режим визначається відповід­ними нормативними актами: Земельним кодексом України (далі ~ ЗКУ), Лісовим кодексом України,¹ Водним кодек-

32

Відомості Верховної Ради України. 2006.- № 13.- Ст. 1 10.

Відомості Верховної Ради України.- 1994. № 17.- Ст. 99.

33

сом,¹ Кодексом про надра,² Законом України від 9 квітня 1999 р. «Про рослинний світ»³ тощо. Загальне використання загально­доступних дарів природи зазвичай не обмежене, крім певних випадків. Законодавче врегульовано правила мисливства, полю­вання (Закон України від 22 лютого 2000 р. «Про мисливське господарство та полювання») та рибальства (постановою Кабі­нету Міністрів України від 18 липня 1998 р. затверджено «По­рядок здійснення любительського і спортивного рибальства»). У порядку загального використання об'єктів тваринного світу громадянам дозволяється безоплатне аматорське і спортивне рибальство та добування водних безхребетних для особистого споживання у визначених для цих цілей водоймах загального користування і за умови додержання встановлених правил ри­бальства і водокористування. Спеціальні правила встановлено щодо збирання окремих видів рослин, ягід.

Законодавець, закріплюючи у ст. 90 ЗКУ права власників земе­льних ділянок, зокрема, визнає за ними право використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові наса­дження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі. Такі самі права визнаються і за землекористувачами - ст. 95 ЗКУ. У нормах ЦКУ закріплено право будь-яких осіб, не тільки власни­ків чи землекористувачів, на привласнення загальнодоступних да­рів природи. Однозначно, що пріоритет мають особи, наділені правами щодо земельної ділянки (правом власності чи користу­вання). Використання лісових ресурсів регламентовано Лісовим кодексом і здійснюється в порядку загального та спеціального ви­користання. Зокрема, в порядку загального використання лісових ресурсів громадяни мають право вільно перебувати в лісах, безко­штовно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рос­лини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби, крім випадків, пе­редбачених законодавчими актами.

Загалом, окремі об'єкти, маючи певну цінність (харчову, есте­тичну, лікувальні властивості тощо) можуть не використовуватися власниками земельних ділянок, оскільки або не відомі їм, або не становлять для них інтересу. Щодо таких об'єктів треба розмежо­вувати право власника земельної ділянки на їхнє привласнення

¹ Відомості Верховної Ради України.- 1995.- №24. Гт. 189.

² Відомості Верховної Ради України.- 1994.- № 36.- Ст. 340.

³ Відомості Верховної Ради України.- 1999.- № 22-23.- Ст. 198.

34

_саме на основі свого права і право сторонніх осіб, які привласню-}оть такі об'єкти на підставі прямої вказівки закону з моменту заволодіння ними. Тому з боку інших, сторонніх осіб, необхідним с докласти певних зусиль щодо вилучення цих речей з природного середовища. Надання права присвоювати такі речі будь-кому є своєрідним прагненням до найбільш ефективного використання природних властивостей землі, водойм, лісів. Право власності на такі об'єкти виникає з моменту вилучення їх з природного середо­вища. Рівні умови привласнення загальнодоступних дарів природи гарантуються та забезпечуються кожному.

Значний науковий інтерес викликає в цьому плані праця відо­мого цивіліста Б. Черепахіна «Первоначальньїе способи приобре-тения собственности по действующему праву».¹ У ній досліджено також принцип окупаційної свободи на дикорослі плоди, об'єкти мисливства та рибальства за римським, німецьким, французьким, швейцарським правом.