13.2. Транспортне страхування

Під транспортним страхуванням розуміється сукупність видів страхування від небезпек, що виникають на різних шляхах сполучення – морських, річкових, повітряних, сухопутних, змішаних.

Об’єктами страхування можуть бути як засоби транспорту, так і вантажі, що перевозяться ними. Страхування вантажів часто називається карго, а страхування засобів транспорту – каско.

Страхування вантажів – один з найбільш поширених видів страхових операцій. Страхувальниками можуть виступати будь-які юридичні і фізичні особи, що є вантажовідправниками або вантажоодержувачами. Хто конкретно укладає договір страхування вантажів, покупець або продавець, залежить від умов постачання продукції, обумовлених ними юридичних і економічних взаємин сторін.

Так, в міжнародній торгівлі постачання товарів морським шляхом на умовах CIF покладає обов’язок укладення договору страхування на продавця. Під час залізничних перевезень аналогічні вимоги передбачені умовами постачань «франко-станція призначення» (до прикордонної залізничної станції).

Правила, які вживаються страховими організаціями, передбачають можливість страхування вантажів на умовах:

1) «з відповідальністю за всі ризики»;

2) «без відповідальності за пошкодження».

Страхування «з відповідальністю за всі ризики» означає відшкодування збитків від пошкодження або повної загибелі всього або частини майна, що виникають з будь-яких причин (особливо обумовлених), а також необхідні і доцільно проведені витрати з рятування і збереження вантажу, з попередження подальших його пошкоджень.

За договором страхування «без відповідальності за пошкодження» відшкодовуються збитки від повної загибелі всього або частини вантажу, викликаної пожежею, вибухом, блискавкою, бурею, вихором, іншими стихійними лихами, або зіткненням транспортних засобів (поїздів, судів, літаків тощо), посадкою судна на мілину, пошкодження його льодом, провалом мостів, підмоченням вантажу забортною водою, аварією під час навантаження-розвантаження, укладання вантажу, прийому судном палива.

Розглянемо види майнового страхування.

Морське страхування – галузь страхування відносно судів морського і річкового флоту, а також судів змішаного плавання типу річка-море. Розрізняють договірне морське страхування і морське страхування в клубі взаємного страхування судновласників.

Страхування багажу – вид майнового страхування, яке проводиться окремо або у поєднанні із страхуванням інших об’єктів за одним договором. Звичайне страхування багажу додається до договору транспортного страхування. Засоби транспорту і багаж страхуються на випадок пошкодження або загибелі в результаті аварій, стихійних лих і викрадання.

Страхування грошової готівки на час перевезення – вид страхування, яким забезпечується страхове покриття в результаті крадіжки крупних сум готівки під час перевезення інкасованої торгової виручки з банку або в банк.

Страхування каско – страхування засобів транспорту: судів, літаків, автомашин тощо. Страхування каско є страхуванням лише засобів транспорту (у комплектації заводу-виготовника) і не містить страхування пасажирів, майна, що перевозиться, відповідальності перед третіми особами тощо.

Розглянемо страхування вантажоперевезень.

Об’єктом страхування є майновий інтерес фізичної або юри­дичної особи, пов’язаний з пошкодженням, загибеллю або втратою вантажів в процесі транспортування, проміжного зберігання, пере­ван­таження, перевалки на маршруті перевезення.

За договорами транспортного страхування вантажів відшко­довуються збитки, що відбулися від випадковостей і небезпек перевезення.

Страхувальниками можуть бути вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники, власники вантажів, перевізники тощо, фізичні і юридичні особи.

Страхові компанії здійснюють також страхування перевезення готівки, дорогоцінних металів, виробів з коштовних каменів, антикваріату, страхування контейнерів.

Договір транспортного страхування вантажів може бути розроблений як на одиничне перевезення, так і на перевезення на тривалий час за Генеральним страховим полісом.

Під час страхування вантажів за Генеральним страховим полісом передбачається безперервність страхового покриття. Всі вантажі, що перевозяться, вважаються застрахованими під час транспортування з будь-яких пунктів відправлення і до будь-яких пунктів призначення на весь обумовлений в полісі період перевезень будь-яким видом транспорту.

Відшкодуванню підлягають:

– збитки, витрати і внески за загальною аварією за часткою вантажу і/або фрахту;

– всі необхідні і доцільно проведені витрати по рятуванню вантажу, а також із зменшення збитку і з встановлення його розміру, якщо збиток підлягає відшкодуванню за умовами страхування.

Вантаж вважається застрахованим в сумі, заявленій страхувальником, але не вище за його дійсну вартість, вказану у відповідних документах.

Страхування вантажів здійснюється на весь період перевезення від будь-яких пунктів відправлення і до будь-яких пунктів призначення автомобільним, залізничним, повітряним, морським (річковим) транспортом, із перевантаженням і перевалкою, переробкою і по­дальшим зберіганням на складах.

Умови страхування відповідають загальноприйнятим в світовій практиці страхування вантажів правилам і положенням.

Ризики:

– пошкодження, знищення, втрата товарного виду, повна або часткова втрата споживчих якостей вантажу внаслідок стихійних лих, пожежі, вибуху, удару блискавки, крадіжки і інших протиправних дій третіх осіб;

– аварій в процесі транспортування, навантажування, розвантаження, складування, а також під час заправки транспортного засобу паливом;

– зіткнення транспортних засобів з будь-чим;

– зникнення транспортного засобу з вантажем.

Тарифи: із страхування вантажів змінюються в межах 0,4–0,53 % від страхової суми (вартості вантажу) залежно від факторів і обсягу покриття, що надається.

Страхування відповідальності, яка визначається Конвенцією CMR і Цивільним кодексом України, забезпечить відшкодування збитків у разі втрати або пошкодження вантажу, а також відшкодування інших витрат і витрат, які неминуче виникають у зв’язку з такою втратою.

Об’єктом страхування є майнові інтереси автоперевізника (експедитора), пов’язані з його відповідальністю під час виконання перевезень (експедиції вантажів).

Ризики, які регламентуються конвенцією CMR та Цивільним кодексом України:

– відповідальність за загибель, пошкодження і/або втрату вантажу, прийнятого до перевезення або експедиції;

– відповідальність за фінансові збитки, заподіяні клієнтові перевізника внаслідок невиконання останнім частково або повністю його договірних зобов’язань, також: відповідальність згідно вимог за доставку вантажу, відповідальність за видачу вантажу з порушенням вказівок про затримку видачі, відповідальність за неправильне засилання вантажу;

– відповідальність перед третіми особами у випадках спричинення шкоди вантажу, що перевозиться;

– відповідальність за втрату, пошкодження орендованих контейнерів, іншого обладнання, яке не належить перевізникові, але за яке він несе відповідальність;

– відповідальність за пошкодження і/або знищення вантажу під час зберігання на складах і терміналах (в т.ч. митних) під час транзиту за період, який не перевищує 90 днів;

– відповідальність субконтракторів;

– відповідальність у зв’язку з навантажувально-розвантажуваль­ними роботами;

– відповідальність за видачу вантажу неуповноваженому одержувачу;

– ризик неотримання перевізної плати (фрахту) від замовника перевезення.

Морське страхування – один із найдавніших видів страхування. Першим зі збережених донині страхових полісів було виписано в середньовічній Італії (1347) у зв’язку саме з морським перевезенням [141].

Сучасне страхування асоціюється з Лондонським Ллойдом, який розпочав свою діяльність в 1688 року також із морського страхування.

Більш ніж за три сторіччя розвитку морського страхування було відпрацьовано головні принципи, поняття й механізми, які застосовуються і донині.

Незважаючи на деякий занепад вітчизняної морської індустрії в середині 90-х років, останнім часом в Україні намітилися тенденції до оздоровлення галузі. Поступово зростає попит на послуги національних страховиків із боку власників річкових і морських суден, фрахтувальників, операторських компаній, морських посередників, таких як суднові агенти і брокери.

Основні види морського страхування такі:

– страхування каско суден на термін;

– страхування каско суден на період будівництва;

– страхування військових та страхових ризиків;

– страхування особливих майнових інтересів;

– страхування ризику втрати фрахту;

– страхування відповідальності судновласників;

– страхування додаткової відповідальності;

– страхування контейнерів;

– страхування відповідальності судових агентів;

– страхування відповідальності судових брокерів;

– страхування відповідальності фрахтувальників.

Авіаційне страхування – це загальна назва комплексу майнового, особистого страхування та страхування відповідальності, яка випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством [141].

Розрізняють обов’язкове та добровільне авіаційне страхування. Обов’язковість низки авіаційних видів страхування обумовлена міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, та внутрішніми законодавчими актами.

Добровільні види авіаційного страхування – це широкий спектр в основному страхування майна та страхування відповідальності різних підприємств і організацій, котрі беруть участь у функціонуванні цивільної авіації.

Особливості проведення авіаційного страхування. Порядок та умови проведення авіаційних видів страхування є специфічними і потребують докладного висвітлення. Це, зокрема, зумовлено такими чинниками:

– авіаційне страхування має справу з особливими, відмінними від інших видів майна ризиками;

– значний розмір страхових сум передбачає узгодження дій страховиків і перестраховиків;

– авіаційні ризики можуть спричинити катастрофічні та кумулятивні збитки;

– авіаційне страхування тісно пов’язане з міжнародним страховим ринком;

– авіаційне страхування регулюється як національним, так і міжнародним правом;

– для проведення операцій з авіаційного страхування потрібна розвинена спеціалізована інфраструктура;

– авіаційні ризики висувають високі вимоги до професійної підготовки фахівців, які здійснюють їх страхування.

Отже, авіаційне страхування є досить складним за своєю суттю, а його реалізація потребує від страховика особливого підходу.

Страхування засобів наземного автомобільного транспорту користується найбільшим попитом порівняно зі страхуванням інших видів транспорту.

Головним ризиком знищення або пошкодження транспортного засобу є дорожньо-транспортна пригода (ДТП). За даними МВС в Україні скоюється щорічно приблизно 40 тис. ДТП з людськими жертвами, в яких гине до 5 тис. і травмується до 40 тис. осіб [141].

Дорожньо-транспортна пригода має ряд характерних статистичних показників щодо місця, часу настання, стажу водія тощо.

Усі ці фактори слід ураховувати під час визначення тарифу в разі укладання договору страхування на випадок пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП. Велика вірогідність настання ДТП порівняно з протиправними діями компенсується невеликою збитковістю цього ризику, який становить у середньому 2–5 тис. грн, тому середній тариф за цим ризиком становить 1,5–3,5 %.

Інших значних збитків завдають протиправні дії третіх осіб, викрадення та пограбування транспортних засобів. Під час укладання договору страхування повного каско тариф від викрадення становить більш ніж половину в частині страхового тарифу і досягає близько 4–6 %. Це пояснюється майже 100 % збитковістю страхової суми. Тобто, в разі настання страхового випадку необхідно виплачувати всю страхову суму. До того ж такий страховий випадок досить легко сфальсифікувати. Тому більшість страховиків взагалі не беруться за страхування транспортних засобів від крадіжки. У разі ж прийняття такого ризику застосовують великі розміри франшизи.

Цей ризик має свої особливості. Ризик пограбування залежить насамперед від престижності автомобіля, місця його зберігання, наявності охоронних пристроїв та сигналізації, терміну експлуатації.

Ще одна група стихійних ризиків – стихійні лиха. Значне місце в цьому питанні посідає регіон експлуатації транспортного засобу. Тариф від стихійних лих не перевищує 1 %.

Серед умов страхування є ряд обмежень:

1. не приймаються на страхування легкові автотранспортні засоби та причепи до них, термін експлуатації яких з моменту випуску перевищує 10 років;

2. не приймаються на страхування від угону легкові автотранспортні засоби всіх марок, не обладнані протиугінними пристроями;

3. не береться під страховий захист багаж;

4. не береться під страховий захист скло автотранспортних засобів, що має будь-яке пошкодження і дефекти;

5. не відшкодовується збитки в таких випадках:

– пошкодження (знищення) шин автотранспортних засобів та шин, установлених на причепах до них, які завдані внаслідок руху і не спричинили ДТП;

– крадіжки коліс, якщо це сталося окремо від крадіння автомобіля.

На страхування приймається автотранспортний засіб та причепи до нього в технічно справному стані.

До страхових ризиків більшість страховиків відносять:

– пошкодження, знищення об’єкта, страхування внаслідок аварії та інші пошкодження, що сталися в процесі руху;

– пошкодження, знищення об’єкта страхування внаслідок протиправних дій третіх осіб під час його знаходження:

– у будь-якому місці;

– на стоянці, що охороняється, чи в гаражі;

– пошкодження, об’єкта страхування внаслідок стихійних лих, падіння дерев, нападу тварин, а також пожежі чи вибуху в автотранспортному засобі;

– угон або викрадення автотранспортного засобу на стоянці, що охороняється, у будь-якому місці чи гаражі.

До страхових випадків не належать ситуації, під час яких було зафіксовано:

1) використання автотранспортного засобу заздалегідь відомому страхувальнику в несправному стані;

2) управління автотранспортним засобом особою, котра не має посвідчення водія або посвідчення водія відповідної категорії;

3) передача транспорту в управління особі, що перебуває в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння;

4) управління автотранспортним засобом страхувальником, що перебуває в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння;

5) порушення правил експлуатації автомобільного засобу (перевезення вогненебезпечних матеріалів;

6) участь автомобіля у гонках;

7) наїзд на гострі предмети;

8) варіння, сушіння чи інші види гарячої обробки автомобіля;

9) зношування протекторів шин понад норму;

10) поганий стан проїжджої частини дороги;

11) військові дії, народні збурення, політичні конфлікти.

Договір страхування укладається від декількох днів до одного року (або на сезон).

Страхова сума визначається на підставі:

– рахунок-фактура заводу-виробника;

– каталог офіційного дилера;

– експертна оцінка страховика.

Збитки відшкодовуються за системою, пропорційною відповідальності. При цьому сума страхового відшкодування зменшується на величину безумовної франшизи. Розмір якої залежить від виду автомобіля: 5–10 % для вітчизняних марок; 10–40 % – для дорогих імпортних автомобілів.