13.4. Позовно-претензійна робота

Претензійна робота – це один із способів захисту законних інтересів підприємств.

Безпосередніми завданнями претензійної роботи є:

а) відновлення порушених прав і захист законних інтересів організацій;

б) виявлення причин і умов, що створюють невиконання дого­вірних зобов’язань, випуск продукції і товарів неналежної якості, розкрадання майна і інші порушення;

в) попередження порушень планової і договірної дисципліни, чинного законодавства;

г) поліпшення економічних показників господарської діяльності організацій;

д) відшкодування за рахунок винних осіб збитку, заподіяного організації.

Претензійно-позовна робота на підприємстві має сприяти [90]:

– забезпеченню виконання договірних зобов’язань у всіх сферах діяльності;

– економії та раціональному використанню матеріальних, трудових, фінансових, паливно-енергетичних, сировинних та інших видів ресурсів;

– зниженню непродуктивних витрат та усуненню причин і умов, що їх спричиняють;

– забезпеченню захисту і відновленню порушених майнових прав та інтересів підприємств, що охороняються законом;

– забезпеченню відповідальності порушників договірних зобов’язань;

– ефективному використанню законодавства для поліпшення економічних показників господарської діяльності та запобіганню його порушенням.

До претензійно-позовної роботи відноситься:

– підготовка, одержання та складання документів, необхідних для пред’явлення і розгляду претензій та позовів;

– пред’явлення і розгляд претензій та підготовка позовів;

– підготовка відповідей (відгуків) та заяв про перегляд рішень, ухвал, постанов суду у порядку нагляду;

– захист інтересів підприємства під час розгляду майнових, переддоговірних та інших суперечок в арбітражному та інших судах;

– здійснення організаційно-технічних заходів (реєстрація, облік, зберігання та відправка претензійно-позовних матеріалів);

– забезпечення контролю за претензійно-позовним проводженням;

– розгляд, аналіз, узагальнення результатів претензійно-позов­ної роботи;

– підготовка висновків, пропозицій щодо поліпшення претензійно-позовної роботи.

Розглянемо технологію оформлення претензій та позовів.

Претензійна робота дає можливість (і в цьому її основне значення) попереджати виникнення господарських суперечок і усувати причини, що їх породжують.

Юридичній службі ТЕП слід розробити і видати свій, локальний нормативний акт (інструкцію, стандарт, положення, наказ) про порядок організації і ведення претензійно-позовної роботи. У цьому документі слід встановити: яка служба або посадова особа готує претензію у разі порушення, має рацію і законний інтерес, невиконання або виконання договірних зобов’язань. Зазвичай на цю ж службу покладається ведення обліку пред’явлених претензій, що поступають, і підготовка відповідей на них.

На вимогу служби, що готує претензію або відповідь на претензію, інші служби або посадові особи представляють всі матеріали, необхідні для роботи з претензією.

Відповідно до Загального положення, що діє, про юридичний відділ (бюро), головного (старшого) юрисконсульта, юрисконсульта міністерства, відомства, виконавчого комітету Ради народних депутатів, підприємства, організації, установи (далі – загальне положення про юридичну службу) юридичний відділ, юрисконсульт підприємства, установи, організації організовує і веде претензійну роботу; здійснює методичне керівництво цією роботою, якщо вона ведеться іншими підрозділами підприємства, організації, установи). Вибір форми участі юридичної служби в претензійній роботі залежить від обсягу цієї роботи і структури юридичної служби конкретного підприємства, установи, організації. Проте у будь-якому випадку юридична служба, юрисконсульт зобов’язані контролювати обґрунтованість пред’явлених претензій і відповідей на них, періодично узагальнювати результати претензійної роботи і виробляти пропозиції з усунення недоліків в претензійній роботі, причин, що породжують претензії.

Як показує практика, наявність загальних вимог і умов, є немало особливостей і специфічних елементів в організації і веденні претензійної роботи на підприємстві, в установі. Тому доцільно зупинитися на деяких загальних питаннях, маючи на увазі, що конкретний порядок роботи за окремими категоріями претензій і позовів, особливі прийоми і методи виробляються юрисконсультами з урахуванням конкретної обстановки, характеру виробництва, спеціальних нормативних актів і судово-арбітражної практики.

Оскільки новітнє цивільне законодавство виключило обов’яз­ковий претензійний порядок дозволу розбіжностей між сторонами, втратило силу і Положення про претензійний порядок врегулювання суперечок, яке, зокрема, встановлювало конкретні терміни для розгляду претензій. Тепер ці терміни встановлюватимуться у кожному конкретному випадку або законом, або господарським договором. Проте оскільки раніше встановлені в законодавчому порядку терміни розгляду претензій (30 днів) є найбільш оптимальними в умовах нашої країни, є підстави вважати, що цей термін слід встановлювати і сторонам в договорах, і в державних законах. Для дотримання цих термінів, необхідно виробити певний порядок ведення претензійної роботи, що регламентується згадуваним раніше локальним норматив­ним актом про претензійно-позовну роботу.

Розглянемо особливості претензійно-позовної роботи на залізничному транспорті.

Згідно Статуту залізниць України (статті 130–137) [173] пред’я­вленню залізниці позову може передувати пред’явлення до неї претензії.

Право на пред’явлення до залізниці претензій та позовів мають:

а) у разі втрати вантажу:

– відправник – за умови пред’явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу;

– одержувач – за умови пред’явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред’явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу;

б) у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу – одер­жувач за умови пред’явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову;

в) у разі прострочення доставки вантажу – одержувач за умови пред’явлення накладної;

д) у разі втрати багажу чи вантажобагажу – пред’явник багажної чи вантажобагажної квитанції, а у разі недостачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу – пред’явник акта, виданого залізницею про недостачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу.

Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Претензії, що виникли з приводу перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу можуть бути заявлені залізниці відправлення або призначення (на бажання заявника претензії).

Претензії, що виникли з перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні, заявляються:

а) залізниці призначення, якщо кінцевим пунктом перевезення є залізнична станція;

б) іншому транспортному органу, якщо кінцевим пунктом перевезення є порт.

Претензії вантажовідправників щодо штрафів заявляються залізниці відправлення, а вантажоодержувачів – залізниці призначення.

Порядок заявлення і розгляду претензій з приводу платежів, зборів і штрафів, пов’язаних з перевезенням пасажирів, багажу і вантажів, установлюється правилами.

Укрзалізниця може доручити розгляд претензій своїм струк­тур­ним підрозділам.

Передача іншим організаціям або громадянам права на пред’я­влення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред’явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, ба­гаж­ній квитанції), а для уповноваженої особи – довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред’явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.

Зазначені терміни обчислюються:

1) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу – для пре­тензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;

2) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки – для претензій про відшкодування за втрату вантажу;

3) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення – для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;

4) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу – для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;

5) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу – для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;

6) після закінчення п’ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, – для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень;

7) з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії, – в усіх інших випадках.

Претензія підлягає розгляду протягом 1 місяця.

У разі часткового задоволення або відхилення претензій у повідомленні мають бути зазначені підстави рішення залізниці з посиланням на відповідні статті цього Статуту. У цих випадках подані з претензією документи повертаються заявнику.

Якщо у процесі розгляду претензії буде встановлено, що вантаж переадресовано або видано іншому одержувачу на законних підставах, така претензія відхиляється з повідомленням заявнику про те де, коли, кому і за чиєю вказівкою видано вантаж, для безпосереднього розрахунку з фактичним одержувачем або з тим органом, за вказівкою якого було переадресовано чи видано вантаж.

Позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін.

Позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів можуть бути подані відповідно до установленої підві­домчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

– щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень – після закінчення п’ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

– в усіх інших випадках – з дня настання події, що стала підставою для подання позову.