3.2. Схема аналізу ризику

Керівник повинен сповідати дарвінізм у зовнішньому середовищі підприємства (організації), щоб у світі швидких змін, де виживають лише пристосовані, його організація не опинилася в числі зниклих.

Основою організаційно-економічної моделі є розроблений нами процес управління ризиками. Під організаційно-економічною моделлю будемо розуміти модель управління ризиками, яка побудована на основі системного та процесного підходів у відповідності до вимог зовнішнього та внутрішнього середовищ.  Суть підходу полягає в тому, що управління необхідно розглядати як сукупність підсистем.

Планування ризиків. Ґрунтується на визначенні потенційних ризиків, які можуть виникнути в усіх сферах функціонування підприємства. В межах цього етапу важливо ідентифікувати ризики, яких можна уникнути завдяки корегуванню існуючих стратегічних та тактичних планів підприємства. Прогнозуючи високий рівень настання певних ризиків, слід запланувати механізми їх компенсації у вигляді резервів, страхування, диверсифікування, лімітування тощо. Планування ризиків важливе у контексті визначення ймовірних втрат, перевищення витрат, недоотримання доходів і прибутків.Спеціалізованих планів щодо ризиків на підприємствах формувати недоцільно, адже вони є інтегрованими у плани розвитку, капітального будівництва, техніко-економічні плани поточного характеру, бізнес-плани .

Процес управління інтегрованим ризиком загалом, як і ризиком зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, повинен передбачати аналізування як внутрішніх, так і зовнішніх джерел ризику, його оцінювання, прийняття управлінських рішень щодо контролю над рівнем ризику та способів його зниження або уникнення. Процес управління ризиком повинен бути невід’ємною частиною загального процесу управління підприємством.

Принципи управління ризиками підприємств у зовнішньоекономічній діяльності складається з 5 принципів. Перше з них - це принцип командності. Цей принцип полягає у тому, що всі дії в процесі управління ризиками повинні проводитися із застосуванням методів командної роботи, необхідна кооперація зусиль, навиків і знань. Другий принцип - це принцип інформативності. Володіння інформацією про можливі інциденти, ризики, повинна доводитися до кожного працівника. Третій принцип - прогнозованість. Його суть полягає у розробці стратегічних дій до того, як настане ризикова ситуація, що збільшить вірогідність сприятливого результату. Четверте - це стратегія. Своєчасне, постійне і точне використання технологій управління ризиками забезпечує впорядковане середовище ухвалення рішень і ефективне використання ресурсів, тобто проблема ризику розглядається щоденно для попередження кризових ситуацій