40. Особливості здійснення індустріалізації в Укр та її наслідки

Індустріалізація — це система заходів, спрямованих на створення великого машинного виробництва і прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння і зміцнення обороноздатності країни. Причини проведення індустріалізації · Необхідність створення матеріально-технічної бази для економічної самостійності країни за умов ворожого оточення і можливої економічної ізоляції. · Прагнення влади до зміни соціально-класової структури населення в бік збільшення кількісного складу робітничого класу. Проведення індустріалізації мало низку труднощів і особливостей. Країна могла розраховувати тільки на внутрішні джерела фінансування; суттєво бракувало кваліфікованих кадрів. Головними вадами проведення індустріалізації було те, що вона почалася не з легкої, а з важкої промисловості, а також мала надзвичайно прискорені темпи. Складові індустріалізації · Інвестиції у важку промисловість за рахунок легкої та харчової. · Примус населення до придбання облігацій державної позики. · Збільшення випуску й продажу горілчаних виробів. · Продаж за кордон нафти, газу, деревини, хутра за низькими цінами. · Використання позаекономічних примусів до праці (соціалістичні змагання, стаханівський рух, неоплачувана праця на суботниках, недільниках). · Широке використання праці в'язнів. · Жорсткий режим економії бюджетних коштів. Індустріалізація здійснювалася відповідно до п'ятирічних планів розвитку народного господарства. У роки першої п'ятирічки (1928—1932 pp.) було збудовано заводи «Запоріжсталь», «Азовсталь», «Криворіжсталь», Харківський тракторний завод, у наступні п'ятирічки — Харківський турбінний завод, Новокраматорський завод важкого машинобудування та інші підприємства. Підсумки індустріалізації Республіка з аграрної перетворилася на індустріально-аграрну. Зміцнилась обороноздатність країни. Відбулися структурні зміни в промисловості: перевага була віддана не легкій, а важкій промисловості. Було ліквідовано безробіття, але знизився життєвий рівень населення (інфляція, карткова система, нестача товарів широкого вжитку). Монополізм державної власності, відсутність конкуренції та матеріальної зацікавленості призвели до сповільнення темпів розвитку економіки. Створено нову модель керівництва є кою — адміністративно-командну.

41.Економічна суть, цільове призначення та наслідки колективізації Колективізація - процес об'єднання одноосібних селянських господарств в колективні господарства. Цілі колективізації: - Фінансування індустріалізації - Політичний і економічний контроль над селянством - Безперебійне постачання робочих продуктами харчування - Збільшення чисельності робітничого класу - Постачання промисловості сировиною Сутність: Перші спроби колективізації селян були зроблені вже незабаром після революції, коли в селі стали всіляко насаджуватися колгоспи і радгоспи. Подальший хід подій був багато в чому визначений так званим "кризою хлібозаготівель" в кінці 20-х рр. Індустріалізація вимагала все більших коштів, які можна було отримати за рахунок експорту хліба. Тим часом селяни не бажали здавати його за безцінь. 1928 - 1929 рр. пройшли в обстановці "вибивання" хліба шляхом різних репресій. У цих умовах Сталін приходить до висновку, що єдиним способом гарантованого отримання хліба є прискорене об'єднання селян у колгоспи. 5 січня 1930 було прийнято постанову ЦК ВКП (б), який проголосив "суцільну колективізацію" і "ліквідацію куркульства як класу". Основним засобом примусу селян до об'єднання в колгоспи стала загроза "розкуркулення" (за деякими даними, загальне число "розкуркулених" доходило до 10 млн.). Важливу роль в остаточній перемозі режиму над селянством зіграв голод 1932 - 1933 рр. Він був викликаний політикою держави, вилучив з села весь хліб (мінімальне число жертв голоду - близько 2,5 млн. Чол.). підсумки: - Колективізація завдала важкого удару сільськогосподарському виробництву (валове виробництво зерна знизилося в 1932 р до 69,9 млн. Т. Проти 78,3 млн. Т. В 1928 р, кількість коней зменшилася з 36 млн. До 20 млн., Корів - з 68 млн. до 30 млн.). - Здійснення колективізації стало найважливішим етапом в остаточному затвердженні тоталітарного режиму. - Однак деяка частина сільського населення виграла від проведення колективізації. Це стосувалося найбільш незаможних ( "бідняків", "наймитів"): їм дещо дісталося з "куркульського" майна, їх в першу чергу брали в партію, готували з них комбайнерів і трактористів. - У роки другої п'ятирічки держава посилює фінансування сільського господарства, в результаті чого відбувається деяка стабілізація, намічається зростання виробництва та поліпшення становища селян. - Але в значній частині колгоспів в силу відсутності у селян зацікавленості у праці панували безгосподарність, низька дисципліна.

43. Політ українізації та її наслідки Українізація 1920-1930-х — тимчасова політика ВКП(б), що мала загальну назву коренізація[1] — здійснювалась з 1920-х до початку 1930-х років ЦК КП(б)У й урядом УСРР з метою зміцнення радянської влади в Україні засобами поступок у вигляді запровадження української мови в школі, пресі й інших ділянках культурного життя, а також в адміністрації — як державної мови республіки, прийняття в члени партії та у виконавчу владу українців.  причинами: 1. Формуванням на міжнародній арені привабливого іміджу СРСР як держави. 2. Потребоюдосягнення своєрідного компромісу з селянством та національною інтелігенцієюшляхом лібералізаціїнаціональних відносин. 3. Намаганням більшовицької партії розширити соціальну базу своєї системи, залучивши до партій і до управління республікою представників неросійських народів. 4. Намаганням радянського керівництва очолити і поставити під контроль процес національного відродження країн, щоб він не вилився в антицентробіжні спрямування. 5. Потребою зміцнення новоутвореного державного утворення – СРСР, наданням прав "культурно-національної автономії" хоч частково компенсувати республікам втрату їх політичного суверенітету. НАСЛІДКИ; 1. Усунення від владивідвертих шовіністів першого секретаря ЦК КП(б)У Е. Квірінга та другого секретаря Д. Лебедя, який проголосив теорію боротьби двох культур, прогресивної, революційної, міської російської та контрреволюційної, відсталої сільської української культури. 2. Розширення сфери вживання української мови в державному житті.  3. Зростає кількість українців у партійному і державному апараті. За кількісним ростом стояли важливі структурні зміни. Одною з них була поява нової державно-політичної, господарської та культурної еліти, кістяком якої були так звані націонал-комуністи, вихідці з колишніх українських лівих партій. 4. Найбільший вплив "українізація" справила на розвиток національної освіти. Вона збіглася в часі з розгортанням більшовиками так званої культурної революції, одним з головних напрямків якої була ліквідація неписьменності. У 1930 р. в Україні почали впроваджувати загальнообов’язкове початкове навчання.  5. Різко збільшувалась кількість української преси . 6. Україномовні стаціонарні театри в 1931 р. складали 3/4 всіх театрів в Україні. 7. Місто почало втрачати позиції цитаделі російської ідентичності. 8. Різнопланова культурно-освітня робота проводилась серед компактно проживаючих за межами України українців. 9. Велика увага приділялась розвитку національних меншин в Україні. У цей час в Україні діяли 966 шкіл з німецькою мовою навчання, 342 – з єврейською, 31 – з татарською тощо, а взагалі початковий всеобуч здійснювався понад 20-ма мовами.