KucherrajvenkoAktual

Місце фінансово-правових норм у системі соціальних норм

По-перше, нормою фінансового права має оперувати той орган чи посадова особа, на які державою покладено обов’язок її застосування і в яких є для цього необхідні повноваження. Наприклад, у Бюджетному кодексі України містяться норми, які встановлюють компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування в царині регулювання бюджетних правовідносин1. По-друге, використання норми фінансового права в кожному окремому випадку має суворо відповідати справжньому її змісту, тим цілям, для досягнення яких вона існує. Ці норми є засобом реалізації інтересів усього суспільства, всіх соціальних груп, держави. Інакше кажучи, заінтересованість до фінансового забезпечення держави, отримання від останньої фінансової допомоги збігаються з інтересами самої держави до підтримання свого власного існування. По-третє, розглядувана норма має застосовуватися в установленому державою порядку з дотриманням усіх процесуальних вимог, що забезпечують правильність оперування нею. Деякі бюджетно-правові норми спрямовані на забезпечення ефективності функціонуваннябюджетноїсистемикраїни.Дляцьоговнихфіксуються міри не тільки захисту бюджетних інтересів держави, що є підґрунтям правопорядку у сфері бюджетних правовідносин, а й юридичної відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

Оскільки норма завжди виражена в якомусь правовому нормативному акті (законі, указі, постанові), прийнятому компетентними державними органами або органами місцевого самоврядування, акт застосування норми фінансового права має бути оформлений належним чином і підписаний відповідними посадовими особами. З таким актом в установлені строки мають бути ознайомлені заінтересовані особи й органи, що становить одну з обов’язкових умов його фактичної реалізації. Наприклад, згідно зі ст. 28 Бюджетного кодексу інформація про бюджет має бути оприлюднена. Міністерство фінансів України забезпечує доступність для публікації: а) проекту закону про Держбюджет; б)законупроДержбюджетУкраїнинавідповіднийперіодз додатками, які є його невід’ємною частиною; в) інформації про виконання Держбюджету за підсумками кварталу й року; г) інформації про показники виконання зведеного бюджету України; д) іншої інформації про виконання Держбюджету. До того ж проект закону про Держбюджет підлягає обов’язковій публікації в газеті «Урядовий кур’єр» не пізніше ніж через 7 днів після його подання Верховній Раді України. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної

1 Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 37–38. – Ст. 109–116.

71

Актуальні питання науки фінансового права

Республіки Крим, місцеві державні адміністрації й органи місцевого самоврядування забезпечують оприлюднення інформації про місцеві бюджети, в тому числі рішення про них і періодичні звіти про їх виконання. Рішення про місцевий бюджет належить публікувати не пізніше 10-ти днів з дня його прийняття1.

Органи, які оперують нормами фінансового права, зобов’язані самі або через відповідні органи забезпечити фактичне втілення в життя акта правозастосування шляхом організації перевірки і його виконання. Застосування норм фінансового права не завершується прийняттям такого акта, а включає також усі дії, необхідні для фактичної реалізації цього правозастосовного акта. Реалізація норм фінансового права забезпечується організаційними і стимулюючими засобами й підкріплюється можливістю застосування примусової сили держави до тих учасниківфінансовихправовідносин,якінедотрималисярамокправомірної поведінки.

Більшістьнауковцівпереконані,щооперуваннянормамиправа−це складний процес, який охоплює декілька стадій: а) установлення фактичних обставин юридичної справи; б) вибір та аналіз застосовуваної правової норми; в) прийняття рішення по юридичній справі та її документальне оформлення2.

Правильному використанню норм фінансового права сприяє належна організація цього процесу, що складається з трьох послідовних, взаємозумовлюючих стадій.

Перша − це дії, що передують прийняттю акта застосування цих норм: а) установлення правомочності органу або посадової особи; б) всебічне вивчення й аналіз даного конкретного питання, що породило його причини й умови, зміст і суспільне значення; в) юридична оцінка цього питання; г) визначення норми фінансового права, яку треба застосовувати в даному випадку; д) перевірка її юридичної сили, дійсності тексту; е) з’ясування дії норми в часі, просторі й за колом осіб.

Питання щодо дії правової норми в часі має велике теоретичне й практичне значення. Будь-яка норма, яка визначає поведінку учасників суспільних відносин, завжди має початковий і остаточний моменти своєї дії. Від того, коли вступає в дію нормативний акт, на яку територію він поширюється, певною мірою залежить ефективність юридич-

1Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 37–38. – Ст. 189.

2Теория государства и права: Учеб. для вузов / Под ред. В. М. Корельского

иВ. Д. Перевалова. – 2-е изд. − М.: НОРМА-ИНФРА, 2000. − С. 399–402.

72

Місце фінансово-правових норм у системі соціальних норм

них норм, досягнення цілей правового регулювання1. На даному етапі розвитку нашої держави існує певна мобільність внесення змін у чинне законодавство, що відображає його нестабільність і хиткість. Саме тому дані питання особливо актуальні.

Одночасно із прийняттям будь-якого фінансово-правового закону відповідним компетентним органом (Верховною Радою України) вирішується питання щодо умов його введення в дію. Надання закону чинності визначається в перехідних (заключних) положеннях або окремими законами. При використанні дії фінансово-правової норми

вчасі важливо розмежовувати такі обставини:

–час, упродовж якого фінансово-правова норма перебуває в чинності (строки її формальної, календарної дії);

–межі її фактичної дії в часі, тобто на які події й факти, відносини вказана норма поширюється.

Як правило, у правотворчості використовуються два різновиди так званих темпоральних норм, які регулюють дію в часі інших норм2. Виходячи з цього можна виділити:

1. Різновид фінансово-правових норм, які визначають дату вступу їх у силу, а отже, і дату скасування старих норм. Дані норми містяться

взаконах та інших актах про порядок опублікування й набрання чинності законів, постанов, інструкцій, наказів та інших актів. Наприклад, ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» містить положення про те, що з 1 січня 2004 р. зазначений Закон набуває чинності, у зв’язку із чим визнає таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. «Про прибутковий податок із громадян»3. При цьому для визначення строків календарної дії фінансово-правової норми варто враховувати:

–дату вступу норми (акта) в силу (наприклад, ставка податку з доходів фізичних осіб встановлена на рівні 15 % від об’єкта оподаткування з 1 січня 2007 р. (тимчасова ставка становила 13 %)4;

–дату скасування, припинення, зміни дії даної норми (наприклад, норми Закону України «Про Державний бюджет України на поточний рік» мають періодичний характер, тому що діють з 1 січня по 31 грудня відповідного року);

1Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – С. 237.

2Бахрах Д. Н. Действие норм права во времени: Теория, законодательство, судебная практика. – М.: НОРМА, 2004. – С. 14–19.

3 Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 37. – Ст. 308. 4 Там само.

73

Актуальні питання науки фінансового права

–дату початку і припинення дії норми про призупинення дії норми (наприклад,діюст.11ЗаконуУкраїни«Проподатокздоходівфізичних осіб» у частині оподатковування операцій купівлі-продажу нерухомості було призупинено з 1 квітня по 31 грудня 2005 р.)1. Пізніше дія цієї норми була ще призупинена до 1 січня 2007 р. відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 р.»2;

–дату, з якої і до якої відповідно дію вказаної норми продовжено. Так, з 1998 р. справляння фіксованого сільськогосподарського податку

вУкраїні здійснювалося лише в порядку експерименту в декількох районах країни. З 1 січня 1999 р. на підставі Указу Президента «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 18 червня 1998 р. і Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 р. справляння даного податку здійснюється на всій території України3. Причому сплата зазначеного податку має тимчасовий характер, оскільки чинне законодавство встановлює строк своєї дії по 31 грудня 2009 р4.

Аналізуючидіюнормфінансовогоправавчасі,необхіднорозмежовувати такі поняття, як «набрання чинності» і «початок дії» вказаних норм. Деякі фінансово-правові норми починають діяти з дати набрання чинності тих чи інших нормативно-правових актів. Наприклад, деякі вказані норми починають діяти з дати набрання ними чинності (наприклад, якщо вони встановлюють розмір оплати податку із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів фізичними і юридичними особами). Однак дія інших норм пов’язана з настанням певного часу, виданням відповідних нормативних актів меншої юридичної чинності, виникненням яких-небудь ситуацій (наприклад, дії, що здійснюються при податковому представництві).

2. Різновид фінансово-правових норм, що визначають, на які відносини може поширюватися новий акт у цілому, його окремі приписи і навіть їх частини. Так, Бюджетним кодексом України регулюються відносини,яківиникаютьупроцесіскладання,розгляду,затвердження, виконаннябюджетівірозглядузвітівпроїхвиконання,атакожконтролю за виконанням Державного бюджету України і місцевих бюджетів5. Відомий фахівець у галузі права Д. Н. Бахрах справедливо вказує на

1Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 17–18. – Ст. 267.

2Там само. – 2006. – № 9–11. – Ст. 96.

3 Офіц. вісн. України. – 1998. – № 25. – Ст. 907; Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 5–6. – Ст. 39.

4 Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 5–6. – Ст. 39. 5 Там само. – 2001. – № 37–38. – Ст. 189.

74

Місце фінансово-правових норм у системі соціальних норм

важливість і необхідність розмежування таких обставин, як дата набрання нормою чинності і порядок введення норми в дію. Так, якщо дату набрання нормою чинності, її скасування, призупинення визначити можливо, то межі, тип дії нової норми, факти і відносини, на які вони поширюються й у яких випадках заміняють стару, встановити складніше. На думку автора, набрання нормативно-правовим актом чинності означає, що з дати, яка визначається загальними, темпоральними нормами або самим актом, він, його окремі норми можуть породжувати певні правові наслідки за наявності названих або похідних із змісту акта (норми) умов. Якщо існують відповідні юридичні факти, нормативніприписиповинні(можуть)реалізуватисянаправовійоснові шляхом виконання, дотримання, застосування1.

У теорії права діє загальне правило про те, що акт меншої юридичної сили, який суперечить новому акту з більшою юридичною силою, вважається таким, що втратив чинність не з дати його скасування, а з дати набрання чинності актом більшої юридичної сили. Крім того, відомий той факт, що кодифікований акт (прийнятий у вигляді закону) має певний пріоритет по відношенню до інших нормативно-правових актів, а саме законів, які регулюють відносини в даній сфері. Якщо норми Кодексу суперечать нормам будь-якого закону, який прийнятий раніше, то застосовуються положення Кодексу, а закон підлягає змінам відповідно до нового законодавства.

Дія фінансово-правових норм у просторі визначається територією, на яку поширюється юрисдикція суб’єкта, який видав нормативноправовий акт. Відповідно до принципів державного суверенітету і територіального верховенства закони, які видані вищими органами влади тієї чи іншої держави, діють лише на її території. В межах її території вони є актами, які мають вищу юридичну силу і пріоритет перед усіма іншими нормативно-правовими актами, що діють на цій же державній території. Так, відомий вчений Г. Ф. Шершеневич справедливо вказував на те, що в межах території, підлеглої одній державній владі, можуть діяти тільки ті юридичні норми, які вона має намір підтримувати. Крім того, державна влада не може вимагати визнання встановлених нею норм за межами її впливу2. Таким чином, на території будь-якої держави застосовуються тільки правові норми, опосе-

1Бахрах Д. Н. Действие норм права во времени: Теория, законодательство, судебная практика. – М.: НОРМА, 2004. – С. 25.

2Шершеневич Г. Ф. Общая теория права: Учеб. пособие: В 2 т. – М.: Юрид. кол-

ледж МГУ, 1995. – С. 38.

75

Актуальні питання науки фінансового права

редковані веліннями влади, її державної волі. Крім того, вчений справедливо підкреслює, що питання щодо простору дії закону може виникнути не тільки в міжнародних відносинах, але й усередині однієї держави, в якій діють різні місцеві закони. Причини цього явища обумовлені іноді величезним простором держави, окремі частини якого знаходяться у настільки різноманітних умовах кліматичного, етнографічного, економічного характеру, так що об’єднання їх на ґрунті права вбачається вкрай скрутним1.

Таким чином, залежно від території дії фінансово-правові норми можна класифікувати на:

–норми, що діють на всій території країни, під якою розуміється територіальний простір, що знаходиться під суверенітетом держави України. Фактично, це частина земної кулі, що включає сухопутну територію, воду, повітряний простір, надра, яка перебуває під суверенітетом даної держави і на яку остання розповсюджує свою владу.

Уч. 2 ст. 92 Конституції України міститься перелік відносин, порядок регулювання яких встановлюється виключно законами, прийнятими Верховною Радою України. До них належать майже всі види фінансових правовідносин. Так, виключно законами України встановлюються: ДержавнийбюджетУкраїниібюджетнасистемаУкраїни;системаоподатковування, податки й збори; основи створення й функціонування фінансового, грошового, кредитного і інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України тощо2;

–норми,якідіютьнапевнійтериторії,місцевості.Донихналежать фінансово-правові норми, які діють на території Автономної Республіки Крим, відповідних територіальних громад. Так, статті 138, 141–143 Основного Закону України встановлюють положення у сфері фінансів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. Особливістю рішень органів місцевого самоврядування відносно фінансовихпитаньєїхтериторія,обмеженістьісамостійністьуприйнятті рішень щодо місцевих бюджетів, встановлення місцевих податків і зборів. Рішення органів місцевого самоврядування є обов’язковими для розташованих на їх території підприємств, організацій, посадових осіб і громадян3;

1Шершеневич Г. Ф. Общая теория права: Учеб. пособие: В 2 т. – М.: Юрид. колледж МГУ, 1995. – С. 45.

2Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

3 Там само. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

76

Місце фінансово-правових норм у системі соціальних норм

– норми, які діють тільки на території окремих підприємств, установ, організацій, суспільств. Це стосується всіх нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади і контролю. Як правило, вони стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або жмаютьміжвідомчийхарактер.ВідповіднодоУказуПрезидентаУкраїни від 3 жовтня 1992 р. «Про державну реєстрацію нормативноправовихактівміністерствтаіншихорганіввиконавчоївлади»всівони підлягають державній реєстрації відповідно в Міністерстві юстиції або управліннях юстиції1. Відомий фахівець у галузі теорії права Г. Ф. Шершеневич справедливо вказує на те, що загальні й місцеві законимаютьоднаковоюридичнуприроду,томущопідтримуютьсяавторитетом державної влади. По всіх тих предметах, які визначені в місцевих законах, останні відхиляють дію загальних. У той же час загальні закони, як правило, хоча й не завжди, відіграють роль субсидіарного джерела, з якого беруться норми для вирішення випадків, не передбачених у місцевих законах2.

Дія фінансово-правових норм за колом осіб фактично визначається учасниками (суб’єктами фінансових правовідносин), яким адресовані виражені у фінансово-правових нормах приписи. Усі учасники фінансових правовідносин, які перебувають на території країни, підпадають під сферу дії її законодавства. Іншими словами, нормативноправові акти видаються безпосередньо з метою розповсюдження їх приписів на всіх осіб, які знаходяться на території цієї держави. Законодавство України, як і законодавство інших країн, насамперед прирівнює іноземних громадян і осіб без громадянства за правовим статусом до громадян України. Так, відповідно до Конституції України іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають у державі на законних підставах, користуються тими самими правами

ісвободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни країни, крім випадків, встановлених законами і міжнародними угодами України3. Також відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначені особи мають ряд прав

ісвобод, які по суті є невід’ємними від громадянства. Наприклад, вони

1Бюл. норматив. актів м-в і відомств України. – 1995. – № 1. – С. 3.

2Шершеневич Г. Ф. Общая теория права: Учеб. пособие: В 2 т. – М.: Юрид. колледж МГУ, 1995. – С. 46–47.

3 Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 26.

77

Актуальні питання науки фінансового права

не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади і самоврядування, брати участь у референдумі тощо1.

Також необхідно відзначити, що дія фінансово-правових норм за колом осіб може бути побудована іноді і на принципі резидентства. Так, при використанні того чи іншого податку по відношенню до конкретного платника враховується критерій резидентства. Як правило, розмежування на резидентів і нерезидентів здійснюється на підставі трьох принципів: а) постійного місцезнаходження на території держави; б) джерела отриманих доходів; в) межі податкової відповідальності. Диференціація фізичних і юридичних осіб на резидентів і нерезидентів з метою оподаткування відбувається за різними підставами. Це стосується переважно справляння податку з доходів фізичних осіб і податку на прибуток підприємств. Таким чином, у частині регулювання даних податків законодавець встановлює дещо різний правовий режим для податкових резидентів і нерезидентів.

Другу стадію оперування нормами фінансового права становлять дії щодо прийняття акта їх застосування уповноваженими на те представницькими й виконавчими органами державної влади, органами місцевогосамоврядування.Немаловажнурольурегламентіфінансової діяльності держави відіграють такі підзаконні акти, як накази й інструкції Міністерства фінансів, Державної податкової адміністрації України тощо. У всіх випадках ознаками такого акта є його індивідуальний характер та обґрунтованість його нормою (або нормами) фінансового права.

Третястадіяоперуваннянормамифінансовогоправа−цездійснення дій щодо доведення актів їх застосування до заінтересованих осіб та органів, організації та перевірки фактичного виконання. На практиціінодіційгрупідій,якізабезпечуютьфактичнуреалізаціюфінансовоправових норм, не приділяється належної уваги, що призводить до зниження фактичної дієвості тих чи інших норм.

Захарактеромконкретнихцілейдіїщодозастосуваннянормфінансового права можна поділити на такі групи.

По-перше, це дії щодо притягнення до відповідальності порушників фінансово-правових норм. Вони мають за мету захист цих норм шляхом задіяння до порушників встановлених державою заходів державного примусу, наприклад, притягнення платника податків до адмі-

1 Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 23.

78

Місце фінансово-правових норм у системі соціальних норм

ністративної або кримінальної відповідальності. Особливістю відповідальності за порушення податкового законодавства є її компенсацій- но-каральний характер. Зміст компенсаційної ознаки полягає в необхідності відшкодування збитків державі чи органам місцевого самоврядування внаслідок недоотримання надходжень податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів або державних цільових фондів, каральної – у правильній класифікації правопорушення, в реалізації застосовуваних до правопорушника заходів примусу.

По-друге, це дії, що мають на меті юридичне забезпечення задоволення тих чи інших конкретних потреб суспільства чи особистості. До цих дій можна віднести надання пільг фізичним або юридичним особам, можливості вибору звичайної або спрощеної системи оподаткування тощо.

Виходячи з вищевикладеного можна відзначити, що однією з найважливіших форм реалізації норм права взагалі є їх застосування. Під застосуванням норм фінансового права слід розуміти вирішення на їх підставі індивідуально-конкретних справ уповноваженими на те державними органами, їх посадовцями й суспільними організаціями. Правильному використанню норм фінансового права сприяє належна організація цього процесу, що складається із послідовних, взаємообумовлюючих стадій.

При цьому хотілося б звернути увагу на те, що норми фінансового права і правовідносини тісно пов’язані між собою і взаємодіють. Так, правовідносиничинятьвпливнанормиправа,алейостаннівпливають на правові відносини, будучи юридичною базою для їх виникнення і розвитку. Саме через правовідносини реалізуються на практиці, вті- люютьсявжиттядержавно-правовівеління,якімістятьсявконкретних нормах і нормативно-правових актах. Саме в правових нормах вказується склад учасників правовідносин, їх права і обов’язки, визначаютьсяпередумовиїхвиникненняірозвитку,формулюєтьсязміст.Відомий вчений С. Ф. Кечек’ян слушно зауважує, що правовідносини є нормою права в дії, в її здійсненні. Правові норми регулюють поведінку людей. Результатом цього регулювання є виникнення правовідносин1. Загальновідомо, що найважливішими елементами правовідносин є суб’єкти та об’єкти, фактичний і матеріальний зміст. Слід зазначити, що наявність об’єктів поряд із суб’єктами викликає необхідність

1 Кечекьян С. Ф. Правоотношение в социалистическом обществе. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1958. – С. 19, 24.

79

Актуальні питання науки фінансового права

івиправдовує сам факт виникнення й існування самих правовідносин. Відсутність об’єкта права лишає сенсу існування останніх. Проблема визначення об’єктів правовідносин є однією з найбільш дискусійних у теорії права. Відомий фахівець у галузі права Ю. К. Толстой справедливо вказує на те, що саме тут усе піддається сумніву: починаючи від того, чи потрібна взагалі така категорія, як об’єкт правовідношення, і закінчує питанням, що треба розуміти під об’єктом правовідношення1? Хотілося б зачепити проблеми визначення змісту об’єкта

іпредмета фінансового правовідношення, тому що це має важливе теоретичне та практичне значення.

Утеорії права не існує єдиної точки зору стосовно проблеми визначення змісту розглядуваної категорії, її місця в механізмі правового регулювання. Наприклад, деякі правознавці замінюють термін «об’єкт правовідношення» терміном «об’єкт права» або роблять розмежування цих категорій2. Так, С. Ф. Кечек’ян як поняття «об’єкт права» розуміє предмет правового панування уповноваженої особи та підкреслює, що об’єкт – це дещо відмінне від змісту права або змісту правовідношення. Зміст права є засобом досягнення певного правового ефекту. Об’єкт права – це шуканий правовий ефект, предмет того правового контролю, який досягається змістом права (або змістом правовідношення)3. Інші вчені дотримуються точки зору, що такі поняття, як «об’єкт права» й «об’єкт правовідношення», фактично збігаються, оскільки «суб’єктивне право є завжди елементом правовідношення»4.

Навітьавтори,щовиступаютьназахиствказаноїкатегорії,незавжди виділяють її як самостійну правову конструкцію. Так, Ю. К. Толстой не проводить розмежування між об’єктами норм права, суб’єктивним правом і правовідносинами, тим самим фактично ототожнює їх5.

1Толстой Ю. К. К теории правоотношения. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1954. – С. 48.

2Венгеров А. Б. Теория государства и права: Учебник. – М.: Нов. юрист, 1998. – С. 482; Теория государства и права: Учебник / Под ред. В. К. Бабаева. – М.: Юристъ, 2002. – С. 425; Алексеев С. С. Общая теория права: Курс лекций: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – С. 154–155; Сорокин В. Д. Административно-процессуальные отношения. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. – С. 67; Теория государства и права: Учебник / Под ред. Н. И. Матузова. – М.: Юристъ, 2000. – С. 529.

3 Кечекьян С. Ф. Правоотношение в социалистическом обществе. – М.: Изд-во

Акад. наук СССР, 1958. – С. 138.

4 Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. –

С. 212.

5 Толстой Ю. К. К теории правоотношения. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1954. – С. 51.

80