2.1.11. Піногасители
Через присутність ПАР в латексних композиціях і латексах вони володіють підвищеною здібністю до піноутворення. За винятком випадків, коли від латексної композиції спеціально потрібна висока піноутворюючая здатність (виробництво піногуми, див. розділ 4, розділ 4.1), піноутворення слід розглядати як негативне явище. Воно утрудняє проведення технологічних процесів і приводить до браку виробів.
Як піногасителі застосовують емульсії силіконових олигомеров.
В Україні застосовують як піногасителі емульсії поліметилсилоксана ПМС-200, ПМС-300, ПМС-400, ПМС-500, що розрізняються молекулярною масою олігомера.
2.1.12. Інші інгредієнти латексних композицій
Окрім інгредієнтів, відомості про яких були викладені в розділах 2.1.1...2.1.11., у латексних композиціях можуть застосовуватися інгредієнти, що забезпечують отримання виробів із спеціальними властивостями. Так, наприклад, в латексних клейових композиціях застосовують речовини, що підвищують клейкість.
У латексних композиціях для виготовлення виробів із зниженою горючестю застосовують антипірени.
Піногума з низькою щільністю і високим опором стисненню може бути отримана з латексної композиції, що містить наповнювача у вигляді 8 порожнистих мікросфер.
Відомості про специфічні інгредієнти будуть повідомлені при розгляді технології виготовлення конкретних виробів і матеріалів.
2.1.13. Вода, вживана для виготовлення розчинів, дисперсій, емульсій і латексних композицій
Солі, що містяться у воді та інші домішки можуть викликати астабілізацію латексних композицій і привести до коагуляції. У зв'язку з цим, вода, вживана для виготовлення розчинів, дисперсій, емульсій і латексних композицій, повинна піддаватися очищенню. Найбільш ефективним способом очищення води є пропуск її через систему колонок з іонообмінними смолами. Допускається також застосування води, що дистилює.
Очищена вода, що дистилює, повинна характеризуватися наступними показниками:
-
рН 6,0...7,0;
-
загальна жорсткість, міліграм. екв./л < 1,2;
-
вміст сульфатів, мг/л 50,5;
-
вміст хлоридів, мг/л 5 0,02;
-
електроопір води, Ом > 300000.
2.2. Розчини, емульсії, дисперсії інгредієнтів латексних композицій
2.2.1. Технологія виготовлення розчинів
У табл. 2.7 приводяться склади розчинів, найбільш латексних композицій, що часто застосовуються при виготовленні.
Таблиця 2.7
Типові рецептури розчинів
|
Найменування компонентів розчинів |
Найменування розчину |
||||||
|
Олеат калія |
Пара-фінат калія |
Казєї-нат амонія |
Кістковий клей |
Гідроксид калію |
Діспергатор НФ |
Антисептика |
|
|
Вміст, вагові % |
|||||||
|
Олеїнова кислота |
16,33 |
— |
— |
— |
__ |
— |
— |
|
Синтетична жирна кислота (парафінова кислота) цільової фракції С10-С13 |
|
30,0 |
— |
— |
_ |
— |
— |
|
Казеїн |
— |
— |
12,75 |
— |
— |
— |
_ |
|
Кістковий клей |
— |
— |
— |
6,00 |
|
— |
— |
|
Гідроксид калія |
3,67"- |
10,0"- |
— |
— |
10,0 |
— |
— |
|
Диспергатор НФ |
— |
— |
— |
— |
— |
5/10 |
_ |
|
Парахлорметакрезол |
|
_ |
— |
—. |
— |
— |
0,40 |
|
20% розчин аміаку |
|
__ |
1,65 |
|
|
. , |
1,00 |
|
0,4% розчин пара-хлорметакрезола (антисептика) |
— |
— |
5,00 |
2,00 |
— |
— |
- — |
|
Вода |
80,0 |
60,0 |
80,6 |
92 0 |
90 0 |
95/90 |
98.6 |
|
|
100.0 |
100 0 |
100 0 |
100,0 |
100 0 |
100,0 |
100,0 |
|
"- Дозування уточнюється відповідно до кислотного числа кислот |
|||||||
Приготування розчинів з добре розчинних у воді інгредієнтів, в т.ч. гідроксиду калія, диспергатора НФ, не викликає яких-небудь труднощів.
Розчини готують в місткостях з мішалками, куди насосом подається відміряна відповідно до рецепту заздалегідь очищена (демініралізована) вода. В ту ж місткість при перемішуванні завантажуються інші компоненти, передбачені рецептом. Перемішування продовжується протягом 20...50 хвилин при температурі 15...30°С. Отримані розчини піддають фільтрації.
Виготовлення олеату калію і парафінату калію здійснюється за наступною технологічною схемою.
В реактор з сорочкою для обігріву подається відміряна відповідно до рецепту вода. Вода нагрівається до температури 80...90°С, і ця температура підтримується протягом всього циклу виготовлення мила. При ввімкнененій мішалці в реактор додається гідроксид калію, а після його розчинення повільно додається кислота. Перемішування при температурі 80...90°С продовжують 30...50 хвилин. В ході процесу контролюють температура і рН.
Схема установки для приготування олеату калію і парафінату калію представлена на мал. 2.1.
Рис. 2.1. Схема установки для приготування олеату калію: 1 - реактор; 2 - ємність для рідкої кислоти; 3 - насос для кислоти; 4 - термобаллон; 5 - мірник для води; б - мірник для рідкої кислоти; 7 - регулятор температури; 8 - щит керування; 9 - записуючий та регулюючий прилад; 10 - електропневматичний клапан; 11 - люк для подачі КОН; 12 - перетворювач рН-метра; 13 – датчик рН-метра
Технологічна схема виготовлення розчинів загущувачів казеінату амонію і кісткового клею принципово не відрізняється від технологічної схеми виготовлення олеату і парафінату калію. В попередньо нагріту до температури 60...85°С воду при перемішуванні вводяться розчин антисептика, казеїн або кістковий клей і розчин аміаку. Перемішування продовжується протягом 20...40 хвилин до отримання гомогенного розчину. Отриманий розчин фільтрується через сітку 400 отв./см2 . Розчини казеінату амонію і кісткового клею не підлягають тривалому зберіганню, причому, якщо така необхідність виникає, розчини слід зберігати в щільно закритих ємностях при температурі 10...15°С.