- •Розділ 1. Загальна характеристика латексів
- •1.1.Властивості латексів
- •1.1.1.Розмір частинок та їх полідисперсність
- •1.1.2. Водна фаза
- •1.1.3. Поверхня розділу полімер-вода
- •1.1.4 Властивості та особливості полімерної фази в латексі
- •1.1.5.Вміст в латексі полімерної фази
- •1.1.6. Стійкість латексів та способи її регулювання
- •1.1.7. В’язкість латексів та способи її регулювання
- •1.1.8. Регулювання властивостей полімеру латексу
- •1.1.9. Технологічні властивості латексів
- •1.2. Асортимент і показники властивостей товарних латексів [2, с. 95…96; 18…24]
- •1.2.1. Натуральні латекси
- •1.2.2. Синтетичні латекси
- •1.2.2.1. Бутадієн-стирольні латекси
- •1.2.2.2. Бутадієнові та бутадієн-стиролъні карбоксилвмісні латекси
- •1.2.2.3. Бутадієн-нітрильні карбоксилвмісні латекси
- •1.2.2.4. Хлоропренові латекси
- •1.2.2.5.Акрилатні латекси
- •1.2.2.6.Латекси на основі вінілацетата
- •1.2.2.7. Вінілпіридинові латекси
- •1.2.2.8 Латекси на основі вінілхлориду і вініліденхлориду
- •1.2.2.9. Латекси на основі фторвмісних полімерів
- •1.2.3. Штучні латекси
- •2.1. Інгредієнти латексних композицій
- •2.1.1. Вулканізуючі агенти
- •2.1.2. Прискорювачі вулканізації
- •2.1.3. Протистарювачи
- •2.1.4. Наповнювачі
- •2.1.5. Пластифікатори
- •2.1.6. Поверхнево-активні речовини (пар)
- •2.1.7. Регулятори в'язкості – згущувачі
- •2.1.8. Регулятори рН латексних композицій
- •2.1.9. Коагулянти, желатинуючі агенти,
- •2.1.10. Антисептики
- •2.1.11. Піногасители
- •2.1.12. Інші інгредієнти латексних композицій
- •2.1.13. Вода, вживана для виготовлення розчинів, дисперсій, емульсій і латексних композицій
- •2.2. Розчини, емульсії, дисперсії інгредієнтів латексних композицій
- •2.2.1. Технологія виготовлення розчинів
- •2.2.2. Технологія виготовлення емульсій
- •2.2.3.Технологія виготовлення дисперсій
- •2. 3. Виготовлення латексних композицій
- •3.1. Плівкоутворення при випаровуванні вологи з тонкого шару латексу
- •3.2. Гелеутворення при желатинуванні, іонному (коагулянтному) відкладенні і термосенсибілізації латексів
- •3.2.1. Гелеутворення латексу при желатинуванні.
- •3.2.2. Гелі утворення латексу при іонному (коагулянтном|) відкладенні
- •3.2.3. Гелеутворення при термосенсибілізації латексів і їх композицій
- •3.3. Синерезис
- •3.4. Сушка латексних гелів
- •3.5. Вулканізація
- •3.5.2. Вулканізація полімеру на стадії сформованої плівки (вулканізація поста)
- •3.6. Піноутворення латексів та властивості латексних пін
- •4.1. Піногума
- •4.1.1. Властивості піногуми, як конструкційного матеріалу.
- •4.1.2. Конструкція виробів з піногуми
- •4.1.3. Технологія виготовлення виробів з піногуми
- •4.1. 3.1. Виробництво піногуми за способом Данлоп
- •4.1.3.1.1. Приготування латексних композиції
- •4.1.3.1.2. Спінювання латексних композицій
- •4.1.3.1.3. Желатинування піни і вулканізація полімеру зажелатинованої піни
- •4.1.3.1.4. Промивка виробів
- •4.1.3.1.5. Сушка виробів
- •4.1.3.2.4. Промивка і сушка виробів, отриманих способом Талалая
- •4.1.4 Процес виготовлення піногуми без стадії желатинування піни
- •4.1.5. Причини виникнення дефектів піногуми | при її виробництві і методи їх запобігання
- •4.2. Мочені вироби
- •4.2.1. Виробництво мочених виробів способом іонного (коагулянтного) відкладення
- •4.2.1.1. Загальні відомості про процес
- •4.2.1.2. Виробництво захисних рукавичок
- •4.2.1.2.1. Рукавички для захисту рук від розбавлених розчинів кислот, лугів, вуглеводнів аліфатичного ряду, сипких хімікатів
- •4.2.1.2.2. Рукавички діелектричні
- •4.2.1.2.3. Хірургічні рукавички
- •4.2.1.2.4. Маслобензостійкі рукавички
- •4.2.1.2.5. Господарські рукавички
- •4.2.1.2.6. Рукавички з підкладкою з тканини
- •4.2.1.2.7. Рукавички з низькою газопроникністю, стійкі до розбавлених розчинів кислот, лугів і розчинникам класу кетонів
- •4.2.1.2.8. Рукавички стійкі до дії концентрованих кислот, лугів, окислювачів, ароматичних розчинників
- •4.2.1.3. Виробництво радіозондових оболонок
- •4.2.2. Виробництво мочених виробів з термосенсибільних латексних композицій
- •4.2.3. Виробництво мочених виробів методом прямого, багатократного макання форм в латексні композиції без застосування коагуляцій
- •4.2.4. Можливі шляхи інтенсифікації технологічного процесу виготовлення мочених виробів з латексу
- •4.3. Вироби, що отримуються екструзією латексних композицій
- •4.3.1. Латексні нитки
- •4.3.2. Латексні трубки
- •5.1.1. Килими
- •5.1.1.2. Вторинне покриття вивороту килима текстильним матеріалом
- •5.1.1.3. Килими з підкладкою з піногуми|
- •5.1.2. Неткані клеєні матеріали
- •5.1.3. Просочення, покриття, дублювання тканин
- •5.1.3.1. Просочення тканин
- •5.1.3.2. Покриття тканин
- •5.1.3.3. Дублювання тканин
- •5.3.2. Області застосування і склади латексних адгезивів
- •5.3.2.1. Адгезиви на основі латексів в будівництві
- •5.3.2.2. Адгезиви на основі латексів у взуттєвій промисловості
- •5.3.2.3. Адгезіви на основі латексів в деревообробній промисловості
- •5.3.2.3. Адгезіви на основі латексів в деревообробній пр| лености
- •5.3.2.5. Інші області застосування адгезивов| на основі латексів
- •5.5. Інші застосування латексів
- •5.5.1. Просочення шинного корду
- •5.5.2. Виробництво виробів із прогумованого волокна
- •5.5.3. Латекси в шкіряній промисловості
- •5.5.3.1. Картон з подрібненого шкіряного волокна
- •5.5.3.2. Штучна шкіра
- •5.5.3.3. "Облагороджена" шкіра
- •5.5.4. Антикорозійні, захисні покриття металу
- •5.5.5. Ущільнюючі латексні пасти
- •5.5.6. Латексно-бетонні і латексно-цементні композиції
- •5.5.7. Латексно-бітумні композиції
- •5.5.8. Азбестотехнічні вироби із застосуванням латексів
4.2. Мочені вироби
Термін "мочені вироби" зазвичай використовують стосовно виробів, отриманим способом вмочування форм, що мають конфігурацію виробу, в розчини каучуків, в композиції на основі латексів, в пластизоли| і ін.
У цьому розділі розглядається виробництво мочених виробів з латексів.
Асортимент латексних виробів, що отримуються способом вмочування, вельми різноманітний. Його основу складають: захисні рукавички різного призначення (хірургічні, технічні, господарські); вироби санітарії і гігієни (напальчники|, презервативи, ковпачки піпеток, молочні соски, пустушки); вироби медичного призначення (катетери, трубки) і деталі для комплектації медичних приладів і устаткування; вироби технічного призначення (радіозондові оболонки, оболонки для пресування різних порошкоподібних матеріалів, деталі для комплектації приладів і пристроїв); вироби спортивного і культурно-побутового призначення (камери спортивних м'ячів, купальні шапочки, дитячі кульки і ін.).
Такий широкий асортимент мочених виробів, що постійно оновлюється, з латексів обумовлений тими перевагами, які має латексна технологія в порівнянні з технологією, заснованою на переробці каучуків або їх розчинів.
Ці переваги полягають в тому, що виготовлення мочених виробів з латексів, як правило, не зв'язане із застосуванням пожежо-вибухонебезпечних розчинників, технологія виготовлення дозволяє отримувати тонкостінні, безшовні вироби, які практично не можуть бути отримані прийнятими в промисловості методами переробки каучуків, технологія виробництва і її апаратурне оформлення не вимагає застосування дорогого металло-енергоємного устаткування, а процеси піддаються комплексній механізації, а у ряді випадків - повній автоматизації.
Через відсутність механічної дії на полімер латексу вироби характеризуються вищими физико-механічними показниками в порівнянні з виробами, отриманими з каучуку і його розчинів.
Разом з тим, асортимент мочених виробів з латексів обмежений певними рамками. Методом вмочування |, в основному, виготовляють порівняно тонкостінні, однотовщинні|, безшовні вироби. Отримати виріб способом вмочування товщиною більше 2,0...2,5 мм без спеціальних заходів, з прийнятними для виробництва режимами, практично неможливо. Зазвичай товщина латексних виробів, отриманих способом | вмочування не перевищує 1,0...1,5 мм.
Отримане при вмочуванні відкладення полімеру містить до 50% води, видалення якої при сушці вимагає тривалого часу і великих енергетичних витрат.
Збільшення товщини виробів приводить до непропорційного збільшення цих витрат і процес стає економічно невигідним. Збільшення товщину виробу істотно подовжує також режими його промивки, що є однією з обов'язкових операцій процесу, в результаті якого з виробу видаляються водорозчинні, некаучукові речовини.
Останні погіршують санітарно-гігієнічні властивості виробів, знижують їх опір старінню, збільшують водонабухання, погіршують стійкість по відношенню до агресивних середовищ.
Рецептура латексних композицій, вживаних для виготовлення мочених виробів, як правило, не містить наповнювачів, або їх дозування незначне, що підвищує вартість виробів.
Таким чином, спосіб отримання з латексу гумових виробів методом макания знаходить застосування для достатньо широкого, але все таки обмеженого асортименту виробів.
Більш широко для виробництва мочених виробів з латексів застосовується метод іонного (коагулянтного) відкладення, фізико-хімічні основи якого були викладені в розділі 3 розділ 3.2.2.
Разом з цим, основним виробничим процесом отримання мочених виробів, застосовується, так званий, метод "прямого" макання форм в латексну композицію без застосування коагуляції.
Для збільшення товщини виробів, що виготовляються цим методом, удаються до багатократного макання форм в латексну композицію з проміжною сушкою окремих шарів відкладення.
У основі цього методу лежать закономірності плівкоутворення при випаровуванні вологи з тонкого шару латексу (розділ 3, розділ 3.1).
Для окремих видів виробів застосовується метод макання гарячих форм в термовідчутні (термосенсибільні) латексні композиції. Основні закономірності цього процесу викладені в розділі 3 розділ 3.2.3.
В окремих випадках при отриманні мочених виробів з латексів використовують комбінацію різних способів: пряме макання - іонне відкладення [22], іонне відкладення в електричному полі [23, 24].
Незалежно від виду мочених виробів і способів їх виготовлення існує ряд загальних вимог до латексних композицій і формового оснащення, обумовлені особливостями цих виробів.
Враховуючи, що більшість мочених виробів є тонкостінними, латексні композиції не повинні містити частинки коагулюма, включень у вигляді поганих диспергованих інгредієнтів, повітряних міхурів, присутність яких неминуче приведе до браку виробів.
Наявність в латексній композиції коагулюма може бути наслідком застосування латексу з низькою механічною і хімічною стабільністю, порушенням правил транспортування і зберігання латексу, порушенням режимів при виготовленні, визріванні і зберіганні латексних композицій.
Включення у вигляді поганих диспергованих інгредієнтів можуть бути наслідком помилок в рецептурі вживаних дисперсій і порушення режимів їх виготовлення, порушенням дозувань і порядку введення дисперсій в латексну композицію.
Наявність в латексній композиції повітряних міхурів може бути наслідком високої піноутворюючої здатності композиції, невдалою конструкцією перемішуючих пристроїв і порушенням режимів перемішування, а також результатом захоплення повітря при транспортуванні і переливі латексних композицій.
Для усунення цих негативних явищ в першу чергу повинен проводитися ретельний контроль вживаних латексів і інгредієнтів латексних композицій на відповідність вимогам нормативно-технічної документації, що діє, а також повинен бути здійснений належний контроль за дотриманням технологічних режимів виготовлення латексних композицій.
Проте, в умовах виробництва неможливо повністю виключити вірогідність утворення в латексних композиціях коагулюма, присутність включень і повітряних міхурів.
У зв'язку з цим перед вживанням латексної композиції проводять її фільтрацію. Для фільтрації зазвичай застосовують сітку з неіржавіючої сталі, капронові сита, фільтри, що самоочищаються. Проте ця операція повинна проводитися з певною обережністю, оскільки при фільтрації відбувається механічна дія на латексну композицію, внаслідок чого не виключена її астабілізація, яка може викликати додаткове утворення коагулюма.
Для видалення повітряних міхурів застосовують вакуумування латексних композицій. В апараті з латексною композицією створюється розрядка і композиція при повільному перемішуванні витримується протягом часу, достатнього для видалення повітряних міхурів. Подальше транспортування латексної композиції і її перелив повинні виключити утворення міхурів, інакше вакуумування композиції втрачає сенс.
Для виготовлення мочених виробів використовують форми з різних матеріалів, в основному з фарфору, скла і металу. Фарфорові форми застосовуються для виготовлення більшості видів рукавичок. Для виробництва тонкостінних хірургічних рукавичок використовуються глазуровані форми, що полегшує знімання рукавичок з форм, покращує очищення форм від забруднень і додає виробам гладшу поверхню.
На глазурованій поверхні форм не повинно бути пір, буторков і інших дефектів, що негативно позначається на якості рукавичок. Глазуровані форми використовуються також при виготовленні рукавичок на трикотажній підкладці, що полегшує її надягання і знімання виробів з форм.
В цьому випадку досить глазурувати тільки кистьову частину форми, в області краги глазурування може бути відсутнім, що запобігає сповзанню трикотажної підкладки з цієї частини форми.
Рукавички з більшою товщиною переважно виготовляти на неглазурованих формах, які краще утримують коагуляцію на своїй поверхні. Для отримання виробів з рифленим малюнком або маркіровкою фарфорові форми повинні мати на своїй поверхні відповідне гравіювання.
Гравіювання форм повинне бути виконане так, щоб не мати гострих граней, сприяючих утворенню стоншувань, а також не мати заглиблень, перпендикулярних напряму занурення форм в коагуляцію і латекс, що ускладнює видалення бульбашок повітря.
Для виробництва презервативів, сосок, напальчників в більшості випадків використовують скляні форми. Не дивлячись на їх крихкість, скляні форми завдяки ідеально гладкій поверхні дозволяють отримувати вироби з високою прозорістю, забезпечують хороше знімання і легко відмиваються від забруднень.
Алюмінієві форми набули меншого поширення в практиці виробництва мочених виробів в порівнянні з фарфоровими або скляними. Не дивлячись на їх міцність, що здається, ці форми легко деформуються при ударі і піддаються корозії. Крім того, алюмінієві сплави, використовувані для виготовлення форм, не повинні містити метали змінної валентності, які сприяють старінню виробів.
