Порядок виконання роботи

Робота виконується в 2 етапи.

1-й етап.

Прослуховування лекції, самостійне вивчення теоретичного матеріалу і прикладів рішення типових задач.

2-й етап.

1. Одержати персональне завдання у керівника.

2. Скласти звіт про виконану роботу.

3. Надати розрахунки для перевірки і відповісти на поставлені запитання.

У звіті необхідно відобразити:

мету роботи;

результати розрахунків;

порівняння результатів з нормативними значеннями, запропонувати заходи, які необхідно виконати;

зробити загальні висновки.

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення поняттю «радіоактивність».

2. Перелічіть, якими видами випромінювань супроводжується радіоактивний розпад деяких хімічних елементів.

3. Поясніть, як характеризується активність радіоактивного елемента, і що слід розуміти під визначенням доза випромінювання.

4. Поясніть, яка відмінність вкладена в поняття:

експозиційна доза радіаційного випромінювання;

поглинена доза іонізуючих випромінювань;

еквівалентна доза опромінювання різними джерелами іонізуючих випромінювань.

5. Назвіть допустимі, одноразово допустимі і гранично допустимі дози опромінювання, передбачені законодавством для різних категорій населення України (НРБУ-97).

6. Поясніть, при якій дозі опромінювання виникає променева хвороба. Назвіть її симптоми.

7. Поясніть, за яких умов може скластися несприятлива РО.

8. Що слід розуміти під оцінкою радіаційної обстановки, ким і з якою метою проводиться РО?

9. Якими основними параметрами характеризується ступінь небезпеки радіоактивного зараження для людей?

10. Назвіть основні складові, від яких залежать масштаби і ступінь радіоактивного зараження місцевості.

11. Як розподілені зони РЗ на місцевості залежно від рівня експозиційної дози?

12. Поясніть, чому спад рівнів радіації в часі для різних радіаційно небезпечних хімічних елементів не однаковий? Наведіть приклади.

13. Назвіть завдання, які необхідно вирішувати в першу чергу при оцінці радіаційної обстановки.

14. Назвіть основний параметр, за яким визначаються радіаційні втрати людей.

15. Назвіть основну мету проведення оцінки РО. Поясніть, у чому полягає різниця між методами проведення оцінки радіаційної обстановки (метод «прогнозування» і метод «за даними розвідки»).

16. Перелічіть заходи, які необхідно виконати кожній людині при виникненні загрози радіоактивного зараження місцевості (аварії на АЕС; вибух ядерного боєприпасу).

17. Назвіть команди які повинен подавати штаб ЦО при загрозі радіаційного зараження місцевості.

4.3. Практичне заняття 3 (2 години) Оцінка хімічної обстановки

Методика оцінки і розрахунку хімічної обстановки при виникненні аварії на хімічно небезпечному об'єкті (ХНО) та при загрозі і зараженні території сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР).

Загальні положення

Скорочення найменувань, що зустрічаються по тексту:

ХО – хімічна обстановка;

СДОР – сильнодіючі отруйні речовини;

ОР – отруйні речовини;

АХНР – аварійно хімічно небезпечні речовини;

ОХУ – осередок хімічного ураження;

ХНО – хімічно небезпечний об'єкт;

ХЗ – хімічне зараження;

ЗХЗ – зона хімічного зараження (забруднення);

Пост РХС – пост радіаційно-хімічного спостереження;

РІНР – рятувальні та інші невідкладні роботи.

Під хімічною обстановкою слід розуміти сукупність наслідків хімічного зараження місцевості сильно діючими отруйними речовинами (СДОР) або отруйними речовинами (ОР), які істотно впливають на життєдіяльність населення, роботу об'єктів економіки і дії сил ЦО.

ХО виникає (складається) у разі техногенних аварій або катастроф на об'єктах економіки де виготовляють, зберігають, використовують в технологічних процесах, або транспортують СДОР та ОР. Аварії відбуваються через розгерметизацію або руйнування місткостей (танків), що призначені для їх зберігання і транспортування.

Несприятлива ХО може виникнути при застосуванні ОР або СДОР однією зі сторін у воєнному конфлікті. У даний час не виключається можливість застосування ОР або СДОР терористами для досягнення своєї мети.

СДОР – це хімічні речовини, які застосовуються в технологічних процесах на промислових підприємствах країни для виготовлення певної продукції (аміак, хлор, азотна і сірчана кислоти, фтористий водень, сірководень і багато інших).

ОР – це хімічні речовини і їх різні з'єднання, призначені для знищення людей, тварин і рослин (зарін, зоман, іпріт, фосген і ін.). ОР застосовуються, як правило, під час ведення бойових дій воюючими сторонами (наприклад, озброєні сили США широко застосовували різні види бойових ОР у В'єтнамі під час війни 1967 – 1972 р.), а так само ОР можна застосовувати при боротьбі з сільськогосподарськими шкідниками (сарана, дрібні гризуни та інші шкідники).

Усі СДОР і ОР при їх виробництві, транспортуванні, зберіганні і використанні (застосуванні) прийнято називати аварійно хімічно небезпечними речовинами (АХНР).

АХНР можуть бути в різному агрегатному стані (рідина, зріджений стан, під тиском, аерозоль). Докладні характеристики АХНР можуть бути одержані з аварійних карток, які повинні бути на кожному виробництві або транспортному засобі, призначеному для їх перевезення.

Об'єкти економіки, на яких виробляють, зберігаються, транспортуються і використовуються в технологічних процесах АХНР (СДОР і ОР), є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Їх ще прийнято називати хімічно небезпечними об'єктами (ХНО) [15, с. 77 – 86].

Руйнування або пошкодження місткостей або комунікацій з АХНР є джерелами утворення вторинних зон хімічного зараження і осередками хімічного ураження (ОХУ).

Зона хімічного зараження, утворена АХНР, включає місце безпосереднього розливу отруйних речовин і територію, над якою розповсюдилися пари отруйних речовин у вражаючих концентраціях.

ЗХЗ – території, у середині яких можуть виникнути осередки хімічного ураження, їх можна назвати вторинними ОХУ, на відміну від осередків хімічного ураження, які утворюються в результаті застосування хімічної зброї.

Вторинним осередком хімічного ураження називають територію, в межах якої в наслідок дії АХНР відбулися масові ураження людей і тварин. Залежно від кількості отруйної речовини в зоні ХЗ може виникати один або декілька осередків хімічного ураження.

Ступінь небезпеки АХНР встановлюється залежно від величини гранично допустимої концентрації (ГДК), середньої смертельної дози і зони гострої або хронічної дії.

Токсичність АХНР – це здатність отруйних речовин оказувати вражаючу дію на людину.

Основною токсикологічною характеристикою АХНР вважається токсична доза (токсодоза).

Токсодоза – кількісна характеристика токсичності СДОР або ОР, відповідно певному ефекту поразки.

Наприклад. При ураженні людини через органи дихання токсодоза СДОР або ОР приймається рівною добутку С×t, де С – середня концентрація речовини в повітрі, г/м³; t – час перебування людини в зараженому повітрі, хвилин, вимірюється в грамах у хвилину на кубічний метр – г × хв./м³.

При ураженні людини через шкіру, токсодоза дорівнює масі речовини, що викликає при попаданні на шкіру певний ефект ураження. Вимірюється в міліграмах на людину – міліграм/люд.

В охороні праці, для того, щоб віднести речовину до певного класу, виходять з наступних показників, значення яких відповідає найбільш високому класу небезпеки:

Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливої речовини в повітрі робочої зони, мг/ м³.

Середня смертельна доза при введенні в шлунок, мг/ кг.

Середня смертельна доза при нанесенні на шкіру, мг/кг.

Середня смертельна концентрація, мг/м².

Коефіцієнт можливості інгаляційного отруєння (КВІО).

Зона гострої дії і зона хронічної дії.

У результаті аварій на ХНО велика кількість АХНР потрапляє в навколишнє середовище, це є причиною масових отруєнь виробничого персоналу і населення. Утворюються зони хімічного зараження.

Імовірна небезпека поразки людей вимагає:

1. Швидкого виявлення типу СДОР (ОР).

2. Проведення правильної оцінки ХО.

3. Швидкого, правильного обліку і аналізу впливу СДОР (ОР) на виробничу діяльність ОГД, ведення РІНР і забезпечення безпечної життєдіяльності населення.

Розміри зон ХЗ характеризуються: Г – глибиною розповсюдження хмари, зараженого отруйними речовинами повітря з вражаючими концентраціями, Ш – шириною і площею Ѕз (рис. 4).

Основною характеристикою зони ХЗ є глибина розповсюдження хмари зараженого повітря. Ця глибина пропорційна концентрації АХНР і швидкості вітру. Проте, при значній швидкості вітру в приземному шарі атмосфери (6...7 м/с і більш) ця пропорційність порушується, оскільки хмара швидко розвіюється. Підвищення температури повітря і ґрунту прискорює випаровування АХНР, отже збільшує концентрацію речовини над зараженою місцевістю.

1 – об’єкт, на якому зберігаються СДОР;

2 – місце безпосереднього розливу СДОР;

3; 4 – S¹₀; S²₀ – площі осередків хімічного ураження;

5 – населений пункт;

Sз – загальна площа зони хімічного ураження;

Г – глибина зони хім. зараження;

Ш – ширина зони хім. Зараження.

Рис.4. Схема зони хімічного зараження, яка утворена розливом СДОР (наприклад: аміак 10 т)

На глибину розповсюдження АХНР і на їх концентрацію в повітрі значно впливають вертикальні потоки повітря. Їх напрям характеризується ступенем вертикальної стійкості атмосфери. Розрізняють три ступені вертикальної стійкості атмосфери: інверсію, ізотермію і конвекцію.

Інверсія в атмосфері – це підвищення температури повітря у міру збільшення висоти, замість звичайного пониження. Утворюється частіше в безвітряні ночі в результаті інтенсивного випромінювання тепла земною поверхнею, що приводить до охолоджування як самої поверхні, так і прилеглого шару повітря.

Інверсійний шар є таким, що затримує в атмосфері, перешкоджає руху повітря по вертикалі, унаслідок чого під ним накопичуються водяна пара, пил, а це сприяє утворенню туману (смогу). Інверсія перешкоджає розсіюванню повітря по висоті і створює найбільш сприятливі умови для збереження високих концентрацій АХНР в приземному шарі.

Ізотермія в атмосфері характеризується стабільною рівновагою повітря. Вона найбільш характерна для похмурої погоди, але може виникнути з ранку і у вечірні години. Ізотермія, як і інверсія, сприяє тривалому застою пари СДОР і ОР на місцевості, у лісі, у житлових кварталах міст і населених пунктів.

Конвекція в атмосфері – це вертикальне переміщення повітряних мас з одних висот на інші. Тепле повітря переміщається вгору, а холодне – вниз. Спостерігається в літні, ясні дні. При конвекції нижні шари повітря нагріті сильніше верхніх, виникають висхідні потоки повітря, що сприяє швидкому розсіюванню зараженої хмари і зменшує вражаючу дію АХНР.

Ступінь вертикальної стійкості приземного шару повітря може бути визначений за даними прогнозу погоди за допомогою графіка (рис.5).

Рух вітру м/с

ніч

день

ясно

напівясно

похмуро

ясно

напівясно

похмуро

0,5

від 0,6 до 2

інверсія

від 2,1 до 4

< 4