Глибина розповсюдження хмар забрудненого повітря з вражаючими концентраціями сдор на закритій місцевості, км (ємкості не обваловані, швидкість вітру 1 м/с)

Найменування СДОР	кількість СДОР в ємкостях (на об’єкті), т
	5	10	25	50	75	100
при інверсії
Хлор, фосген	6,57	14	22,85	41,14	48,85	54
Аміак	1	1,28	1,85	2,71	3,42	4,28
Сірчистий ангідрид	1,14	1,28	2	2,85	3,57	5
Сірководень	1,57	2,14	3,57	5,71	7,14	17,6
при ізотермії
Хлор, фосген	1,31	2	3,28	4,57	5,43	6
Аміак	0,2	0,26	0,37	0,54	0,68	0,86
Сірчистий ангідрид	0,23	0,26	0,4	0,57	0,71	1,1
Сірководень	0,31	0,43	0,71	1,14	1,43	2,51
при конвекції
Хлор, фосген	0,4	0,52	0,72	1	1,2	1,32
Аміак	0,06	0,08	0,11	0,16	0,2	0,26
Сірчистий ангідрид	0,07	0,08	0,12	0,17	0,21	0,3
Сірководень	0,093	0,13	0,21	0,34	0,43	0,65

Таблиця 24

Глибина розповсюдження хмар забрудненого повітря з вражаючими концентраціями сдор на відкритій місцевості, км (ємкості не обваловані, швидкість вітру 1 м/с)

Найменування СДОР	Кількість СДОР в ємкостях (на об’єкті), т
	5	10	25	50	75	100
при інверсії
Хлор, фосген	23	49	80	Більш 80
Аміак	3,5	4,5	6,5	9,5	12	15
Сірчистий ангідрид	4	4,5	7	10	12,5	17,5
Сірководень	5,5	7,5	12,5	20	25	61,6
при ізотермії
Хлор, фосген	4,6	7	11,5	16	19	21
Аміак	0,7	0,9	1,3	1,9	2,4	3
Сірчистий ангідрид	0,8	0,9	1,4	2	2,5	3,5
Сірководень	1,1	1,5	2,5	4	5	8,8
при конвекції
Хлор, фосген	1	1,4	1,96	2,4	2,85	3,15
Аміак	0,21	0,27	0,39	0,5	0,62	0,66
Сірчистий ангідрид	0,24	0,27	0,42	0,52	0,65	0,77
Сірководень	0,33	0,45	0,65	0,88	1,1	1,5

Примітка до табл. 23 та 24:

1. При швидкості вітру більше 1 м/с, застосовуються поправочні коефіцієнти, що мають наступні значення:

Швидкість вітру, м/с, поправний коефіцієнт	1	2	3	4	5	6
При інверсії	1	0,6	0,45	0,38	-	-
При ізотермії	1	0,71	0,55	0,5	0,45	0,41
При конвекції	1	0,7	0,62	0,55	-	-

2. Для обвалованих резервуарів, що містять СДОР, глибина розповсюдження хмари зараженого повітря зменшується в 1,5 раза.

Для СДОР, не вказаних у таблицях (21 – 24), глибину зони (Г) можна визначати залежно від відомих смертельних і вражаючих концентрацій за формулою:

де G₁ – кількість СДОР, кг;

Д – токсодоза, мг × хв./л; Д = С × Т (де С – концентрація, мг/л; Т – час впливу СДОР даної концентрації, хвилини);

V – швидкість повітря в приземному шарі атмосфери, м/с.

Цей вираз справедливий для відкритої місцевості і при інверсії.

Ширина ЗХЗ визначається за наступним співвідношенням:

1) Ш = 0,03 Г – при інверсії;

2) Ш = 0,15 Г – при ізотермії;

3) Ш = 0,8 Г – при конвекції, де Г – глибина розповсюдження хмари зараженого повітря з вражаючою концентрацією, км.

Площа ЗХЗ S₃ приймається як площа рівнобедреного трикутника, яка рівна половині провадження глибини розповсюдження зараженого повітря на ширину зони зараження:

Приклад. На об'єкті зруйнувалася не обвалована ємкість, що містить 10 т аміаку. Визначити розміри і площу ЗХЗ у нічний час. Місцевість відкрита.

Початкові дані: метеорологічні умови – ясно, швидкість вітру – 3 м/с.

Рішення:

1-й спосіб:

1. Визначаємо ступінь вертикальної стійкості повітря. Для цього, за графіком (див. рис. 5) знаходимо, що при вказаних метеорологічних умовах ступінь вертикальної стійкості повітря – інверсія.

2. За табл. 24, для 10 т аміаку знаходимо глибину розповсюдження зараженого повітря при швидкості 1 м/с; вона становить 4,5 км для вражаючої концентрації. Для швидкості вітру 3 м/с визначаємо поправочний коефіцієнт, рівний для інверсії 0,45.

Таким чином, глибина розповсюдження хмари зараженого повітря з вражаючою концентрацією Г = 4,5 × 0,45 = 2,02 км.

3. Визначаємо ширину ЗХЗ при інверсії. Ширина зони:

4. Визначаємо площу ЗХЗ:

2-й спосіб. Слід зазначити, що глибину і площу зон можливого і фактичного ХЗ точніше можна розраховувати, використовуючи формули і табл. 21.

Площа зони можливого зараження S_м.з визначається за формулою:

S_мз = 8,72 × 10³ × Г²_зхз × φ (км²), (11)

де Г – глибина зони можливого зараження, км;

φ – кутові розміри зони можливого зараження визначаються за табл.19.

Глибина зони ХЗ (Г_ЗХЗ) визначається в залежності від еквівалентної кількості СДОР у первинній або вторинній хмарі і швидкості вітру за табл. 21.

Повна можлива глибина зараження первинною і вторинною хмарами визначається за формулою:

(12)

де Г₁ – глибина зараження первинною хмарою, км;

Г₂ – глибина зараження вторинною хмарою, км.

Площа зони фактичного зараження визначається за формулою:

(13)

де К₉ – враховує ступінь вертикальної стійкості приземного повітря, визначається за табл. 17;

t – можливий час підходу зараженої хмари, до певного рубежу, у годинах.