- •Українська православна церква
- •Київський Патріархат
- •Київська Православна Богословська Академія
- •Курс лекцій
- •З предмету
- •Історія походження священної писемності та формування канону священних книг Старого Завіту.
- •Історія старозавітного канону після завершення його формування
- •Історія канону Священного Писання Старого Завіту в Християнській Церкві
- •Біблійна Ісагогіка. Поняття про предмет та методи дослідження.
- •Текстуальна критика
- •Історія священного старозавітного тексту
- •Літературна критика
- •Історична критика
- •Біблійна ісагогіка
- •Неписемні засоби збереження у пам’яті народу священних подій з його історії.
- •Історія виникнення священної писемності та формування канону священних книг Старого Завіту.
- •Поняття про канон і богонатхненність священних книг.
- •Богонатхненність Священного Писання.
- •Католицький погляд на богонатхненність.
- •Протестантський погляд на богонатхненність.
- •Б.Паскаль
- •Імена Божі і древність монотеїзму.
- •Теорія фрагментарного походження п’ятикнижжя
- •Священна Старозавітня писемність за часів Ісуса Навина, суддів, Самуїла.
- •Давид і Соломон продовжувачі старозавітної священної писемності
- •Десятий син Давида – Соломон (мирний),
- •Історія священної старозавітної письменості в період служіння пророків – письменників.
- •Ранні пророки (Небії′м Рішоні′м)
- •Пізні пророки (Небії′м Ахароні′м)
- •Головні релігійно-філософські доктрини, що виникли і мали поширення в період служіння пророків-письменників.
- •Позабіблійні аналогії. Пророки-екстатики, професійні пророки.
- •Історія старозавітного канону напередодні та в період Вавилонського полону. Знайдення у Храмі Книги Закону за часів юдейського царя Іосії. Пророк Єремія – охоронець священних старозавітних книг.
- •Збереження священних книг у Вавилонському полоні пророками Єзекиїлем і Даниїлом
- •Історія старозавітнього канону в період післяполонного відродження Юдеї. Пророки Аггей, Захарія, Малахія. Діяльність Ездри і Неемії. Велика Синагога.
- •Неканонічні книги.
- •Старозавітні апокрифи.
- •Апокаліпсиси
- •Мідраши
- •Писання Мудреців
- •Свідчення книги Премудрості Ісуса, сина Сираха про формування старозавітного канону.
- •Свідчення іі-ї Маккавейської книги про формування старозавітного канону.
- •Свідчення Йосифа Флавія про формування старозавітного канону.
- •Свідчення Талмуду та інших давньоєврейських творів про формування старозавітного канону.
- •Визнання авторитету юдейського передання про священний канон християнськими письменниками.
- •Поділ юдейського канону на розділи та особливості розташування у них священних книг.
- •Розгляд історії розвитку негативно-критичних версій завершення формування старозавітного канону.
- •Історія старозавітного канону після завершення його формування.
- •Канон палестинських і олександрійських юдеїв
- •Канон новозавітніх письменників
- •Старозавітній канон в Христовій Церкві. Канон палестинських і вавилонських юдеїв.
- •Історія старозавітного канону в олександрійській діаспорі.
- •Старозавітний канон у священних новозавітних письменників. Надання найвищого авторитету старозавітним книгам Господом нашим Ісусом Христом.
- •Погляд на старозавітний канон апостолів – священних новозавітних письменників.
- •Ставлення Христа Спасителя до неканонічних книг та апокрифів. Критичний аналіз тверджень вчених – раціоналістів.
- •Авторитет канонічних і неканонічних книг в новозавітних писаннях. Критичний аналіз католицького погляду на це питання.
- •Історія канону Священного Писання Старого Завіту в Християнській Церкві.
- •Перший період історії старозавітнього канону в Християнській Церкві. І-ііі ст.
- •Тут згадуються одні лише канонічні книги;
- •До них приєднуються три книги Маккавейські;
- •Для юнаків призначається книга Сираха.
- •Історія старозавітного канону в Західній Церкві. І-ііі ст. Становище давньо-італійського перекладу Біблії та свідчення Вікторина Піктавійського.
- •Третій період Історії старозавітного канону в Християнській Церкві.
- •Питання старозавітного канону в працях православних каноністів.
- •Історія старозавітнього канону у Західній церкві
- •Четвертий період історії старозавітнього канону в Християнській Церкві
- •Критопул не визнає неканонічні книги “джерелом церковного вчення, чого ніколи не робили православні отці і собори. Це прийнято лише у протестантів”.
- •Критопул не вважає правильним називати неканонічні книги “Священним Писанням”, що завжди робили отці і православні собори. Тому позиція Критопула тут до певної міри тотожна протестантській.
- •Назва неканонічних книг апокрифами.
- •Неканонічні книги (або, за Лукарисом, - апокрифи) не повинні входити до складу Священного Писання.
- •Постанови Костянтинопольського і Єрусалимського соборів 1672р. Про неканонічні книги.
- •Питання старозавітнього канону в богословських працях грецьких і руських богословів.
- •Історія старозавітного канону протягом XVI-XX століть у католиків і протестантів.
- •Головні висновки розділу
- •Історія священного старозавітного тексту (зовнішня і внутрішня історія тексту)
- •Матеріали, інструменти і спосіб єврейського письма
- •Мова священних старозавітних писань
- •Історія єврейської абетки
- •Коли з’явився спосіб позначення голосних літер - нині існуюча пунктуація, яку вчені називають масоретською?
- •Поділ священних книг на відділи, розділи та вірши.
- •Питання ймовірності навмисного перекручення священного тексту.
- •Внутрішня історія старозавітнього тексту
- •Період Соферимів. Від часу завершення старозавітного канону до початку формування Талмуду
- •Мужі Великого Собору
- •Четвертий період
- •П’ятий період Від укладення Масори до винайдення книгодрукування (хі-xVст.)
- •Шостий період Від винайдення книгодрукування і до сьогодні.
- •Біблійна Хронологія
- •Іv. Поділення царства: Юда та Ізраїль
- •Єровоам і Ровоам
- •V. Відродження Юдеї (538-333)
- •Боротьба наступників Олександра.
- •Vіі. Палестина під владою Риму
- •Рекомендована література Базова література:
Десятий син Давида – Соломон (мирний),
Народжений від Вірсавії (1010-970) був приємником батька на престолі і в священному письменництві. Характер його писань у зовнішньому стилістичному відношенні схожий з псалмами Давида. Вони також були священною поезією, але не піснеспівами, як поезія Давида. Соломону за юдейським і християнським переданням належать книги Пісня Пісень, Притчи і Екклезіаст.
Книга Премудростей Соломона, без сумніву, належить пізнішому часу, так як її немає на єврейській мові.
Пісня Пісень. Сполучення слова в однині з тим само словом у множині часто зустрічається в Старому Завіті – раб рабів (Бут. 9:25); Святеє Святих (Вих.. 26:33,34); небеса небес (3 Цар. 8:27); суєта суєт (Екл. 1,2) і ін.
Назва Пісня Пісень означає пісню у найвищому ступені, найкращу серед усіх інших пісень, серед 1005 пісень Соломона, які не дійшли до нас.
Ця невелика за об’ємом книга (8розд.) займає виключне положення серед інших книг Святого Писання і є такою ж таємницею в Старому Завіті як і Апокаліпсис Іоана Богослова у Новому. З першого погляду – це абсолютно світська поема – настільки світська, що в ній навіть ні разу не зустрічається слово Бог. За змістом книга має подвійний характер. З одного боку вона зображає історичний факт з життя наймудрішого з царів – Соломона. Тут зображається взаємна полум’яна любов молодого і молодої, котра завершалась шлюбним союзом. У молодому зазвичай бачать самого Соломона, а в молодій – одну з його дружин, котра в Пісні Пісень називається Суламітою (Пісн. 7:1) – доньку фараона.
Однак, коли б у Пісні Пісень зображалась лише одна плотська любов, то було б не зрозуміло, чому вона була внесена в канон священних книг і користувалась великою повагою навіть у суворих аскетів. Християнські екзегети вбачають в Пісні Пісень образ любові Христа до Церкви, Божественного жениха до Його земної нареченої. В книзі образно змальовується те полум’яне прагнення до єднання з Господом, яке має кожна душа, котра істинно вірує і любить його.
Образ шлюбу жениха і нареченої, як таємничий союз Христа з Церквою знаходить своє місце і в Новому Завіті. Іоан Хреститель називає Христа женихом, а себе другом жениха “Хто має наречену, той жених, а друг жениха, стоячи і слухаючи Його, радістю радіє, чуючи голос жениха. Отже, ця радість моя сповнилась” (Ін. 3:29). Завершення історії в Апокаліпсисі зображується як шлюб Агнця з Його невістою – просвітленою і торжествуючою Церквою Нового Єрусалиму: “Радіймо і звеселімось, і віддаймо йому славу, бо настав шлюб Агнця і жона Його приготувала себе” (Апок. 19:7, порівн. Апок. 21:9,10).
Ніколи не виникало сумнівів що до автора Пісні Пісень. Ним завжди визнавався Соломон. За переданням книга написана Соломоном, але зібрана і видана Єзекією. В якості Соломонового священного твору в синагогах з древніх часів і до сьогодні Пісня Пісень читається на восьмий день єврейського свята Пасхи. Юдейська традиція розходиться лише у вирішенні питань – коли, в якому віці Соломон написав Пісню Пісень. Переважаючим поглядом був той, що Пісня Пісень була написана Соломоном в юності, тоді як Притчі в зрілому віці, а Екклезіаст – в старості.
В іншій своїй книзі Притчах Соломон викладає переважно практично-життєві старозавітні ідеали, що ґрунтуються на Мойсеєвому законі і такі, що є плодом самостійних роздумів і висновків. Старозавітня мудрість, викладена у формі коротких афористичних висловів. І ця мудрість бере свій початок зі страху Божого, як початку всякої премудрості. З цієї вихідної точки зору характеризується життя мудрої і нерозумної людини.
