Авторитет канонічних і неканонічних книг в новозавітних писаннях. Критичний аналіз католицького погляду на це питання.

Розглянуті вище раціоналістичні гіпотези підтримуються не багатьма вченими. Набагато частіше і в значно більшому числі західних богословських творів висловлюються інші положення, які також мають протиріччя з православним богословським поглядом на старозавітній канон. Маємо на увазі офіційний погляд на канон Римо-Католицької Церкви і його підтримка католицькими вченими.

Відомо, що Західна церква здавна визнавала однаково богонатхненними і канонічними усі книги, які були в списках перекладу LXX, увійшли в латинські переклади, і вживались в Західній Церкві. Цей погляд був остаточно сформульований і канонізований на Тридентському (1546р.) і І Ватиканському (1871р.) соборах.

Католицькі вчені, що однаково визнають богонатхненними канонічні і неканонічні книги, які містяться у Вульгаті, а також деякі протестантські вчені – захисники богонатхненності неканонічних книг²⁹ опираються на твердження, що Ісус Христос і апостоли начебто визнавали богонатхненним “Словом Божим” і “Писанням” всі старозавітні канонічні і неканонічні книги. це твердження намагаються довести тим, що з деяких новозавітніх цитат можна зробити висновок – новозавітні письменники читали Писання не за єврейським текстом, в яких не було неканонічних книг, а за списком перекладу LXX, в яких ці книги вже моголи бути і цитуватись як “Священне Писання”.

Факт цитування новозавітніми письменниками старозавітніх книг за LΧΧ є очевидним. Однак, лише одне користування перекладом LXX не може бути вагомим аргументом для зрівняння в авторитеті канонічних і неканонічних книг. Тим більше, що ми не маємо беззаперечних свідчень про те, що в період написання новозавітніх книг неканонічні книги вже знаходились в списках LXX в одному кодексі з канонічними.

Новозавітні письменники, як вихідці з палестинських юдеїв, добре знали суворі постанови равинів про канон і його склад, розрізняли авторитет канонічних і неканонічних книг. Крім того, з новозавітніх книг видно, що Старий Завіт був відомий апостолам також за єврейським текстом, за цим текстом і цитувався.(Мт. 12:13-19 = Іс. 42:1-3) і ін.

Сіро-халдейський діалект був рідний апостолам і загально вживаним у Палестині (порівн. talifa kumi – Мк. 5:41; Eloi Eloi lima savachvani: – Мк. 14:44 і ін.). Тому священні сувої на єврейській мові були набагато доступніші апостолам ніж грецький переклад. А в єврейському тексті, без сумніву не було неканонічних книг. В новозавітніх писаннях, адресованих безпосередньо палестинським юдеям (Мт., Євр., соборні посл.) було неприпустимим змішанням канонічних і неканонічних книг, тому що це могло викликати суперечки і стати каменем спотикання між особами знайомими з єврейським каноном.

Католицькі богослови вказують в Новому Завіті на вислови, які начебто запозичені з неканонічних книг:

Так, вислів Христа: “якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний” (Мт. 6:14) начебто є цитатою з Прем. Сир.: “прости ближньому твоєму образу і тоді після молитви твоєї відпустяться гріхи твої” (Сир. 28:2).

Однак, вказаний вислів Спасителя слід розглядати в контексті Господньої молитви, так Він стоїть одразу за нею, і є свого роду тлумаченням до молитви. Крім того, назва Господа Небесним Отцем було взагалі новим словом у духовному житті. Тому в даному випадку можна говорити лише про віддалену схожість поміж вказаними текстами.

Вказують також на схожість вислову Христа: “написано: не хлібом єдиним житиме людина, Але всяким словом що виходить з уст Божих” (Мт. 4:4) зі словами в Прем. Солом.: “щоб сини Твої, яких Ти, Господи, полюбив, пізнали, що не види плодів годують людину, але слово Твоє зберігає віруючих у Тебе” (Прем. 16:26).

На це треба зауважити що у Второзаконні є більш близький вислів: “не єдиним хлібом живе людина, але всяким словом, яке виходить з вуст Господа, живе людина” (Втор. 8:3).

Слова Спасителя: “Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас” (Мт. 11:28) також намагаються віднести до вислову Сираха: “Приступіть до мене, хто бажає мене і насичуйтеся плодами моїми” (Сир. 24:21). Однак, тут сам вислів Сираха має на собі вплив книги Притч: “прийдіть і їжте хліб мій” (Притч. 9:1-6).

На останок треба сказати, що віруючому богослову неприпустимо вважати вчення Христа запозиченням чи то з канонічних, чи то з неканонічних книг. Старозавітні писання Христос наводив для слухачів щоб посоромити фарисеїв, переконати учнів і т.д. Особливо – щоб переконати слухачів у згоді Свого служіння з пророцтвами про Месію. Але якраз у цьому аспекті католицькі вчені не вказують ні однієї цитати з неканонічних книг. І взагалі, дивно бачити намагання представити слово Нагорної проповіді цитатами з неканонічних книг.

Ставлення апостолів до неканонічних книг.

Вислів святого апостола Петра: “щоб випробувана віра ваша виявилася коштовнішою за золото, що гине, хоч і очищається вогнем”. (1 Петр. 1:7) католицькі богослови вважають цитуванням книги Премудрості Соломона: “Він випробував їх, як золото чорнилі, і прийняв їх як жертву вседосконалу” (Прем. 3:6). Однак, цей вислів, вірогідно, сам запозичений з книги Притч: “правильне для срібла, і горно – для золота, а серця випробовує Господь” (Притч. 17:3). І взагалі тут можна говорити не про цитування, а лише про просту схожість образу мови.

Вчення апостола Павла про Ісуса Христа, Який “будучи сяйвом слави і образом іпостасі Його” (Євр. 1:3) начебто запозичене з Премудрості Соломона: “Премудрість є відблиском вічного світла і чистим дзеркалом дії Божої і образом благосні Його” (Прем. 7:26).

Вислови ці мають досить віддалену схожість. Крім того, у апостола Павла є поняття “іпостась”, невідоме Старому Завіту.

Ми навели лише деякі приклади намагань католицьких вчених показати присутність рясного цитування неканонічних книг у Новому Завіті. Таких прикладів дуже багато. Як бачимо, вони принципово не відрізняються одне від одного, і є не особливо обґрунтовані і переконливі.

Див.також:

Євр. 4:12 == Прем. 7:22-23.

Євр. 11:33-38 == 1 Мак. 1:53; 2:18; 2 Мак. 5:27; 10:6.³⁰

Отже, вказані католицькими богословами апостольські вислови так само мало схожі з неканонічними книгами, як і вислови Ісуса Христа. Достеменно невідомо – наскільки були знайомі апостоли з неканонічними книгами. Однак, безсумнівним є те, що апостоли не надавали неканонічним книгам однакового авторитету з канонічними. Так само, як і Спаситель, апостоли не цитували неканонічних книг зі словами: “як написано”, або “говорить Писання”, і тим більше зі словами: “говорить Дух Святий”. Це визнають і деякі сучасні католицькі вчені.³¹ Апостоли походили з палестинських юдеїв, отримали освіту у палестинських равинів, тому й на канон священних книг дивились згідно з юдейською традицією. Тому Люазі – відомий католицький вчений, спеціаліст в питанні історії канону, взагалі відмовляється від поставленого питання.