Б.Паскаль
Запитання до теми:
Що таке біблійна богонатхненність ?
У чому полягає взаємозв’язок між поняттями канону і богонатхненності ?
Що таке вербальна теорія богонатхненності ?
Вкажіть головні риси вчення про біблійну богонатхненність в
святоотцівських творах ?
Вкажіть на головні етапи розвитку вчення про біблійну богонатхненність
у католиків і протестантів?
Рекомендована література:
Мень А., прот. Исагогика. Курс по изучению Священного Писания.
Ветхий Завет. – М., 2000. – С. 22.
Дагаев Н. История Ветхозаветного канона. – СПб., 1898. – C.40-56.
Релігія Мойсея і її відношення до релігії Єгипту.
В різні часи виникало питання – чи не є релігія ізраїльтян запозиченням з релігії єгипетської. Чи не було цим простим сповіщенням Мойсея народові тих сокровенних знань, які він міг отримати від мудреців Єгипту (Дії 7,22).
Це питання треба розглядати в площинах - доктринальній і т.зв. обрядових постанов. Якщо ми в подальшому побачимо, що якщо вчення Мойсея як догматичне, так і моральне (і в перше чергу – догматичне) абсолютно протилежне єгипетському культу, то знайомство з обрядами, звичаями, культурою жителів долини Нілу дає про себе знати в багатьох обрядових постановах Синайського законодавства.
З цього факту можна зробити висновок, що коли б книги Мойсея були написані у більш пізніший час, то ми не мали б у них таких яскравих слідів єгипетської культури.
Що лежало в основі закону Мойсея? – суворий, безкомпромісний монотеїзм, виключаючий будь-яке ідолослужіння і будь-який нижчий, божественний розум. В єгипетській міфології також можна знайти сліди древнього монотеїзму, але в часи Мойсея, в Єгипті, у масах народу вже панував грубий політеїзм. Тому вчення про єдинство Бога, єдинство безумовне Мойсей ніяк не міг запозичити у єгиптян. І джерелом цього вчення міг бути Сам Єдиний Живий Бог. Мойсей, підкреслюючи це, вказує у П’ятикнижжі, що таблиці завіту написані були Божим перстом (Вих.. 31:18).
Через туманність і загадковість більшості відкритих єгипетських пам’ятників, текстів, релігія Єгипту відома ще дуже мало – мається на увазі саме сутність віровчення єгипетського.
Але в загальному єгипетська релігія являла собою культ сонця, саме сонце було домінуючим символом в Єгипті. Його світло рахувалось чуттєвим проявом Божества. Єгипетський бог отримував назву , котра відповідала його руху по небосхилі – Гармехіс, Шу, Ра, Озіріс і т.д. Немає сумніву, що ці форми являли собою одного і того ж самого бога в різні пори доби.
Мойсей, відкидаючи культ сонця, вже на першій сторінці книги Буття чітко відрізняє Творця від творіння і вказує, що сонце, місяць, зірки, як і все інше, є творінням єдиного істинного Бога.
Не обмежуючись не лише цим ясним вченням про абсолютну відмінність Творця від творіння, Мойсей окремими постановами забороняє поклоніння небесним світилам, навіть під страхом смертної кари (Втор. 4:19; Втор. 17:2-7).
Отже ці слова є осудженням єгипетського релігійного світогляду.
І це осудження стосується не лише поклоніння сонячному культу, але й взагалі будь-якого зображення божества.
“І ви будете сильно берегти свої душі, бо не бачили ви того дня жодної постаті, коли говорив Господь до вас на Хориві з середини вогню, щоб ви не зробили собі ідола” (Втор. 4:15-16).
Господь устами Мойсея надає цьому закону таку важливість, що повторює його декілька разів (Лев. 26:1, Вих. 20:4, Втор. 5:8).
Більше того, Господь наказує, що коли народ оволодіє обітованою землею, і коли народ збереться на горі Гарізім і на горі Евал, першим зі всіх проклять, котрі повинні будуть висловити левити, буде прокляття людини, котра зробить ідола (Втор. 27:11-15).
Ісус Навин в точності виконав цю постанову (Іс. Нав. 8:33-35).
В єгипетській релігії особливе місце займає вшанування померлих і гробниці для них. Померлим приносили жертви подібно до тих, які приносили богам, час від часу їх виймали з гробниць і клали на жертовнику, де священнодіяв жрець.( ТОТЕМ)
Обставини смерті Аарона і Мойсея є явним осудженням єгипетського культу померлих (Числ. 20:22-29; Втор. 32:49-50; 34:5,6).
Бачимо, що богоодкровенна релігія в усіх своїх основоположних пунктах стоїть в повній протилежності єгипетським культам.
Але ці протиріччя не так різко виступають в моральному вченні, так як основа моральності у всіх народів одна і та ж. Апостол Павло свідчить, що погани, що не мають закону, з природи чинять законне і цей закон записаний в серцях їх (Рим. 2:14-15).
Що стосується обрядів і церемоній, котрими так багатий Старий Завіт, то в П’ятикнижжі не можна не помітити декотрих слідів єгипетського впливу, слідів, котрі служать явним доказом написання П’ятикнижжя незадовго після виходу з Єгипту. І в той же час слідів поодиноких і дуже рідких, які не можуть підірвати божественне походження ізраїльського богослужіння.
Ізраїль не міг зображати Бога ні під яким образом або видом, але він (Ізраїль) потребував в особливому місці де міг би приносити Творцю свої жертви і возносити молитви. Тому ізраїльтянам були дані Ковчег і Скинія.
Скинія стала місцем молитви і жертвоприношень, а Ковчег немов би престолом Божої величі, місцем особливої присутності Божої (Вих. 25:8-22).
1,5 1,5
2,5
В цих постановах щодо ковчегу можна бачити декотрі риси, що нагадують Єгипет. Єгипетський храм складався з прямокутного двору, більш просторого в ширину, а ніж в довжину, і святилище. В святилищі знаходився священний предмет – “храмик”, або “ковчег” – адон. Він був найбільшою священною реліквією храму, виготовлявся з граніту, або базальту і був великих розмірів.
В Луврському музеї знаходиться два подібних храмика, зроблених з рожевого цільного граніту. Один відноситься до VI ст., а другий до ІІ ст. до Р.Х. Храмики ці ретельно закривали, доступ до нього був відкритий лише царю або верховному жрецю.
Храмик за своєю суттю був маленьким храмом в котрому тримали священну тварину або релігійну емблему, тоді як в Ковчезі Завіту ніяких предметів божественного вшанування не було.
Тому при зовнішній подібності в формі ми бачимо абсолютну протилежність ідеї, котрі несли в собі єгипетські адони і Ковчег Завіту.
Риси єгипетських звичаїв помітні і в одязі первосвященика. Так нагрудник частково схожий на відомий в той єгипетський нагрудник (Вих. 28:15-21).
Але це свідчить лише про те, що Богу було вгодно надати для первосвященика одне з найкращих прикрас ювелірної роботи того часу і все що мало б нагадувати про єгипетську міфологію, абсолютне відсутнє в Мойсеєвому нагруднику. І взагалі у єгиптян такі нагрудники жреці не носили, він вдягався лише муміям. Якщо єгипетські жреці і відрізняються на пам’ятниках від інших людей, так це лише шкурами пантер.
Суспільне положення ізраїльських священників також було зовсім інше, аніж єгипетських жреців.
Жреці володіли величезними землеволодіннями, тоді як ізраїльські священики абсолютно були позбавлені землеволодіння, для того, щоб будучи абсолютно позбавленими земних турбот, могли повністю присвячувати себе служінню Богу (Втор. 18:1-5).
Отже, хоча й ізраїльська цивілізація і виросла на єгипетському ґрунті, і в Мойсеєвих постановах можна навіть бачити сліди єгипетського впливу, сама основа, ідейний зміст богоодкровенної релігії зовсім інший. Так і християнство запозичуючи язичницькі звичаї надавало їм новий християнський зміст. (Принцип рецепції)
Рекомендована література:
Лопухін. Законодавство Мойсея.