- •Українська православна церква
- •Київський Патріархат
- •Київська Православна Богословська Академія
- •Курс лекцій
- •З предмету
- •Історія походження священної писемності та формування канону священних книг Старого Завіту.
- •Історія старозавітного канону після завершення його формування
- •Історія канону Священного Писання Старого Завіту в Християнській Церкві
- •Біблійна Ісагогіка. Поняття про предмет та методи дослідження.
- •Текстуальна критика
- •Історія священного старозавітного тексту
- •Літературна критика
- •Історична критика
- •Біблійна ісагогіка
- •Неписемні засоби збереження у пам’яті народу священних подій з його історії.
- •Історія виникнення священної писемності та формування канону священних книг Старого Завіту.
- •Поняття про канон і богонатхненність священних книг.
- •Богонатхненність Священного Писання.
- •Католицький погляд на богонатхненність.
- •Протестантський погляд на богонатхненність.
- •Б.Паскаль
- •Імена Божі і древність монотеїзму.
- •Теорія фрагментарного походження п’ятикнижжя
- •Священна Старозавітня писемність за часів Ісуса Навина, суддів, Самуїла.
- •Давид і Соломон продовжувачі старозавітної священної писемності
- •Десятий син Давида – Соломон (мирний),
- •Історія священної старозавітної письменості в період служіння пророків – письменників.
- •Ранні пророки (Небії′м Рішоні′м)
- •Пізні пророки (Небії′м Ахароні′м)
- •Головні релігійно-філософські доктрини, що виникли і мали поширення в період служіння пророків-письменників.
- •Позабіблійні аналогії. Пророки-екстатики, професійні пророки.
- •Історія старозавітного канону напередодні та в період Вавилонського полону. Знайдення у Храмі Книги Закону за часів юдейського царя Іосії. Пророк Єремія – охоронець священних старозавітних книг.
- •Збереження священних книг у Вавилонському полоні пророками Єзекиїлем і Даниїлом
- •Історія старозавітнього канону в період післяполонного відродження Юдеї. Пророки Аггей, Захарія, Малахія. Діяльність Ездри і Неемії. Велика Синагога.
- •Неканонічні книги.
- •Старозавітні апокрифи.
- •Апокаліпсиси
- •Мідраши
- •Писання Мудреців
- •Свідчення книги Премудрості Ісуса, сина Сираха про формування старозавітного канону.
- •Свідчення іі-ї Маккавейської книги про формування старозавітного канону.
- •Свідчення Йосифа Флавія про формування старозавітного канону.
- •Свідчення Талмуду та інших давньоєврейських творів про формування старозавітного канону.
- •Визнання авторитету юдейського передання про священний канон християнськими письменниками.
- •Поділ юдейського канону на розділи та особливості розташування у них священних книг.
- •Розгляд історії розвитку негативно-критичних версій завершення формування старозавітного канону.
- •Історія старозавітного канону після завершення його формування.
- •Канон палестинських і олександрійських юдеїв
- •Канон новозавітніх письменників
- •Старозавітній канон в Христовій Церкві. Канон палестинських і вавилонських юдеїв.
- •Історія старозавітного канону в олександрійській діаспорі.
- •Старозавітний канон у священних новозавітних письменників. Надання найвищого авторитету старозавітним книгам Господом нашим Ісусом Христом.
- •Погляд на старозавітний канон апостолів – священних новозавітних письменників.
- •Ставлення Христа Спасителя до неканонічних книг та апокрифів. Критичний аналіз тверджень вчених – раціоналістів.
- •Авторитет канонічних і неканонічних книг в новозавітних писаннях. Критичний аналіз католицького погляду на це питання.
- •Історія канону Священного Писання Старого Завіту в Християнській Церкві.
- •Перший період історії старозавітнього канону в Християнській Церкві. І-ііі ст.
- •Тут згадуються одні лише канонічні книги;
- •До них приєднуються три книги Маккавейські;
- •Для юнаків призначається книга Сираха.
- •Історія старозавітного канону в Західній Церкві. І-ііі ст. Становище давньо-італійського перекладу Біблії та свідчення Вікторина Піктавійського.
- •Третій період Історії старозавітного канону в Християнській Церкві.
- •Питання старозавітного канону в працях православних каноністів.
- •Історія старозавітнього канону у Західній церкві
- •Четвертий період історії старозавітнього канону в Християнській Церкві
- •Критопул не визнає неканонічні книги “джерелом церковного вчення, чого ніколи не робили православні отці і собори. Це прийнято лише у протестантів”.
- •Критопул не вважає правильним називати неканонічні книги “Священним Писанням”, що завжди робили отці і православні собори. Тому позиція Критопула тут до певної міри тотожна протестантській.
- •Назва неканонічних книг апокрифами.
- •Неканонічні книги (або, за Лукарисом, - апокрифи) не повинні входити до складу Священного Писання.
- •Постанови Костянтинопольського і Єрусалимського соборів 1672р. Про неканонічні книги.
- •Питання старозавітнього канону в богословських працях грецьких і руських богословів.
- •Історія старозавітного канону протягом XVI-XX століть у католиків і протестантів.
- •Головні висновки розділу
- •Історія священного старозавітного тексту (зовнішня і внутрішня історія тексту)
- •Матеріали, інструменти і спосіб єврейського письма
- •Мова священних старозавітних писань
- •Історія єврейської абетки
- •Коли з’явився спосіб позначення голосних літер - нині існуюча пунктуація, яку вчені називають масоретською?
- •Поділ священних книг на відділи, розділи та вірши.
- •Питання ймовірності навмисного перекручення священного тексту.
- •Внутрішня історія старозавітнього тексту
- •Період Соферимів. Від часу завершення старозавітного канону до початку формування Талмуду
- •Мужі Великого Собору
- •Четвертий період
- •П’ятий період Від укладення Масори до винайдення книгодрукування (хі-xVст.)
- •Шостий період Від винайдення книгодрукування і до сьогодні.
- •Біблійна Хронологія
- •Іv. Поділення царства: Юда та Ізраїль
- •Єровоам і Ровоам
- •V. Відродження Юдеї (538-333)
- •Боротьба наступників Олександра.
- •Vіі. Палестина під владою Риму
- •Рекомендована література Базова література:
Свідчення іі-ї Маккавейської книги про формування старозавітного канону.
Книга Премудрості Ісуса, сина Сираха, вказує на факт завершення формування канону, його поділ та розміщення в ньому книг. Але не говорить про те, хто і коли цей процес здійснив. Друга Маккавейська книга дещо доповнює ці дані:
“У записах пророка Єремії знаходиться, що він наказав тим, що переселяються (до вавилонського полону юдеям)… узяти закон, щоб вони не забували повелінь Господніх і не помилялись думками своїми… він застерігав їх не викидати закону із серця свого…” (2 Мак. 2:1-3). Під “законом”, як видно з подальшого тексту (особливо 10, 11 вірші) розуміється закон Мойсея – П’ятикнижжя.
Далі, у цьому ж місці Маккавейської книги, говориться:
“Оповідається також у записах і пам’ятних книгах Неемії, як він, складаючи бібліотеку, зібрав сказання про царів і пророків, і про Давида, і листи царів про священні приношення” (2 Мак. 2:13).
Під наведеними вказівками з Маккавейської книги можна зробити справедливий висновок, що до переданого Єремією закону Неемія приєднав і зібрав в особливе книгосховище (βιβλιοθήκη) багато інших священних книг. Відповідно до особливостей мовних зворотів і термінології священних письменників, працю Неемії слід розуміти таким чином: під “сказаннями про царів” маються на увазі історичні книги Царств і Параліпоменон. Під “пророками” – пророчі книги (від Ісуса Навина до Малахії). Під “Давидом” розуміється Псалтир, і взагалі, весь третій відділ єврейського канону, тому що Псалтир займала у ньому перше місце, і в новозавітніх книгах часто окреслювала собою весь третій відділ канону (Лк. 24:44). У Новому Завіті Псалтир інколи називається просто “Давид” (Рим. 4:6; Євр. 4:7).
Під “листами царів про священні приношення” маються на увазі книги Ездри і Неемії, в яких міститься багато указів перських царів про жертви і дари на другий Єрусалимський храм (1 Ездр. 1:1-4; 6:1-12; 7:11-28; Неем. 2:7-8).
Таким чином, за свідченням ІІ-ї Маккавейської книги, Неемія зібрав історичні, пророчі і повчальні книги в особливу бібліотеку. З бібліотекою Неемії поєднується уявлення про дополонне збереження старозавітніх книг в скинії, храмі, благочестивих товариствах. Тому перерваний на час Вавилонського полону древній звичай збереження священних книг, у якійсь мірі відновлюється Неемією після полону. Не будемо далекі від істини, якщо припустимо, що бібліотека Неемії знаходилась в другому храмі, а її хранителями були члени Великої Синагоги. В бібліотеці Неемії вбачають останнє зібрання і завершення старозавітнього канону. Старозавітні книги визнані особливого роду “бібліотекою”, “кодексом”, “каноном”.
За визначенням письменників Маккавейських і інших неканонічних книг, старозавітні канонічні книги є книгами “святими” (1 Мак. 12:9; 2 Мак. 6:23), вони дані Богом (2 Мак. 6:23), їх письменників підтримувала вища Божественна мудрість (Прем. 7:27), в них містяться Божественні приписи (Вар. 4:1) і слово Боже (1 Мак. 7:16). Їх походження і авторитет відмінні від усіх інших багаточисельних єврейських творів (3 Ездри 14розд.)
