Свідчення іі-ї Маккавейської книги про формування старозавітного канону.

Книга Премудрості Ісуса, сина Сираха, вказує на факт завершення формування канону, його поділ та розміщення в ньому книг. Але не говорить про те, хто і коли цей процес здійснив. Друга Маккавейська книга дещо доповнює ці дані:

“У записах пророка Єремії знаходиться, що він наказав тим, що переселяються (до вавилонського полону юдеям)… узяти закон, щоб вони не забували повелінь Господніх і не помилялись думками своїми… він застерігав їх не викидати закону із серця свого…” (2 Мак. 2:1-3). Під “законом”, як видно з подальшого тексту (особливо 10, 11 вірші) розуміється закон Мойсея – П’ятикнижжя.

Далі, у цьому ж місці Маккавейської книги, говориться:

“Оповідається також у записах і пам’ятних книгах Неемії, як він, складаючи бібліотеку, зібрав сказання про царів і пророків, і про Давида, і листи царів про священні приношення” (2 Мак. 2:13).

Під наведеними вказівками з Маккавейської книги можна зробити справедливий висновок, що до переданого Єремією закону Неемія приєднав і зібрав в особливе книгосховище (βιβλιοθήκη) багато інших священних книг. Відповідно до особливостей мовних зворотів і термінології священних письменників, працю Неемії слід розуміти таким чином: під “сказаннями про царів” маються на увазі історичні книги Царств і Параліпоменон. Під “пророками” – пророчі книги (від Ісуса Навина до Малахії). Під “Давидом” розуміється Псалтир, і взагалі, весь третій відділ єврейського канону, тому що Псалтир займала у ньому перше місце, і в новозавітніх книгах часто окреслювала собою весь третій відділ канону (Лк. 24:44). У Новому Завіті Псалтир інколи називається просто “Давид” (Рим. 4:6; Євр. 4:7).

Під “листами царів про священні приношення” маються на увазі книги Ездри і Неемії, в яких міститься багато указів перських царів про жертви і дари на другий Єрусалимський храм (1 Ездр. 1:1-4; 6:1-12; 7:11-28; Неем. 2:7-8).

Таким чином, за свідченням ІІ-ї Маккавейської книги, Неемія зібрав історичні, пророчі і повчальні книги в особливу бібліотеку. З бібліотекою Неемії поєднується уявлення про дополонне збереження старозавітніх книг в скинії, храмі, благочестивих товариствах. Тому перерваний на час Вавилонського полону древній звичай збереження священних книг, у якійсь мірі відновлюється Неемією після полону. Не будемо далекі від істини, якщо припустимо, що бібліотека Неемії знаходилась в другому храмі, а її хранителями були члени Великої Синагоги. В бібліотеці Неемії вбачають останнє зібрання і завершення старозавітнього канону. Старозавітні книги визнані особливого роду “бібліотекою”, “кодексом”, “каноном”.

За визначенням письменників Маккавейських і інших неканонічних книг, старозавітні канонічні книги є книгами “святими” (1 Мак. 12:9; 2 Мак. 6:23), вони дані Богом (2 Мак. 6:23), їх письменників підтримувала вища Божественна мудрість (Прем. 7:27), в них містяться Божественні приписи (Вар. 4:1) і слово Боже (1 Мак. 7:16). Їх походження і авторитет відмінні від усіх інших багаточисельних єврейських творів (3 Ездри 14розд.)