30. Конституційні виборчі права громадян.

Стаття 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії.

Коментована стаття закріплює форми безпосереднього волевиявлення народу.

Принцип народовладдя є важливою засадою основ конституційного ладу України. Положення про те, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ і що народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, є вихідними для характеристики України як демократичної, правової держави.

Існують дві основні форми народовладдя в Україні: безпосередня (пряма) реалізація влади народом і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Безпосередня реалізація влади народом є вищим проявом народовладдя , яке означає належність усієї державної влади народу, вільну реалізацію ним цієї влади відповідно з його суверенною волею і корінними інтересами, визнання народу як верховного носія державної влади. Конституція України проголошує і закріплює єдиним джерелом влади народ України і визнає за ним повноту верховної влади, визначає механізм її реалізації, де провідне місце посідає безпосереднє волевиявлення народу, а вищим його правом є вибори і референдум.

Право народу на безпосереднє виявлення своєї волі, особливо щодо формування органів державної влади, є природним правом. Згідно з ч. 1 ст. 21 Загальної декларації прав людини кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників. Конституція України, виходячи із міжнародно-правових стандартів прав людини, закріплює, що здійснення влади народом є народним волевиявленням, яке стосується різних сторін життєдіяльності народу, кожного громадянина.

Існують такі форми безпосереднього вираження волі народу: вибори, референдуми, всенародні обговорення законопроектів, мітинги, демонстрації. Одні з них мають імперативний характер і не потребують санкції органів державної влади, інші – мають консультативний характер. Але, незалежно від юридичної природи різних інститутів прямого волевиявлення, їх вплив на механізм прийняття державних рішень є досить значним, оскільки в них виражена воля народу. Особливість імперативних форм безпосереднього волевиявлення народу полягає в тому, що прийняте народом рішення є остаточним, обов'язковим і ніякому затвердженню державними органами або органами місцевого самоврядування не підлягає, а тільки може офіційно ними проголошуватися як таке, що відбулося, як прийняте. Імперативними формами безпосередньої демократії України є імперативний референдум та вибори депутатів і виборних посадових осіб населенням.У коментованій статті не наводиться вичерпного переліку форм безпосередньої демократії, через які здійснюється волевиявлення народу, а закріплюються лише його пріоритетні форми: вибори і референдум. Разом з цим наголошується на тому, що це волевиявлення може проявитися і через інші форми безпосередньої демократії. Народне волевиявлення здійснюється в чітко визначених у Конституції та законах України таких формах, як вибори, референдуми, мітинги, мирні збори, походи та демонстрації, петиції, звернення, місцеві ініціативи, обговорення закснопроектів, інших актів тошо.

Найважливішим з них є вибори до Верховної Ради Україні Верховної Ради Автономної Республіки Крим, вибори сільським селищних та міських рад та їх голів, Президента України.

Характерними рисами безпосередньої демократії є: прямого волевиявлення громадян, єдність волі і суб'єкта ЇЇ вираження безпосередня участь громадян у прийнятті рішень, реалізації влади від їх імені. Найбільш яскраво ці риси проявляються в інституціях виборів і референдумів.

Вибори мають своє функціональне призначення. їх роль яі форми безпосереднього волевиявлення волі народу, населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці проявляється в України на сучасному етапі у такому: вибори – основоположний принцип конституційного ладу України і забезпечення стабільності цього ладу; вибори – це інститут прямої демократії, вище безпосереднє вираження народом своєї влади; вибори – це акт вручення народом своїм представникам (Президенту України, народним депутатам України,депутатам місцевих рад, посадовим особам) права на реалізацію своєї влади; вибори – це демократичний спосіб формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також обрання посадових осіб, легітимний засіб формування системи влади, її конституювання; вибори – це одна із ефективних форм участі громадян в управлінні державними справами.

Вибори – обов'язковий атрибут реального народовладдя.

Без виборів неможливо уявити демократію в країні як на місцевому, так і на загальнодержавному рівні. За сучасних умов саме вибори стають основою будь-якої демократичної політичної системи, забезпечують представництво інтересів різних верств, груп, прошарків населення в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Вибори забезпечують передачу влади від одних представників народу іншим за підсумками несфальсифікованого народного волевиявлення шляхом таємного голосування виборців. Вибори повинні бути справедливими. Такими вони можуть бути визнані лише тоді, коли вони проводяться на основі додержання демократичних принципів виборчого права – загальних, рівних, прямих виборів при таємному голосуванні. Справедливість виборів забезпечує легітимність одержаних У ході голосування результатів виборів. Легітимні вибори забезпечують громадянам реальний вибір. Тому вони повинні проводитися на основі політичної та ідеологічної багатоманітності при додержанні права на свободу думки і слова, вільного вираження поглядів і переконань. Вибори, проведені на законних засадах, дають можливість громадянам на свій розсуд зробити усвідомлений і неупереджений вибір між різними кандидатами, політичними партіями, їх об'єднаннями тощо.

Вибори і виборчі системи в світі поділяються на декілька видів залежно від органів, в які проводяться вибори, від суб'єктів виборів, часу і порядку їх проведення, механізму підбиття підсумків виборів. За часом проведення вибори в Україні можуть бути черговими, позачерговими, повторними, замість депутатів, які вибули. За виборами у відповідні органи розрізняються вибори до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, вибори Президента України. Відповідно за суб'єктами пасивного виборчого права вибори поділяються на вибори народних депутатів України до Верховної Ради України, вибори Президента України, вибори депутатів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, вибори депутатів міських, сільських і селищних рад та голів цих рад. Сьогодні в світі найбільш поширеними є такі виборчі системи: мажоритарна, пропорційна та змішана. Виборча система у вузькому розумінні – це певний, встановлений законом спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців.

Референдум – голосування всього народу або населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці з питань загальнодержавного або місцевого значення. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», прийнятий 3 липня 1991 p., визначає референдум як спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення. Голосування на референдумі є таємним за допомогою бюлетеня, в якому сформульовані питання і варіанти голосування – «за» і «проти», або «так» чи «ні». Громадянин залишає варіант, який він підтримує, викреслюючи інший. При проведенні референдуму діють загальні принципи виборчого права. Кожний учасник референдуму має один голос і голосує особисто. На референдум можуть виноситися не будь-які питання. Так, не допускається референдум щодо законопроектів з питань податків, бюджету, амністії.

В Україні є такі види референдумів: всеукраїнський, референдум Автономної Республіки Крим, місцевий референдум. За предметом референдумів вони поділяються на конституційні, законодавчі, міжнародно-правові, адміністративні; за юридичною силою – на імперативні і консультативні; за суб'єктами, яким належать ініціативи щодо призначення і проведення референдуму, – за народною ініціативою, президентською ініціативою, парламентською ініціативою; за способом проведення – на обов'язкові і факультативні; за часом проведення – на дозаконодавчі і післязаконодавчі. Конституційним визнається референдум, на якому розглядаються питання, пов'язані з прийняттям і зміною Основного Закону. Обов'язковим визнається референдум, який проводиться згідно зі встановленими законом умовами, недодержання яких означає прийняття нелегітимного рішення. Умови призначення такого референдуму визначаються у більшості випадків Конституцією або спеціальним законом. Факультативні референдуми на відміну від обов'язкових проводяться з тих питань, які вважають за необхідне винести на народне голосування державні органи або самі громадяни, в той час як обов'язкові референдуми проводяться в чітко визначених законом випадках.Конституція України закріплює тільки основи нормативно-правового регулювання головних форм безпосередньої демократії – виборів та референдумів. Більш докладно вони регламентуються у чинному законодавстві про вибори та референдуми.

Стаття 70. Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Коментована стаття встановлює критерії володіння громадянином України активним виборчим правом.

Конституція і законодавство України чітко визначають коло суб'єктів, які мають право брати участь у виборах, всеукраїнських та місцевих референдумах. Згідно з ст. 70 Основного Закону таким правом володіють тільки громадяни України, якщо вони досягли 18-річного віку і є дієздатними. Таким чином, не всі, хто проживає на території України, володіють активним (правом обирати) і пасивним (бути обраним) виборчим правом і правом брати участь у референдумах. Це право належить тільки дієздатним громадянам. Відповідно до Закону України «Про громадянство України» громадянами України є особи, які мають правовий зв'язок з Українською державою, що виражається в їх взаємних правах і обов'язках. Вимога належності до громадянства України для участі у виборах і референдумах пов'язана з тим, що виборче право, право брати участь у всеукраїнських референдумах – це найважливіші форми участі громадян в управлінні державними справами. Відповідно це право є одним із основоположних політичних прав громадян України. Тому іноземці, особи без громадянства, які проживають на території України, не наділяються виборчим правом, а також правом участі у референдумах. Документом, який підтверджує громадянство виборця, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; військовий квиток для військовослужбовців строкової служби.

Право брати участь у виборах і референдумах громадяни Ук-оаїни мають незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Будь-які прямі або непрямі привілеї чи обмеження виборчих прав громадян України за зазначеними ознаками забороняються. Заборону на привілеї та обмеження цих прав громадян обумовлено особливостями України як держави з багатонаціональним складом населення, громадяни котрої користуються різними мовами та належать до різних релігійних конфесій тощо.

Конституція і законодавство України встановлюють мінімум цензів і обмежень щодо права громадян на участь у виборах і референдумах. У багатьох країнах, в тому числі з сталими демократичними традиціями, встановлюється ценз осілості, закріплюється, що не мають права обирати особи, засуджені за вчинення злочину, поки вони відбувають покарання, а в деяких країнах як захід міри судового покарання передбачено навіть позбавлення права участі у виборах протягом відповідного строку.

Для того щоб громадянин України мав право стати суб'єктом виборчих правовідносин і брати участь у референдумах, він повинен досягти 18 років і бути дієздатним. Ніяких інших цензів Конституція України не містить. Це стосується і тривалості проживання (цензу осідлості), і освіти (цензу освіти), матеріального стану громадянина тощо. Володіючи активним виборчим правом, громадянин має право брати участь як виборець в загальнонаціональних і місцевих виборах, референдумах. Закріплення в Основному Законі положення про те, що активним виборчим правом згідно з ч. 1 ст. 70 Конституції України наділяються громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років, зумовлюється тим, що саме з настанням зазначеного віку чинне законодавство України (зокрема Цивільний кодекс України) пов'язує набуття особою певної дієздатності. Такий вік вважається законодавцем достатнім для того, щоб особа могла приймати обгрунтовані рішення, свідомо брати участь у голосуванні. У більшості країн світу громадянин набуває активного виборчого права по Досягненні вісімнадцятирічного віку. Але в деяких країнах введено знижений віковий ценз (16 років – в Ірані, Бразилії, на Кубі), іноді підвищений (20 років – в Японії, 21 рік – в Танзанії).

Крім вікового цензу, в Україні при проведені виборів існує ценз дієздатності, оскільки згідно з ч. 2 ст. 70 Конституції України не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Відповідно до ст. 64 Конституції України окремі обмеження виборчих прав громадян можуть бути встановлені в умовах воєнного або надзвичайного стану. При цьому має бути зазначено строк дії цих обмежень. Так, згідно з ст. 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану забороняються проведення виборів до Верховної Ради України. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» забороняються в умовах надзвичайного стану зміна виборчих законів та проведення виборів до парламенту України.

Стаття 71. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування, ._; Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Коментовану статтю присвячено закріпленню принципів виборчого права.

Вибори як найважливіший інститут безпосередньої демократії і головна форма вираження волі народу, його участі у політичному процесі і як спосіб формування представницьких органів влади проводяться за певними принципами. Конституція України як так закріплює загальне , рівне і пряме виборче право при таємном\ голосуванні. Тільки за таких умов можливе справжнє волевиявлення громадян. Закріплення цих принципів на конституційного рівні означає, що всі вибори в Україні повинні проводитися відповідності з ними, а їх порушення є підставою для визнанняі проведених виборів нелегітимними. Згідно із загальновизнаними! міжнародно-правовими стандартами легітимна державна влад; має базуватися на справжніх, вільних, справедливих виборах, .„_w проводяться регулярно на основі загального, рівного права і таємного голосування. У виборчих законах можуть встановлюватися й інші принципи, крім тих, що містяться в Конституції України. Це, зокрема, принципи гласності, альтернативності, відкритості виборів, свободи агітації тощо.

Принцип загального виборчого права означає, що активним виборчим правом володіють усі громадяни, які на день голосування досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних недієздатними у судовому порядку. При цьому забороняються будь-які прямі чи непрямі пільги або обмеження щодо виборчих прав громадян України залежно від походження, соціального і майнового стану, і расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних переконань, роду і характеру занять.

Право громадян України бути обраними, тобто пасивне виборче право, має свою специфіку залежно від виду виборів і додаткових умов, насамперед від досягнення відповідного віку, а також строку проживання на відповідній території. Так, народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Не може бути включений у виборчий список, висунутий в одномандатному окрузі, і обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Таким чином, щодо претендента на посаду глави держави встановлено чотири цензи: наявність громадянства, ценз осілості, віковий ценз і мовний ценз. Відносно народних депутатів відсутній мовний ценз. Депуатам сільської, селищної і міської ради може бути обраний громадянин України, який досяг 18 років і має право голосу.

Принцип рівного виборчого права означає, що підстави для участі громадян у виборах повинні бути рівними і забезпечуватися при реалізації як активного, так і пасивного виборчого права. Щодо активного виборчого права це означає, що кожний виборець має рівну (однакову) кількість голосів при голосуванні, а також має право на рівне з іншими виборцями представництво в законодавчих (представницьких) органах влади і виборчих органах місцевого самоврядування. Так, відносно виборів до Верховної Ради України рівне виборче право громадян забезпечується: наявністю у кожного виборця однакової кількості голосів – по одному голосу в одномандатному та багатомандатному виборчих округах; рівними можливостями громадян балотуватися на виборах; утворенням одномандатних виборчих округів з приблизно рівною кількістю виборців, що гарантує єдину норму представництва; рівним захистом, у тому числі в судовому порядку, як активного, так і пасивного виборчого права громадян України. Всі кандидати в депутати повинні мати рівні права і нести рівні обов'язки на всіх стадіях виборчого процесу. Зокрема, вони повинні мати рівні можливості при проведенні передвиборчої агітації і створенні виборчих фондів, бути рівними перед судом і законом. Для всіх кандидатів у депутати встановлюються однакові строки висування і реєстрації.

Пряме виборче право означає, що громадянин голосує на виборах в Україні за або проти кандидата (списків кандидатів) безпосередньо.

Принцип таємного голосування означає, що контроль за волевиявленням виборців заборонений у процесі голосування в будь-якій формі, будь-якими суб'єктами і будь-якими засобами. Такий контроль може бути як державним, так і недержавним, тобто з боку політичних партій, інших суб'єктів виборчого процесу, і спрямований на недопущення фальсифікації результатів виборів. Для недопущення такого контролю в поточному виборчому законодавстві встановлюються заходи і процедури для забезпечення таємниці голосування: кожний виборець голосує особисто, і голосування за інших осіб чи передача виборцем права голосу іншим особам забороняється; голосування повинно проводитися у відведених відповідних приміщеннях, в яких у достатній кількості повинні бути обладнані кабіни (кімнати) для таємного голосування; виборчий бюлетень повинен мати таку форму, яка б виключала можливість установити особу виборця, який його заповняв; бюлетені для голосування повинні заповнюватися виборцем у кабіні (кімнаті) для таємного голосування. При цьому під час заповнення виборчих бюлетенів забороняється присутність інших осіб. У випадках, коли виборець унаслідок фізичних вад не може самостійно заповнити виборчий бюлетень, він має право з відома голови або іншого члена дільничної виборчої комісії скористатися допомогою іншої особи, крім членів виборчої комісії, кандидатів у депутати, їх довірених осіб, уповноважених осіб політичних партій (блоків), офіційних спостерігачів. Якщо голосування осіб, які за станом здоров'я не можуть прибути до приміщення для голосування, і відповідно їх голосування відбувається за межами спеціально відведених приміщень, то законодавством чітко врегульовано процедуру такого голосування, яка б виключала можливість порушення таємниці голосування або ж спотворювала волевиявлення виборців.

Виборчі бюлетені видаються виборцям, що включені у списки виборців, при пред'явленні паспорта або іншого документа, який посвідчує особу. Виборець не має права передавати свій виборчий бюлетень іншим особам. Отримання незаповненого виборчого бюлетеня від інших осіб, заохочення або змушення вибориів до передачі бюлетеня іншим особам шляхом підкупу, погроз або в інший спосіб забороняється.

Реалізація принципу таємного голосування забезпечується також встановленням кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності в порядку, визначеному законом. Особа притягається до відповідного виду відповідальності, якщо вона: перешкоджає шляхом насильства, обману, погроз чи в інший спосіб вільному здійсненню громадянами України права обирати і бути обраними; використовує своє посадове або службове становище з метою бути обраним депутатом; вчасно не склала списки виборців чи не уточнила відомості, що повинні містити ці списки; поширює завідомо неправдиві відомості про кандидатів у депутати або здійснює інші дії, що принижують честь і гідність кандидатів у депутати; перешкоджає здійснювати передвиборну агітацію чи встановлені правила ведення передвиборної агітації; порушує встановлений законом порядок фінансування виборчого процесу; перешкоджає чи втручається в роботу виборчих комісій або в діяльність членів виборчих комісій, пов'язану з виконанням ними своїх повноважень; перешкоджає голосуванню на виборчих дільницях; порушує таємницю голосування; примушує виборців голосувати всупереч їх волевиявленню; вчинила підлог виборчих документів, приписку, здійснила явно неправомірний підрахунок голосів виборців або неправильно встановила результати виборів тощо.

Закріплення в частині другій коментованої статті положення про те, що виборцям гарантується вільне волевиявлення, означає, що виборцям повинні бути забезпечені належні умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Відповідно застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи якихось інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборців, забороняється. Цей принцип полягає в тому, що громадяни України беруть участь У виборах добровільно, без будь-якого примусу чи насильства. Кожний виборець на свій розсуд вирішує, брати йому участь у виборчому процесі чи ні, голосувати за відповідного кандидата в Депутати або голосувати проти всіх кандидатів. Кожний виборець голосує неупереджено, на основі власних переконань і поглядів. Принцип вільних виборів виключає існування юридичного обов'язку виборців брати участь у голосуванні. В деяких країнах світу такий обов'язок встановлено законодавчо і в разі його по рушення до громадянина застосовуються санкції. Не є порушенням принципу вільних виборів заходи з передвиборної агітації які спрямовані на інформування виборців про існуючі погляди' платформи суб'єктів виборчого процесу – кандидатів у депутати, політичних партій (блоків). Принцип вільних виборів забороняє будь-яке переслідування громадянина за ухилення від участі у голосуванні, якими б причинами воно не було викликане.

.