- •Адміністративно –територіальний устрій України
- •3.1 Вимоги до організації адміністративно-територіального устрою
- •2.Акти ксу
- •3. Верховенство ку
- •4) Виборче право
- •5 Відповідальність органів
- •6) Гарантії місцевого самоврядування
- •8)Джерела кпу
- •9) Загальні збори
- •10.Інститут представника Президента України (завдання та функції, види, особливості конституційно-правового регулювання).
- •11 Комітети вру?????????????????
- •12 Компетенція виконавчих комітетів….((((((((((((
- •13 Конституційне право громадян на судовий захист та правову допомогу
- •16 Конституційне право на обєднання в політичні партії та громадські організації
- •18. Конституційне право громадян на працю та відпочинок
- •19 . Конституційне право громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій.
- •21. Конституційне право громадян на свободу і особисту недоторканність, право на таємницю особистого життя.
- •30. Конституційні виборчі права громадян.
- •25. Конституційні закони: поняття, зміст, види. Утвердження інституту конституційних законів
- •26. Конституційні обов’язки громадян.
- •27. Конституційні основи законодавчої діяльності
- •17.Конституційні права на охорону здоровя, медичну допомогу та медичне страхування, на безпечне для життя і здоровя довкілля
- •58. Конституційно – правовий статус Президента України .
- •29. Конституційно – правова відповідальність в Україні : поняття, суб»єкти, проблеми становлення (утвердження) як окремого виду юридичної відповідальності .
- •40. Конституційно – правова характеристика України як унітарної держави. Особливості унітаризму в Україні.
- •31. Конституційно – правове регулювання державних символів (поняття, види, ф-ї, затвердження, використання). (ст.20 ку)
- •41. Конституційно – правове регулюванняя державної мови. Статус мов корінних народів та національних меншин в Україні .
- •42. Правове регулювання набуття громадянства (підстави та умови).
- •43. Правове регулювання припинення громадянства (підстави та умови).
- •44. Припинення повноважень пу.
- •48. Конституційно – правовий статус арк.
- •49. Конституційно правовий статус біженців в Україні .
- •50. Конституційно – правовий статус вр України .
- •52. Конституційно – правовий статус кму.
- •53. Конституційно-правовий статус комітетів вру. Утворення та діяльність парламентських профільних комітетів
- •54. Конституційно-правовий статус ксу. Ксу – єдиний орган конституційної юрисдикції.
- •§ 1. Конституційний с уд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні
- •56. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні
- •65. Конституція арк. (То все, що знайшла )
- •66. Конституція України як закон прямої дії. Юридична природа вступного розділу Конституції України – Преамбули.
- •67. Конституція України як закон, що має підвищену ступінь стабільності. Загальна х-тика внесення змін.
- •68. Механізм реалізації Конституції України
- •69. Норми конституційного права.
- •Відмінності між правами людини і громадянина:
- •70. Повноваження Президента України: поняття, види, проблеми реалізації.
- •71. Політична, економічна та ідеологічна багатоманітність в Україні – як засада конституційного ладу.
- •72. Поняття державного органу, конституційна система державних органів в Україні.
- •73. Поняття надзвичайного стану. Види надзвичайних режимів за законодавством України.
- •74. Поняття та система місцевого самоврядування.
- •74. Конституційний лад України: поняття, сутність та засади.
- •75 . Поняття, правова природа та призначення інституту Глави держави – Президента України.
- •75. Постійні комісії місцевих рад.
- •55. Правове положення (статус) народного депутата України.
- •47. Принцип розподілу влади в Україні – як засада конституційного
- •81. Принципи громадянства України.
- •82. Районна та обласна ради як органи місцевого самоврядування: формування, структура, форми діяльності, компетенція, проблеми реформування.
- •83.Свобода думки і слова як конституційне право громадян України (зміст, сутність, проблеми реалізації).
- •2) Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р.
- •3) Закон України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» від 24 грудня 1993 р.
- •77. Системно-структурна характеристика Конституційного права як галузі права.
- •85. Сільська, селищна, міська ради як органи місцевого самоврядування, форми діяльності, компетенція), проблеми реформування.
- •86.Соціальна держава як держава конституційна: сутність, характерні риси. Проблеми утвердження України як соціальної держави.
- •87. Структура (внутрішня будова)виконавчих комітетів місцевих рад.
- •88. Суверенітет та суверенна держава в конституційному (державному) праві: основні теорії державного суверенітету. Сучасне розуміння категорії суверенна держава. Ознаки суверенної держави.
- •78. Сучасний український Конституціоналізм: поняття, сутність, засади та процес становлення.
- •90. Територія держави, адміністративно-територіальної одиниці як об»єкт конституційно-правових відносин.
- •91. Форми територіальної самоорганізації населення в Україні.
- •79. Функції Конституції України: поняття, система, характеристика.
- •2. Функції Конституцій
- •2.1 Установча функція
- •2.2 Організаторська функція
- •2.3 Зовнішньополітична функція
- •2.5 Юридична функція
- •Вибачайте менше не вийшло…. Головне це про функції, а все інше для загального розвитку щоб знали, якщо на деКу будуть зустрічні питання.
- •93. Функції парламенту України, зростання його ролі внаслідок реформи Конституції.
- •94. Юридична природа рішень (актів) місцевих референдумів в Україні.
- •80. Юридичні властивості Конституції України.
44. Припинення повноважень пу.
Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.
Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:
відставки;
неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
усунення з поста в порядку імпічменту;
смерті.
За загальним правилом, повноваження глави держави не припиняються ані в день чергових президентських виборів, ані в День, коли спливає п'ятирічний термін його перебування на посту. За змістом ч. 1 коментованої статті Президент України продовжує виконувати свої повноваження у повному обсязі, доки новообраний глава держави не вступить на пост згідно зі ст.104 Конституції України, тобто поки він не складе присягу Українському народові на урочистому засіданні Верховної Ради України. Це обумовлено необхідністю забезпечення безперервності виконання повноважень глави держави, наступництва президент ської влади, що є важливим з точки зору забезпечення стабільності конституційного ладу, захисту національних інтересів, безпеки держави.
Відставка Президента України – це його добровільна відмова від займаного поста з підписанням письмової заяви, яка оголошується ним на засіданні Верховної Ради України. Відставка може бути ініційована тільки Президентом. Це особисте волевиявлення глави держави, яке є юридичним фактом для можливого припинення ним своїх повноважень і розгляду питання про відставку.
Неможливість виконання повноважень Президента України за станом здоров'я означає стійкий розлад фізичного або психічного стану глави держави, внаслідок чого він не здатен у повному обсязі, належним чином виконувати ті повноваження, які покладені на нього Конституцією та законами України.
Усунення Президента України з посади в порядку імпічменту – спеціальна парламентська процедура притягнення глави держави до конституційної відповідальності за наявності в його діяннях ознак складу злочину. Президент, на відміну від монарха, несе конституційну відповідальність за виконання службових обов'язків. Така відповідальність має особливі форми, процедури та умови реалізації. Конституції зарубіжних країн закріплюють переважно таку форму імпічменту, коли відсторонення від президентського посту здійснює парламент {обвинувачення формулює й приймає нижня палата парламенту, а рішення про зміщення з посади приймає верхня палата). Іноді у цій процедурі беруть участь верховний (Португалія, Фінляндія) або конституційний суд (Італія, Болгарія), які здійснюють перевірку правиль-ності обвинувачення і додержання процедури. Може застосовуватися й інша процедура – відкликання президента зі свого посту виборцями за ініціативою парламенту (Австрія, Ісландія); прийняття обвинувального висновку парламентом і розгляд справи особливим судовим органом (Франція, Польща).
Смерть Президента України – природна смерть або загибель фізичної особи, яка обіймала пост глави держави. При цьому смерть глави держави повинна бути засвідчена відповідним чином оформленими медичними документами.
Відставка передбачає дострокове припинення повноважень Президента України за його власною ініціативою. Конституція регламентує порядок здійснення відставки глави держави лише загально, акцентуючи увагу на двох принципових моментах: а) Президент України повинен оголосити про свою відставку тільки особисто; б) така заява має бути оголошена на засіданні Верховної Ради України.
61-62. Регулювання статусу Уповноваженого (завдання, ф-ї, повноваження, акти).
Стаття 4. Правовий статус Уповноваженого
Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про державну службу" . Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.
Повноваження Уповноваженого не можуть бути припинені чи обмежені у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України або її розпуску (саморозпуску), введення воєнного або надзвичайного стану в Україні чи в окремих її місцевостях.
Уповноважений має печатку із зображенням малого Державного Герба України та своїм найменуванням. Місцезнаходженням Уповноваженого є столиця України - місто Київ.
Уповноважений з прав людини (омбудсман) є посадовою особою, що уповноважена Верховною Радою України здійснювати від імені парламенту України контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина. Згідно з положеннями Закону України “Про Уповноваженого Верховної Р ади України з прав людини” від 23 грудня 1997 р. пропозиції щодо кандидатур(и) на посаду Уповноваженого вносять Голова Верховної Р ади України або не менше однієї четвертої народних депутатів від конституційного складу Верховної Р ади України. Відповідний комітет Верховної Р ади подає парламенту свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду Уповноваженого, відповідності її вимогам, встановленим законом для особи Уповноваженого, та про відсутність причин, які б перешкоджали зайняттю нею цієї посади.
Зокрема, Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п'яти років проживає в Україні. Не може бути призначено Уповноваженим особу, яка має судимість за вчинення
злочину, якщо ця судимість не погашена та не знята в установленному законом порядку.
Висування кандидатури для призначення на посаду Уповноваженого здійснюється у двадцятиденний строк з наступного дня після:
а) закінчення строку, на який було призначено Уповноваженого, або припинення його повноважень чи звільнення;
б) оголошення результатів голосування, якщо Уповноваженого не було призначено.
Голосування проводиться під час пленарних засідань Верховної Ради бюлетенями для таємного голосування, але не раніш як через десять днів і не пізніше ніж через двадцять днів після закінчення строку для висування кандидатів для участі у виборах.
Призначеним вважається той кандидат, за якого проголосувала більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради.
Якщо на посаду Уповноваженого було висунуто більше ніж два кандидати і жодного з них не було призначено, Верховна Рада України проводить повторне голосування по двох кандидатах, які отримали найбільшу кількість голосів. У разі якщо жоден із кандидатів на посаду Уповноваженого не набрав необхідної кількості голосів, знову проводиться висування кандидатур для призначення на посаду Уповноваженого.
При вступі на посаду Уповноважений на пленарному засіданні Верховної Ради складає присягу. Уповноважений призначається строком на п’ять років, його повноваження починаються з моменту складення присяги.
Звільнення з посади Уповноваженого з прав людини здійснюється за письмовим поданням Голови Верховної Ради України за наявності висновків відповідного комітету. Однак звільненння Уповноваженого з посади може також здійснюватися на вимогу не менш як однієї четвертої народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради за їх підписами, оформленими підписними листами депутатських фракцій (підписні листи подаються в оригіналах, підписи народних депутатів не відкликаються).
Верховна Рада України приймає рішення про звільнення Уповноваженого з прав людини відкритим голосуванням більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.
Уповноважений має право: 1) невідкладного прийому Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, головами Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, Генеральним прокурором України, керівниками інших державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовими та службовими особами; 2) бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, колегії прокуратури України та інших колегіальних органів; 3) звертатися до Конституційного Суду України з поданням: про відповідність Конституції України законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які стосуються прав і свобод людини і громадянина; про офіційне тлумачення Конституції України та законів України; 4) безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях; 5) на ознайомлення з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах.Доступ до інформації, пов'язаної із службовою та державною таємницями, здійснюється в порядку, визначеному законодавчими актами України; 6) вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків; 7) запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі; 8) відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи відбування засудженими покарань та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, опитувати осіб, які там перебувають, та отримувати інформацію щодо умов їх тримання; 9) бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим; 10) звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом; 11) направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів; 12) перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.
Повноваження Уповноваженого припиняються у разі:
1) відмови його від подальшого виконання обов'язків шляхом подання заяви про складення своїх повноважень;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;
3) набрання законної сили рішенням суду про визнання особи, яка обіймає посаду Уповноваженого, безвісно відсутньою або про оголошення її померлою;
4) складення присяги новообраним Уповноваженим;
5) смерті особи, яка обіймає посаду Уповноваженого.
Верховна Рада України приймає рішення про звільнення з посади Уповноваженого до закінчення строку, на який його було обрано, у разі:
1) порушення присяги;
2) порушення вимог щодо несумісності діяльності;
3) припинення громадянства України;
4) неспроможності протягом більше чотирьох місяців підряд виконувати обов'язки через незадовільний стан здоров'я чи втрату працездатності.
Однією з головних функцій омбудсмена у світі є контроль за діяльністю виконавчих та інших органів державної влади шляхом розгляду скарг громадян на дії тих чи інших органів або посадових осіб, що призвели до порушення прав та свобод людини і громадянина. В цьому сенсі важливим невід’ємним правом омбудсмена є право проводити розслідування, у тому числі й за власною ініціативою, і на їх підставі вносити рекомендації щодо шляхів відновлення порушених прав у конкретному випадку, вносити пропозиції стосовно змін до законодавства або перегляду неправомірної адміністративної практики органів державної влади. Процедура звернення до омбудсмена максимально неформальна та гнучка, а доступ до нього є безплатним і відкритим для всіх громадян держави.
Завдання уповноваженого (співпадають з функціями) : 1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; 2) додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб'єктами, зазначеними у статті 2 цього Закону; 3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню; 4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі; 5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина; 6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; 7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.
Актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб. Конституційне подання Уповноваженого - акт реагування до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) закону України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Подання Уповноваженого - акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.
