80. Юридичні властивості Конституції України.

Важливим для вивчення конституційного права є усвідомлення юридичних властивостей конституції, зокрема, таких:

1. конституція — це насамперед закон, акт виняткового значення;

2. конституції властиво юридичне верховенство, найвища юри­дична сила щодо інших правових актів. Жодний правовий акт не може бути вищий за конституцію;

3. конституція є основою, базою правової системи країни, її зако­нодавства. Поточне законодавство розвиває й розкриває конс­титуційні приписи, деталізує їх;

4. конституції властивий особливий порядок її прийняття і зміни, який зазвичай міститься в ній;

5. наявність складного механізму реалізації конституції, оскільки вона діє на двох рівнях — реалізації конституції загалом і кон­ституційних норм.

Як правило, вона становить єдиний правовий акт або систему таких актів, за допомогою яких народ чи органи держави, що діють від його імені, встановлюють основні принципи устрою суспільства й держави, форми безпосе­редньої демократії, а також визначають статус державної влади і місцевого самоврядування, механізми їх здійснення, закріплюють права і свободи людини й громадянина.

Конституція — особливий інститут правової системи держави, що має правове верховенство стосовно всіх інших її актів. Це не просто закон країни, а основний її закон, закон законів, як називав його К. Маркс. Конституція оформляє національну систему права, об'єднує чинне законодавство, визначає основи законності й пра­вопорядку у країні.

Конституція становить основу правової системи держави. Це означає, що норми всіх галузей права, нормотворча і правозастосовча діяльність щодо здійснення правових приписів повинні бути зорієнтовані на конституцію. Правова система держави — доволі широке поняття. Елементами цієї системи є також усі юридичні установи (суди, прокуратура, різні інспекції, які стежать за дотри­манням норм права відповідно до профілю), державні органи, які видають правові акти (парламенти, органи місцевої державної вла­ди), державні та громадські організації, громадяни, яким адресу­ються правові приписи.

Властивістю Конституції України є особливий порядок її прийняття, доповнення і зміни. Так, відповідно до ст. 154 Конституції України законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу І "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України", попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.

Законопроект про внесення змін до розділу І "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України" подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначає Президент України.

Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, III і ХІІІ цієї Конституції з одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання.

Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.

Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту.

Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України.

Законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції.

Розрізняють поняття здійснення, реалізації, дотримання, вико­нання, використання і застосування Конституції.

Здійснення Конституції загалом, її окремих норм — це досяг­нення конституційних цілей та інтересів шляхом правотворчої діяльності суб'єктів конституційного права.

Реалізація — це перетворення, втілення конституційних норм у фактичній діяльності організацій, органів, посадових осіб і грома­дян.

Дотримання норм Конституції означає утримання від заборо­нених нею дій.

Виконання конституційних приписів — обов'язкове здійснення передбачених законом певних дій.

Норми Конституції реалізуються також шляхом їх використан­ня — здійснення учасниками конституційних відносин дозволених нормами права дій, здійснення ними своїх прав. У таких випадках реалізуються уповноважувальні норми, які закріплюють основні права і свободи громадян, повноваження державних органів. Використання конституційних норм можливе також через тлумачен­ня чинного законодавства.

Застосування — один з видів реалізації конституційних норм, де чітко визначений адресат: органи державної влади, посадові осо­би та ін. Застосування права — це державно-владна діяльність з вирішення конкретних юридичних справ уповноваженими су­б'єктами. Реалізується вона шляхом прийняття акта, який індиві­дуалізує і конкретизує загальнообов'язковий правовий принцип. Без акта застосування немає чіткої форми реалізації конституцій­них норм.