§3. Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади

Законодавчі органи державної влади здійснюють діяльність, яка пов’язана з розробкою та прийняттям нормативно-правових актів (законів), що мають вищу юридичну силу в порівнянні з іншими правовими регуляторами ( нормативними актами підзаконного характеру, нормативними договорами, звичаями). Органи законодавчої влади є, як правило, виборними. Вони мають різні назви: Верховна Рада, Державна дума, Конгрес, Народні збори.

Найпоширенішою назвою законодавчих органів державної влади став парламент. Існує декілька різновидів парламенту: однопалатний (Верховна Рада в Україні), двопалатний (Конгрес в США) та парламент, який складається з трьох палат ( парламент Об’єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії).

Парламент – це загальнонаціональний представницький орган державної влади, що діє постійно і головним призначенням якого є здійснення законотворчості.

Функції парламенту: представницька (реалізується через обов’язок представляти інтереси народу), законодавча ( реалізується через право видавати закони), фінансова (право щорічно затверджувати бюджет країни), установча (реалізується через право брати участь у формуванні вищих виконавчих та судових органів), контрольна ( право здійснювати контроль за діяльністю уряду та інших вищих органів та посадових осіб), політична ( реалізується через право визначати основи внутрішньої та зовнішньої політики та брати участь у її здійсненні).

Виконавча влада – це гілка державної влади, яка володіє правом безпосередньо здійснювати управління країною, виконувати закони та інші нормативно-правові акти, ухвалені законодавчою владою.

В масштабах всієї країни носієм виконавчої влади є уряд як вищий виконавчий та розпорядчий орган державної влади. В різних країнах уряд може мати різну назву. Так, наприклад, в Україні – це Кабінет Міністрів, у Швейцарії - Федеративна Рада, в Японії – Кабінет.

В унітарних державах утворюється лише один уряд, а в федеративних – загальнофедеративний уряд та уряд членів федерації.

Кабінет міністрів, як вищий орган виконавчої влади в Україні, очолюється прем’єр-міністром. До компетенції Кабінету Мінiстрів України відноситься:

1) забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вживання заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

3) здійснення державної політики в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров’я тощо.

До системи виконавчої влади в Україні, крім Кабінету Міністрів, входять центральні органи виконавчої влади, а саме: міністерства, державні комітети, інші відомства, місцеві (обласні і районні ) державні адміністрації.

Перелік мінiстерств та інших центральних державних установ в різних країнах неоднаковий. Однак всі вони покликані забезпечувати безпеку країни, підтримувати суспільний порядок, здійснювати ефективне управління найбільш важливими сторонами життя суспільства.

Міністерства, державні комітети, відомства формуються виходячи з тих конкретних завдань, які стоять перед суспільством на відповідному етапі розвитку.

Функції органів виконавчої влади:

1) виконавча – спрямована на безпосереднє виконання нормативно -правових актів, які приймаються органами законодавчої влади;

2) розпорядча – це здійснення управління шляхом видання підзаконних нормативно-правових актів та виконання відповідних розпоряджень.

В системі гілок державної влади судова влада є головним урівноважуючим механізмом, який дає можливість ефективно спрямовувати діяльність законодавчої та виконавчої влади в правове русло.

На сьогоднішній день домінують дві моделі судової влади, а саме: американська ( централізована)і німецька (децентралізована). Централізована модель передбачає об’єднання всіх судів в єдину систему під егідою Верховного суду. Суть децентралізованої моделі полягає в тому, що перeдбачається існування чинних і утворення нових самостійних спеціалізованих судів. Саме децентралізована модель є властивою для України, яка характеризується тим. що існують:

1) Конституційний Суд Укрaїни – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні;

2) суди загальної юрисдикції ( місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Касаційний суд України, Вищі спеціалізовані суди, Верховний суд України).

Систему місцевих загальних судів утворюють: районні, районні у містах, міські, міжрайонні, військові суди гарнізонів.

Апеляційними загальними судами є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, апеляційний суд АРК, військові апеляційні суди регіонів та Апеляційний суд Військово-Морських сил України, Апеляційний суд України.

Спеціалізованими судовими органами в Україні є:

1)господарські суди АРК, областей, міст Києва і Севастополя, апеляційні господарські суди, Вищий господарський суд України;

2) окружні адміністративні суди України, апеляційні адміністративні суди, Вищий адміністративний суд України та інші спеціалізовані суди України.

Функції судової влади:

1) охоронна – охорона прав і свобод людини, винесення окремих ухвал щодо виявлення судом порушень прав громадян;

2) контрольна – стримування інших гілок влади в межах права за допомогою судового контролю;

3) захисна – захист та відновлення порушених прав, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності;

4) конституційного нагляду – нагляд за відповідністю Конституції нормативно-правових актів.

Конституційний Суд України – це єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.