Сучасні теорії держави

Дослідження сутності держави має не лише теоретичне, але і практичне значення. Плюралізм наукових поглядів з даного питання дозволяє ґрунтовніше розібратися у соціальній природі держави, її особливостях та характерних рисах, а також дає можливість визначити властиві їй функції та завдання, встановити її місце та роль в житті суспільства і політичної системи. Аби отримати більш системне уявлення щодо того, яке призначення держави у сучасному світі, слід розглянути сучасні найбільш поширені підходи до розуміння держави.

§1. Основні тенденції сучасного державорозуміння

Історії державно-правового розвитку суспільства відомо чимало спроб визначити суть, основне призначення та роль держави для життєдіяльності соціуму. За час існування юридичної науки були вироблені численні теорії та доктрини, висловлені найрізноманітніші точки зору. В той же час однозначного підходу до розуміння держави сьогодні не вироблено. ХХ століття характеризується подальшими розробками теорії держави, суперечки про її природу продовжуються і сьогодні.

Усі сучасні теорії розуміння держави слід поділяти на окремі групи в залежності від наступних критеріїв:

1. функціональне призначення держави в сучасному суспільстві;

2. склад суб’єктів процесу управління суспільством;

3. визнання (або невизнання) класового поділу суспільства та роль останніх у функціонуванні суспільства;

4. трактування права та визначення його соціальної ролі.

§2. Теорії держави, що базуються на елітарних засадах формування складу вищих органів влади (теорія політичних еліт, концепція технократичної держави)

Теорія еліт (Г. Моска, В. Парето, Р. Міхельс). На думку представників даної теорії, суспільством править пануюча меншість – еліта. У будь-якому суспільстві вищий клас займається його управлінням, нижчому залишається лише коритися. Такий стан суспільства є природним, оскільки визначається природною нерівністю людей. Еліт у державі кілька, вони об’єднуються в єдину силу і протистоять масам. Дана форма державної влади задовольняє людей, оскільки обумовлена психологією людини та відповідає принципам побудови та організації суспільства.

Отже, теорія еліт ґрунтується на таких твердженнях:

• народні маси нездатні управляти державою;

• управління державою здійснюється найвищою верствою суспільства – елітою.

Науково-технічний прогрес середини ХХ століття спричинив формування в межах теорії еліт концепції технократії (Т. Веблен, Д. Бернхем, Г. Саймон, М. Дюверже). Її представники стверджували те, що управляти державою повинна особлива суспільна верства – управлінці виробничої сфери (менеджери), оскільки вони здатні визначити дійсні потреби суспільства, оптимальні шляхи його розвитку та необхідні для цього засоби. Держава повинна бути наділена широкими повноваженнями щодо регулювання всіх сфер суспільного життя, за допомогою права обмежувати індивідуальні свободи своїх громадян з метою реалізації загального інтересу.

§3. Теорії держави, що базуються на демократичних засадах формування складу вищих органів влади (теорія плюралістичної демократії)

Теорія плюралістичної демократії (Г. Ласкі, А. Бентлі, К. Поппер). Формуванню даної теорії передувало поширення ідей про політичну багатоманітність суспільного життя як необхідну умову формування реальної демократії, врівноваження взаємовідносин держави і суспільства, гарантування та забезпечення прав і свобод людини. Для суспільства ідеалом є держава, владні органи якої сформовані за територіальним принципом за участю профспілки об’єднань громадян, творчих спілок, церкви. Кожна людина повинна мати гарантовану можливість об’єднуватися з іншими для задоволення своїх політичних, економічних та соціальних прав, реалізації природних прав, а держава є правовою лише за умови забезпечення своїм громадянам такої можливості. Основою діяльності людей є їх інтереси, задля реалізації яких вони об’єднуються в групи. Досягнення узагальненого інтересу здійснюється групою за допомогою тиску на уряд та спрямовують тим самим державну політику. Держава здійснює регулюючий вплив на діяльність груп, попереджує між ними конфлікти, забезпечує рівновагу. Процес управління суспільством є постійно триваючим тиском груп на уряд та одна на іншу. Стосовно взаємовідносин держави і суспільства, меж втручання держави в економічне життя, то слід постійно контролювати суспільству об’єм її владних повноважень. У разі, якщо суспільство надасть державі більше влади в питаннях економічного втручання і одночасно не буде підсилювати демократичні інститути, то воно втратить свободу. В свою чергу, за відсутності свободи та влади у людей, ідея підвищення їх добробуту залишиться нереалізованою.