- •Передмова
- •Тема 1. Соціологія як особлива суспільна наука
- •§ 1.1 Соціологія та її місце в системі сучасних наук
- •§ 1.2 Предмет, структура та метод соціології
- •§ 1.3 Функції соціології
- •§ 1.4 Взаємовідносини соціології та інших суспільних наук
- •3. Функції соціології
- •Тема 2. Становлення та основні етапи розвитку соціології
- •§ 2.1 О. Конт та г. Спенсер — основоположники соціології
- •§ 2.2 Соціологія марксизму
- •§ 2.3 Соціологічна думка в Росії
- •§ 2.4 Головні парадигми і напрямки сучасної соціології
- •Тема 3. Психологічна парадигма в соціології кінця XIX - початку XX ст. Психологізм проти натуралізму
- •§ 3.1 Психологічні концепції в західноєвропейській соціології
- •§ 3.2 Еволюційно-психологічний напрямок в американській соціології
- •Тема 4. Антипозитивізм в соціології і формування німецької соціологічної школи
- •§ 4.1 Джерела німецької соціології. Ф. Тьонніс
- •§ 4.2 Формальна соціологія г. Зіммеля
- •3. Формальна соціологія г. Зіммеля.
- •Тема 5. Теорія "соціальної дії" м. Вебера
- •§ 5.1 Методологія соціологічного пізнання м. Вебера
- •§ 5.2 Теорія "соціальної дії"
- •§ 5.3 Політична соціологія м. Вебера
- •§ 5.4 Релігія в соціологічній концепції м. Вебера
- •2. Політична соціологія м. Вебера.
- •3. Релігія в соціологічній концепції м. Вебера.
- •Тема 6. Соціологія як об'єктивний аналіз "соціальних фактів". Е. Дюркгейм
- •§ 6.1 Теоретичні і світоглядні підстави соціології е. Дюркгейма
- •§ 6.2 "Соціологізм" е. Дюркгейма як методологія наукового дослідження суспільства
- •§ 6.3 Ідея соціальної солідарності
- •§ 6.4 До синтезу теорії й емпірії в соціологічному дослідженні
- •Тема 7. Інтегральна соціологія п. Сорокіна
- •§ 7.1 Теорія соціальної мобільності
- •§ 7.2 Вчення п. Сорокіна про соціокультурну динаміку
- •1. Теорія соціальної мобільності.
- •3. Вчення п. Сорокіна про соціокультурну динаміку.
- •Тема 8. Формування соціологічної думки в україні
- •§ 8.1 Витоки соціально-політичних вчень в Україні
- •§ 8.2 Розвиток соціології в Україні на сучасному етапі
- •Тема 9. Суспільство як цілісна система
- •§ 9.1 Суспільство і природа
- •§ 9.2 Суспільство з позицій соціального детермінізму і функціоналізму
- •§ 9.3 Концепція суспільства в індивідуалізмі. Індивідуалістичні теорії соціальної взаємодії
- •Тема 10. Соціальні зміни
- •§ 10.1 Сутність, причини і фактори соціальних змін
- •§ 10.2 Види і форми соціальних змін
- •§ 10.3 Соціальний прогрес і типізація суспільства
- •2. Види і форми соціальних змін.
- •Тема 11. Соціологія політики
- •§ 11.1 Об'єкт і предмет політично соціології
- •§ 11.2 Основні проблеми політичної соціології
- •Тема 12. Соціологія права
- •§ 12.1 Соціологія права як специфічна галузь соціології
- •§ 12.2 Становлення і розвиток соціології права
- •Тема 13. Соціологія особистості
- •§ 13.1 Поняття особистості. Особливості соціологічного аналізу особистості
- •§ 13.2 Соціалізація особистості: сутність, агенти, етапи
- •§ 13.3 Соціальний статус і соціальні ролі особистості
- •§ 13.4 Соціальна структура та типи особистості
- •1. Поняття особистості. Особливості соціологічного аналізу особистості.
- •3. Соціальний статус і соціальні ролі особистості.
- •4. Соціальна структура та типи особистості.
- •Тема 14. Соціальна структура суспільства
- •§ 14.1 Сутність та основні елементи соціально! структури
- •§ 14.2 Соціальна стратифікація: поняття та види
- •Тема 15. Соціальні норми як регулятори соціальної взаємодії
- •§ 15.1 Інтерактивна роль цінностей, норм
- •§ 15.2 Девіантна поведінка
- •3. Девіантна поведінка.
- •Тема 16. Етносоціологія
- •§ 16.1 Етносоціологія та предмет її дослідження
- •§ 16.2 Основні підходи до вивчення етнічних спільнот
- •§ 16.3 Концептуальні схеми етносоціології і соціології нації
- •§ 16.4 Національне відродження України та роль етносоціології в розбудові українського суспільства
- •Тема 17. Соціально-поселенська структура суспільства
- •§ 17.1 Урбанізація як тенденція розвитку поселенської структури
- •§ 17.2 Соціологічні дослідження соціальних переміщень, способу життя
- •Тема 18. Соціальні конфлікти: генезис та механізм їх розв'язання
- •§ 18.1 Поняття конфлікту, його соціальна природа та функції
- •§ 18.2 Структура та причини виникнення конфліктів
- •§ 18.3 Управління соціальними конфліктами
- •§ 18.4 Соціальні конфлікти у сучасній Україні
- •Тема 19. Соціальні інститути
- •§ 19.1 Поняття "соціальний інститут". Інституціоналізація громадського життя
- •§ 19.2 Види та функції соціальних інститутів
- •§ 19.3 Сім'я як важливий соціальний феномен
- •2. Види та функції соціальних інститутів.
- •Тема 20. Соціальні організації і самоорганізації
- •§ 20.1 Основні риси соціальної організації
- •§ 20.2 Марксистське вчення про державу як соціальну організацію. Держава і цивільне суспільство
- •1. Основні риси соціальної організації.
- •Тема 21. Інституціоналізація релігії і формування церкви
- •§ 21.1 Закономірності формування релігії як соціального інституту
- •§ 21.2 Основні етапи становлення християнської церкви як соціальної організації
- •2. Основні етапи становлення християнської церкви як соціальної організації.
- •Тема 22. Соціологія праці та управління
- •§ 22.1 Предмет соціології праці та управління
- •§ 22.2 Зв'язок соціології та управління з іншими науками про працю
- •§ 22.3 Соціологія праці й управління та менеджмент
- •Тема 23. Культура суспільства. Соціокультурний прогрес
- •§ 23.1 Сутність культури суспільства
- •§ 23.2 Культура — спосіб функціонування цінностей
- •2. Культура — спосіб функціонування цінностей.
- •Тема 24. Об'єкт I предмет соціології культури
- •§ 24.1 Природа, функції і структура культури
- •§ 24.2 Відношення соціології культури і соціології науки, освіти і моралі
- •1. Природа, функції і структура культури.
- •Тема 25. Освіта як соціальний інститут
- •§ 25.1 Основні віхи становлення соціологи освіти
- •§ 25.2 Освіта та її функції і зв'язок з іншими науками
- •§ 25.3 Тенденції і проблеми модернізації сучасної вітчизняної освіти
- •Тема 26. Соціологія виховання
- •§ 26.1 Соціальна поведінка особистості та фактори її формування
- •§ 26.2 Взаємодія між суспільством, особистістю I вихованням
- •1. Соціальна поведінка особистості та фактори її формування.
- •Тема 27. Наука як соціальний інститут
- •§ 27.1 Наука як складний багатогранний феномен
- •§ 27.2 Інституціоналізація науки
- •§ 27.3 Наука, наукова діяльність як об'єкт соціологічного аналізу
- •Тема 28. Економіка як соціальний інститут
- •§ 28.1 Економічна сфера, її місце в системі суспільних зв'язків
- •§ 28.2 Місце економічної культури в економічній соціології
- •§ 28.3 Взаємозв'язок економічної соціології з іншими науками
- •3. Взаємозв'язок економічної соціології з іншими науками.
- •Тема 29. Суспільна думка як об'єкт соціологічного аналізу
- •§ 29.1 Поняття суспільної думки, її відмінність від оцінного судження, знання, переконання, настрою
- •§ 29.2 Функції суспільної думки. Критерії і показники соціальної зрілості
- •Тема 30. Соціологічне дослідження: методологія та методика
- •§ 30.1 Конкретно-соціологічне дослідження: поняття, етапи, види
- •§ 30.2 Програма і робочий план конкретно-соціологічного дослідження
- •§ 30.3 Методи збору соціологічної інформації
- •3. Методи збору соціологічної інформації.
2. Політична соціологія м. Вебера.
3. Релігія в соціологічній концепції м. Вебера.
Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт
1. М. Вебер і веберівський Ренесанс.
2. Образ суспільства у М. Вебера.
3. Господарська етика світових релігій.
Додаткова література з теми
1. Арон Р. Этапы развития социологической мысли. — М., 1993.
2. Вебер Ы. Избранные произведения. — М., 1990.
3. Вебер М. Основные понятия стратификации // СОЦИС. —1994. —Л& 5.
4. Вебер Ы. Харизматическое государство // СОЦИС. —1988. — № 5.
5. Гайденко П. П., Давыдов Ю. Н. История и рациональность; социология М. Вебера и веберовский Ренессанс. — М.,1991.
6. Давыдов Ю. Н. Эволюция теоретической социологии XX в.// СОЦИС. — 1995. —№8.
7. Давыдов Ю., Фрайер X. Критика учения М. Вебера с позиции правового неогегельянства. //СОЦИС. —1996. —№ 1.
8. Давыдов Ю. И. От национальной экономики к культурсоциологии // Вопросы философии. —1996. —№ 1.
9. Тёрнквист Р. Историко-эмпирическая западная социология. Теории, традиции, перспективы. — СПб., 1992.
10. Шпакова Р. Макс Вебер и Вернгер Зомбарт о западноевропейском капитализме. //СОЦИС. — 1992. —№ 12.
Тема 6. Соціологія як об'єктивний аналіз "соціальних фактів". Е. Дюркгейм
Ключові поняття та терміни
• соціальна сфера
• соціальна проблема
• соціологізм
• соціальна реальність
• діхотомія
• антипсихологізм
• самогубство
• соціальна статика
• соціальні факти
• соціальна морфологія
• соціальна фізіологія
• загальна соціологія
• солідарність
• соціальна інтеграція
• аномія
§ 6.1 Теоретичні і світоглядні підстави соціології е. Дюркгейма
В історії соціології е. Дюркгейм (1858 - 1917 рр.) представляє новий і важливий розділ в її розвитку. Це обумовлено тим, що він практично першим спробував теоретично обґрунтувати і виділити специфічний предмет наукового вивчення соціології — "соціальну сферу". Ним розроблена методологія і методи соціологічних досліджень. Цьому, зокрема, присвячена його робота "Правила соціологічного методу" (1895 р.) у російському перекладі "Метод соціології" (1899 p.). Це дозволило підвести під соціологічну науку базу емпіричних досліджень і акцентувати увагу на її прикладному характері. Про це говорить його фундаментальна праця "Самогубство. Соціологічний етюд" (1897 p.), російський переклад якої здійснений у 1912 р.
З ім'ям Дюркгейма пов'язаний також процес інституціоналізації соціології на європейському континенті, її викладання як самостійної навчальної дисципліни. Нарешті, відзначаючи роль Дюркгейма в розвитку соціології, не можна не сказати про нього як про засновника французької соціологічної школи, що сконцентрувалася навколо заснованого Дюркгеймом журналу "Аннали соціології" (1898 -1913 р. — перша серія; 1925 - 1927 р. — друга серія).
Дюркгейм був переконаним раціоналістом, а раціоналізм варто розглядати як французьку національну традицію, що бере початок від Декарта (1596 - 1650 рр.). У цьому відношенні його робота "Правила соціологічного методу", яка є свого роду "маніфестом" дюркгеймівської соціології. Шарля Монтеск'є Дюркгейм вважав головним попередником наукової соціології. Оскільки Монтеск'є багато в чому обґрунтував можливість існування соціальної науки і, зокрема, ідеї, пов'язані з принципом детермінізму і внутрішньої законодоречності розвитку соціальних явищ.
Як попередника соціології Дюркгейм розглядав і ж. ж. Руссо, особливо в зв'язку з його поняттями загальної волі і суспільного договору.
Із безпосередніх попередників Дюркгейма варто назвати А. де Сен-Сімона і, звичайно, його учня і послідовника О. Конта, якого він називав "батьком" соціології, і підкреслював спадкоємний зв'язок своїх і контівських ідей. Дюркгейм керувався тим же ідеалом позитивної соціальної науки, сформульованим ще О. Контом. Так, слідом за Контом він розглядав природничі науки як зразок формування соціальної науки.
Будучи духовним спадкоємцем Конта, Э. Дюркгейм розділяв далеко не всі його погляди. Дюркгейм відкидав знаменитий контівський закон трьох стадій інтелектуального і соціального розвитку (еволюції): теологічної, метафізичної та позитивної, який Конт вважав своїм головним досягненням. Крім того, на противагу своєму попереднику, що проголосив відмову від причинності в науковому поясненні і заміну питання "чому" на питання "як", Дюркгейм завзято шукав причини соціальних явищ.
Хоча соціологія Дюркгейма в цілому була спрямована проти біологічних (також як і психологічних) інтерпретацій соціального життя, він відчував безсумнівний вплив біоорганічного напрямку в соціології, і насамперед Г. Спенсера. З одного боку, багато своїх концепцій Дюркгейм розробляв у полеміці з ідеями Г. Спенсера, тобто можна говорити про "негативні" впливи, коли ідеям попередника протиставляються ідеї послідовника. Наприклад, індивідуалізму Спенсера протиставлялася ідея "колективності", примата суспільства над особистістю і т. п. З іншого боку, у дослідженнях Дюркгейма чітко проявився і позитивний вплив ідей Спенсера. Це, насамперед відноситься до структурно-функціональної сторони соціології Дюркгейма, тобто аналізу суспільства як органічного цілого, у якому кожен інститут грає визначену функціональну роль, а також до еволюціоністської сторони його теорій. і
Не могли пройти повз увагу Е. Дюркгейма ідеї К. Маркса, тому що на рубежі XIX - XX століть популярність його поглядів була настільки велика, що всі соціальні мислителі так чи інакше зверталися до марксизму. Дюркгейм був знайомий з роботами Маркса, але заперечував його вплив на свої дослідження й інтерпретував Маркса в дусі економічного редукціонізму, що зводить усю життєдіяльність суспільства до економічного фактора.
Дюркгейм дистанціюється від загальної концепції марксизму, яка з ролі економічного фактора в житті суспільства виводить теорію класової боротьби і неминучість соціалістичної революції. Другий момент його незгоди з концепцією марксизму полягає в оцінці тієї ролі, що надавали економічному фактору в соціально-історичному розвитку.
Критикуючи марксистську концепцію соціалізму, у той же час Дюркгейм виявляв значну зацікавленість соціалізмом. Він вивчав його історію, товаришував із найвизначнішим французьким соціалістом Ж. Жоресом (1854 - 1914 pp.). У 1895 - 1896 pp., будучи професором університету м. Бордо, він прочитав спецкурс про соціалізм.
Як відзначає Р. Арон у своєму дослідженні, присвяченому Дюркгейму, приблизно в 1885 - 1895 рр. дюркгеймівська концепція соціалізму була важливим додатком політичної свідомості інтелектуальних кіл лівих сил у Франції. Він, на думку Арона, навіть протидіє марксистському вченню в тому вигляді, як воно звичайно інтерпретується з двох основних пунктів. Насамперед, Дюркгейм не вірить у продуктивність насильницьких мір і відмовляється розглядати класову боротьбу, особливо конфлікти між робітниками і підприємцями, як істотну рису сучасного суспільства, тим більше як рушійну силу історичного процесу. Для Дюркгейма (як і для Конта) конфлікти між робітниками і підприємцями є доказом поганої організації чи часткової аномалії сучасного суспільства, яка повинна бути виправлена.
Соціальна проблема для Дюркгейма не стільки економічна, скільки моральна, і в цьому питанні він дуже далекий від марксистського розуміння соціалізму. Сутність соціалізму Дюркгейм убачає не у відношенні до власності і навіть не в плануванні. Соціалізм Дюркгейма — це, по суті, "соціалізм" Конта, що резюмував його в двох ключових словах: організація і моралізація. Соціалізм є кращою, тобто більш усвідомленою організацію колективного життя, мета і наслідок якої — інтеграція індивідів у соціальних спільностях, наділених моральним авторитетом і тому здатних виконувати виховну функцію.
Таким чином, Дюркгейму було притаманне широке тлумачення соціалізму і він вважав, що для його розуміння потрібно досліджувати всі його різновиди. Він визначав соціалізм у такий спосіб:
"Соціалізм – це тенденція до швидкого поступового переходу економічних функцій з дифузійного стану, у якому вони знаходяться до організованого стану. Це також можна сказати прагнення до більш-менш повної соціалізації економічних сил".
Відзначаючи теоретичні передумови, що визначили погляди Дюркгейма, безумовно, варто сказати про вплив Канта і кантіанства. У даному випадку мова йде, насамперед, про концепцію моралі, морального боргу, що червоною ниткою проходять через усю його теорію.
Дюркгейм не вважав, що соціологія як наука вже сформувалася і концепції його попередників (зокрема Конта) уявлялися йому занадто загальними і схематичними, у яких містилися лише передумови до формування наукової соціології — науки, що повинна мати власний предмет дослідження і специфічний метод.
