§ 28.2 Місце економічної культури в економічній соціології

Особливе місце в економічній соціології займає вивчення економічної культури суспільства взагалі та виробників і споживачів, особливо управлінського персоналу зокрема. Рівень, зміст економічної культури останніх суттєво зумовлює рівень і зміст управління трудовою поведінкою.

Під економічною культурою розуміють сукупність соціальних цінностей і норм, які є регуляторами економічної поведінки людей і виконують роль соціальної пам'яті суспільства економічного розвитку.

Щоб розвивати, підтримувати, зберігати і при ви вати новому поколінню елементи культури, створюються спеціалізовані органи, функціонують відповідні інститути — сімейні, релігійні, громадські, державні та ін. Система соціальних інститутів для підтримання соціальної пам'яті виробляє відповідні цінності, норми, вимоги і санкції. Наприклад, сім'я виробляє, впроваджує і передає новим поколінням цінності і норми способу життя, взаємовідносини дітей і батьків, трудової та духовної моралі. Інститут права виробляє, зберігає і передає законодавчі норми тощо. В цілому економічна культура є продуктом діяльності соціальних інститутів — політики, сім'ї, права, релігії, науки і мистецтва.

Оплачувана робота залишається для багатьох людей головним способом генерування ресурсів, необхідних для повноцінного життя.

Е. Гідденс

У сфері економіки, в соціально-економічних відносинах функціонує вся культура. Наприклад, справедливість як загальнокультурна норма проявляється в усіх сферах суспільного життя. Таких феноменів культури чимало, зокрема рівність, повага, престиж, солідарність, згода, конфронтація, порядок. Всі вони містяться у економіці і вивчаються економічною соціологією. Особливе значення для економічної культури мають цінності, які збагачують людей та колективи. До них належать багатство, влада, гроші, майно, капітал, взаємодопомога, кооперація, інтеграція, концентрація, обмін, авторитет та ін.

Економічна культура включає продукти діяльності соціальних інститутів, які належать до економічної сфери, і продукти функціонування соціальних груп, що містяться у соціальній сфері. Цінності і норми культури поділяються на особистісні та інституційні. З цими функціональними цінностями пов'язані соціальні якості суб'єктів. Наприклад, для професійно-зорієнтованих людей характерна висока цінність праці, а люди з пріоритетом споживацьких цінностей надають перевагу заробітку.

Економічна соціологія враховує не тільки здатність людей створювати і зберігати культуру, а й можливість знищувати і забувати спадщину.

Інституційний аспект економічної культури охоплює соціальні цінності і норми, які функціонують в економіці, але містяться в соціальних інститутах — політиці, ідеології, науці, сім% моралі, релігії. Завдяки взаємозв'язку інституційного та особистісного аспектів економічна культура набуває відповідної цілісності.

Зміни в економічній культурі відбуваються повільно, під впливом різних внутрішніх та зовнішніх факторів. Наприклад, погіршення матеріального стану населення негативно впливає на його поведінку, формування соціальних установок, що відбивається на ланцюгу зв'язків: результати-поведінка-культура.

Конкретні соціологічні дослідження економічної культури широко використовують методи емпіричного аналізу, які включають порівняльний, історико-генетичний і типологічний аналізи, а також соціологічні методи опитування.