3. Девіантна поведінка.

Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт

1. Відмінність норм права та моралі.

2. Біологічні та психологічні трактування причин девіації.

3. Суїцид, його причини.

Додаткова література з теми

1. Головаха Е. И., Панина Н. И. Социальное безумие. История, теория и современная практика. —К.: Абрис, 1994.

2. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение. Норма и патология. — М.: Наука. 1982.

3. Мертон Р. Социальная структура и аналогия. //СОЦИС. — J992. — №3,4.

4. Смелзер Н. Девиация и социальный контроль. //СОЦИС. —1992. —№ 1.

5. Чичерин В. Н. Философия права. — М.: Наука, 1990.

6. Тадевосян Э. В. К вопросу о предмете и месте социологии права // СОЦИС. — 1997. — 11.

Тема 16. Етносоціологія

Ключові поняття та терміни

• етносоціологія

• функції етносоціології

• український народ

• національність

• націогенез

• національний розвиток

• національна ідея

• плем'я

• державна національна політика

• націократія

• етнос

• титульна нація

• етногенез

• нація

• соціологічна теорія нації

• національні інтереси

• національне відродження

• етнічна група

§ 16.1 Етносоціологія та предмет її дослідження

Етносоціологія є порівняно молодою спеціально-соціологічною наукою, що виникла на межі етнографії та соціології. Сам термін "етносоціологія" складається з двох слів різного походження: етнос (від грец. ethnos — народ) і соціологія (від лат. societas- суспільство і грец. logos — вчення). Тому буквально цей вислів означає вчення про суспільство та місце в ньому народів.

Етносоціологію визначають як науку, що досліджує походження, суть і функції різноманітних етнічних спільнот з метою виявлення основних тенденцій їх утворення, розвитку та взаємозв'язків з іншими етносами, а також механізми їх входження у систему соціальних відносин.

Для етносоціології етнічні і національні спільноти є складними соціальними системами, що динамічно розвиваються у взаємозв'язку з динамікою соціальної структури суспільства, з політичними, економічними, соціокультурними процесами, які відбуваються у суспільстві. Етносоціологія досліджує також особливості етнічної ідентифікації людей, соціальну зумовленість національної свідомості і міжнаціональних взаємин.

Саме тоді у західній соціології починає свою роботу перша когорта етносоціологів на чолі з X. Сетон-Уотсоном, яка акцентувала свою увагу переважно на етнічних процесах в доіндустріальних та примітивних суспільствах. Але з часом виявилося, що індустріалізація та пов'язані з нею урбанізація і зростання впливу засобів масової комунікації не затушовують значення і ролі етнічності. Навпаки, вони посилюють прагнення людей до збереження етнічної самототожності. Утворення багатонаціональних держав не означає етнічного нівелювання і повної асиміляції етнічних груп, а навпаки, вони посилюють боротьбу за рівний доступ до соціальних і культурних благ, за досягнення рівноправного статусу у такому суспільстві, за врахування прав національних меншин.

Термін "етносоціологія" був впроваджений у науковий обіг зарубіжної соціології ще у 30-х pp. XX ст. Р. Турнвальдом.

Таким чином, предметом етносоціології є взаємозв'язок загальних соціальних явищ і процесів з явищами та процесами етнічними, а об'єктом — особливості етнічних виявів соціального.

Дослідники відзначають, що сфера етносоціологічного вивчення є надзвичайно широкою, а проблеми, які досліджуються етносоціологією, — вельми численними. Це — етнічні особливості наступних соціальних змін:

• динаміки розвитку основних етнічних груп як всередині тієї чи іншої країни, так і в діаспорі;

• темпів соціальних переміщень в етнічних групах;

• внутрішньої і зовнішньої міграції етнічних груп і національних меншин;

• тенденцій розвитку внутрішньо-сімейних стосунків;

• напрямків змін у використанні мови титульної нації, мов національних меншин та мов діаспори різноманітними соціальними групами;

• процесів взаємодії сучасної і традиційної етнічно-національної культури;

• змінюваної ролі традицій у політичному житті і соціальній поведінці, процесах модернізації, постіндустріальному розвитку;

• міжкультурних взаємодій представників різних етнічних і національних груп;

• зростаючої ролі релігії у житті суспільства взагалі та окремих його етнічних спільнот;

• формування етнічної самосвідомості, авто- і гетеро-стереотипів, етнічних установок і національних інтересів, вироблення національної ідеї;

• розвитку націоналізму;

• виникнення та розв'язання міжетнічних конфліктів, послаблення міжетнічної напруги.

Етносоціологія має свою внутрішню структуру і поділяється на соціологічні субдисципліни, які вивчають певні етнічні спільноти — племена, народності тощо. Серед них особливе місце займає соціологія нації.

Роль соціології вбачається у виявленні таких точок напруги і недопущенні міжнаціональної конфронтації; в разі ж виникнення міжнаціональних конфліктів соціологи допомагають знайти шляхи їх мирного розв'язання, полагодження міжнаціональних стосунків.

З наведеного видно, що етносоціологія і соціологія нації покликані виконувати важливі соціальні функції у суспільстві. Серед таких функцій виділимо наступні.

1. Теоретико-пізнавальна. Вона полягає у тому, що етносоціологічні дослідження дозволяють:

• одержати знання про розвиток етнічно-національних спільнот у сучасних умовах,

• з'ясувати їх місце і роль у суспільному розвитку,

• виявити вплив соціуму на етнічні спільноти і групи тощо.

2. Описово-інформаційна. Її суть в тому, що соціологами здійснюється систематичний опис і накопичення матеріалу про етнонаціональні спільноти і групи. На основі цього в подальшому:

• робляться практичні висновки,

• приймаються управлінські рішення, законодавчі акти;

• виробляється державна національна політика.

3. Функція соціального планування. Соціологи надають результати своїх досліджень для:

• планування розвитку різноманітних сфер життєдіяльності нації та національних меншин,

• сприяння планомірному розвитку титульної нації й інших етнічних груп,

• забезпечення умов для всебічної реалізації національних інтересів як всередині країни, так і за її межами.

4. Прогностична функція. Етносоціологія та соціологія нації здатні розробляти науково обґрунтовані прогнози про тенденції розвитку етнонаціональних спільнот і груп в майбутньому, особливо в перехідні періоди.

Можна вичленувати й інші функції етносоціології та соціології нації, такі, як критична (суть якої полягає в критичному аналізі теоретичних положень і практики регулювання етнонаціональної політики), світоглядна (їх вплив на формування національної свідомості й культури, етнополітичні орієнтації та поведінки), інтеграційна (що передбачає інтегрування знань, набутих іншими соціо-гуманітарними науками щодо етнонаціональних процесів) тощо. Всі вони засвідчують велику роль і значення етносоціології в житті суспільства та в забезпеченні гармонійного розвитку етнонаціональних процесів і явищ.

Предмети досліджень соціології нації

• соціальні, економічні, політичні, духовні взаємовідносини між націями та національними меншинами як в окремих багатонаціональних державно територіальних утвореннях, так і у федеративній державі; • процеси формування і розвитку національних спільнот і груп, зміни в їх складі, відмінності у способі життя та культурних проявах; • сфера міжнаціональних напруг і конфліктів