3. Взаємозв'язок економічної соціології з іншими науками.

Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт

1. Економічна культура та економічна поведінка.

2. Соціальний механізм регулювання економіки.

3. Розвиток підприємництва та приватизація в Україні.

Додаткова література з теми

1. Алексеев Н. И. Человек труда на перепутье // СОЦИС. —1992. —Мб.

2. Верховний В. И. Феномен предпринимательского поведения // СОЦИС. — 1995. —№ 8.

3. Верховний В. И. Экономическое поведение как предмет социологического анализа // СОЦИС. — 1994. — № 10.

4. Іващенко О. В. Економічна соціологія. Програма лекційного курсу для економічних та соціологічних спеціальностей. — К., 1998.

5. Заславская Т. И, Рывкина Р. В. Социология экономической жизни. — Новосибирск, 1991.

6. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. — К., 1999.

7. Орлова Л. Б. Социология экономическая: энциклопедический словарь / Под. общ. ред. Г. В. Осипова. — М.. 1995.

8. Смелзер Н. Социология экономической жизни // Американская социология. Перспективы. Проблемы. Методы. /Под. ред. Г. В. Осипова. — М., 1972.

9. Соколова Г. Н. Экономическая социология. — Минск, 1998.

10. Халиков В. Ф., Лисиненко И. В. Социология предпринимательства. — М., 1996.

11. Хоронжий А. Г. Основи економічної соціології / Вісник Львівської комерційної академії. — Львів, 2001.

12. Хоронжий А. Г. Регіональна економічна соціологія / Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи, 2001.

Тема 29. Суспільна думка як об'єкт соціологічного аналізу

Ключові поняття та терміни

• суспільна думка

• настрій

• судження

• монізм

• соціальна зрілість

• соціальна спрямованість

• соціальна напруженість

• референдум

• загальнонаціональне опитування

§ 29.1 Поняття суспільної думки, її відмінність від оцінного судження, знання, переконання, настрою

Роль суспільної думки завжди зростає в складні переломні епохи людської історії. У сучасних умовах у нашій країні це особливо очевидно. Політики апелюють до суспільної думки, посилаються на неї. Усі намагаються її вимірювати. Найскладніші питання державного життя, що вимагають скрупульозного аналізу, намагаються вирішувати шляхом референдуму — голосування населення і т. п. Посилення впливу суспільної думки на соціальні відносини пов'язане з об'єктивними процесами, із загальним прискоренням суспільного розвитку, глобальним характером проблем, що стоять перед людством, підвищенням рівня культури, освіченості населення, активізацією інформаційних, комунікативних зв'язків. Разом з тим вона є безпосереднім вираженням стану соціальних відносин, їх конфліктності, рівня демократизації управління суспільством. Зіткнення інтересів прискорює процес становлення думок, робить їх більш чіткими, зрілими, активізує процес інституціоналізації суспільної думки.

Вивчення й облік суспільної думки в нашій країні органічно пов'язані з глибиною і масштабами процесів відновлення суспільства. Розвиток демократії немислимий без систематичного вивчення й обліку суспільної думки, а останні є способом реалізації гласності, знаряддям удосконалювання всієї системи суспільних відносин.

В Україні в останні роки відбувається активний процес інституціоналізації суспільної думки. З'явилася спеціалізована діяльність з вивчення суспільної думки, виникли відповідні організаційні структури — численні центри її вивчення. Однак аналіз і облік суспільної думки не стали обов'язковими моментами прийняття управлінських рішень, у тому числі і на рівні суспільства. Немає ще відповідних положень у Конституції, не розроблені і не закріплені в підзаконних актах механізми обліку суспільної думки управлінськими ланками. Іншими словами, суспільна думка ще не перетворилася в розвинутий інститут, що здійснює функції соціального контролю і керування.

Духовна сфера — це не тільки стан свідомості, але й інститути, норми, що забезпечують виробництво, поширення, упровадження свідомості, задоволення духовних потреб.

Що ж таке суспільна думка? Яке її місце в духовній структурі суспільства? Для характеристики духовних процесів, явищ соціологія використовує цілий ряд понять. Найбільш широким з них є "духовна сфера".

Структура духовної сфери розкривається через поняття суспільної свідомості, норм, відносин, організацій, інститутів. Для характеристики якості духовних процесів, рівня їхньої технології служить поняття "духовної культури". Особливо важливим для соціолога є поняття "реальної свідомості мас", оскільки соціолог вивчає не свідомість узагалі, її форми, рівні, елементи, а реальну свідомість, що спонукує до діяльності. У реальній свідомості переплітаються різні форми, рівні, елементи свідомості.

Суспільна думка є особливим станом реальної свідомості. Б. А. Грушин, підкреслюючи складність визначення поняття "суспільної думки", зауважує, що "навряд чи знайдеться в соціології інше поняття, зміст якого був настільки незрозумілий і викликав би численні суперечки". Він приводить багато висловлень приблизно такого типу: "Суспільна думка не піддається опису, невловима для визначення її важко вимірити і неможливо побачити". Вона "нагадує атмосферний тиск: невидима неозброєним оком, але дуже відчутна" і т. д. Подібні висловлення можна знайти й в інших авторів. Труднощі визначення пов'язані зі складною природою суспільної думки і її тісних зв'язків з іншими станами і духовними явищами. Суспільна думка містить різноманітні елементи: раціональні, емоційні, вольові і не зводиться до якогось одного рівню чи форми, сфери свідомості.

На відміну від настрою, суспільна думка включає не тільки масові відчуття, переживання, соціальні почуття, але і раціональне (свідоме вираження інтересів), і суспільні вольові спонукання. Суспільна думка — це стійке емоційно-вольове відношення.

Суспільна думка — це особливий стан реальної свідомості мас, що виражає домінуюче відношення, позицію з актуальних суспільно значимих питань.

Вивчаючи духовні процеси, ми можемо фіксувати увагу на відчуттях, бажаннях, перевагах або звернутися до аналізу суспільної думки, що пов'язаний з глибинними елементами духовної структури: потребами, інтересами.

Найчастіше можна спостерігати змішання поняття "думка" і поняття "оцінне судження". Вивчаючи погляди, ціннісні орієнтації, говорять, що вивчають суспільну думку. Тим часом суспільна думка відрізняється від оцінного судження за об'єктом, суб'єктом, структурою і способом утворення. Об'єктом суспільної думки виступають явища, процеси, що допускають спірність суджень і мають суспільне значення.

Знання лежить в основі суспільної думки, але воно не тотожне йому. Думки можуть бути щирими, помилковими. З іншого боку, безперечний, установлений наукою факт (наприклад: понад 60 % населення нашої країни проживає в місті) не є об'єктом суспільної думки. Думки не можуть бути безсуб'єктними. Як правило, під суспільною думкою розуміють відносно розповсюджене і стійке оцінне відношення соціальних спільнот до актуальних дискусійних питань.

Суспільна думка дає оцінку явищ, але на відміну від простого оцінного судження це зацікавлене судження, що виходить із уявлень про цінність об'єкта, тобто одночасно є й оцінним, і ціннісним судженням, що свідчить про зацікавленість і визначену переконаність суб'єкта. У розвинутому стані суспільна думка — органічний сплав раціональних початків, соціальних почуттів і вольової активності.

Разом з тим це не система переконань, що складають постійну основу поведінки. Це реакція на новації, нові ситуації, що свідчить про спірність, дискусійність проблеми. Як помітив один з дослідників, суспільна думка — це переконання. Це свідомість, що переходить у дію. А якщо це так, то не можна визначати суспільну думку тільки як оцінне судження. Це позиція. При вимірі суспільної думки не можна обмежуватися аналізом тільки ціннісних орієнтацій, необхідно виявити соціальні установки, тобто готовність до дії і реальну активність.

Суспільна думка тісна пов'язана з нормами, є джерелом їхнього розвитку, засобом забезпечення, подібно нормам виконує функції регулювання і соціального контролю. Однак регулювання і контроль за допомогою суспільної думки відрізняються повсякденністю, швидкістю реакції на виникаючі ситуації. Коли суспільна думка приймається представниками соціальних груп, спільностей, стає загальним, вона перетворюється в норму.

Суспільна думка багатосуб'єктивна. у цьому змісті можна говорити про плюралізм думок суспільства. Для соціолога важливо проаналізувати співвідношення думок різних соціальних груп, спільностей. Думки можуть бути щирими, помилковими, стабільними, скороминучими, чіткими, розпливчастими, мати повсякденний, науковий характер і т. д. у суспільстві зіштовхуються пануючі, опозиційні думки, офіційні, неофіційні, публічні, анонімні, консервативні, новаторські, реакційні, прогресивні, зрілі, незрілі й ін.

У той же час конкретна суспільна думка має внутрішню єдність, монізмом. Саме це і дозволяє їй відігравати роль регулятора. Суспільна думка складається в процесі зіткнення різних суджень, думок індивідів, соціальних груп, але це не сума думок, а сплав, якісно нове явище. Тому соціологічний вимір суспільної думки не можна зводити до простого підсумовування окремих думок.

Суспільна думка проходить складний шлях розвитку. Можна говорити про виникаючу, функціонуючу, думку, що формується. На етапі виникнення знання про нове явище, ситуацію зіставляються з власним інтересом і інтересом інших спільнот, тобто відбувається ідентифікація себе із соціальною спільністю. На етапі формування діють механізми спілкування, зіткнення різних суджень, думок; у боротьбі складаються єдині позиції. На етапі функціонування суспільна думка орієнтує, регулює, координує певну поведінку. При цьому функціонуюча думка може мати різні рівні і виступати у виді особливого роду суджень, позицій і практичного відношення. Особливо важливе останнє.

Суспільна думка — це не тільки оцінні судження, позиції, але й інститут суспільства, що виражає волю мас, які беруть участь у керуванні суспільством.

Перед дослідником суспільної думки насамперед стоїть завдання фіксації існування суспільної думки. Які показники факту його існування? Зі сказаного раніше випливає, що повинна бути зафіксована вербальна реакція безлічі індивідів. Отримана інформація повинна свідчити, що маються елементи знання і розуміння цінності об'єкта, зафіксована готовність до дії.

Американський соціолог Оллпорт, створюючи теорію ідентифікації суспільної думки в умовах емпіричних досліджень, пропонує цілий набір показників, які свідчать, що суспільна думка — це скоріше актуальне прагнення до удосконалювання чи запобігання чого-небудь, а не вираження тривалих диспозицій поведінки, що відрізняє суспільну думку від норми і переконань.