Методичні поради до теми

Ця тема дуже важлива у формуванні естетичних властивостей товарів. Її вивчення треба починати з понять про композицію, закономірності композиційних рішень, єдність форми і змісту, образність, цілісність композиції, композиційну єдність окремого предмету.

Слід приділити значну увагу принципам зв'язку елементів в композиції, поняття про гармонію, пропорційність, тектоніку, масштабність і масштаб в композиції, ритм, метр, модуль, контраст, нюанс, подібність (тотожність), симетрію та асиметрію, динамічність та статичність композиції товарів, пластику, колір як засіб композиції. Велике значення має також вивчення орнаменту, його видів, образної виразності.

1. Під композицією розуміють побудову виробу, тобто розташування і зв’язок окремих його частин, які забезпечують його цілісність і художню виразність.

У дизайні метою композиції є створення форми, яка наділена утилітарними і естетичними цінностями.

Розрізняють наступні два види композиції: площинну і об’ємну. Площинна композиція являє собою таке розташування елементів форми відносно глядача, яке може вимірюватися в двох напрямках – по вертикалі і горизонталі. Прикладом площинної композиції є художнє оформлення тканин, килимів, шпалер, скатертей, хусток, серветок і т.п.

Об’ємна композиція характерна для форм, в яких використовуються всі три виміри: висота, ширина і глибина. Розрізняють три різновидності об’ємної композиції. Перша – являє собою обмежену площину, на якій на різних рівнях розміщуються деталі об’ємної форми. Таку композицію називають об’ємно – фронтальною. Наприклад, таку форму мають деякі підвісні стелі, з закріпленою в ній електроосвітлювальною арматурою. Друга різновидність – це об’ємно - просторова композиція, коли елементи приблизно однакових об’ємів з’єднані в одне ціле так, що розташовані в різних площинах (туалетний столик з ящиками і дзеркалом; люстра, в двох, або трьох площинах якої розміщені джерела світла).

Третя – глибинно – просторова, прикладом якої є інтер’єр, заповнений меблями.

У кожній композиції виділяють композиційний центр, який підпорядковує собі всі інші елементи композиції (наприклад, в сукні – це комір, або виріз горловини).

2. Композиція має свої категорії, які відображають найбільш узагальнені закономірності композиційних рішень.

Це тектоніка, об’ємно – просторова структура і ансамбль.

Зриме відображення у формі виробу логіки роботи матеріально – конструктивної будови називається тектонікою. Тектоніка нерозривно зв’язує дві найважливіші характеристики промислового виробу – конструктивну основу і форму. Під конструктивною основою при цьому розуміють роботу несучої частини конструкції, характер розподілу головних зусиль, організацію матеріалів і т.п. Форма повинна відображати характер матеріалу і роботу конструкції.

Другою не менш важливою категорією є об’ємно - просторова структура виробу. Для створення естетично – повноцінного промислового виробу треба враховувати характер взаємодії простору і об’єму (форми). Однією з важливих закономірностей об’ємно – просторової структури є органічність зв’язків між окремими елементами.

Ансамбль – це об’єднання, узгодженість всіх частин і цілого. Наприклад, ансамбль предметного середовища визначається як комплекс промислових виробів, об’єднаних єдиним естетичним задумом, єдиною манерою виконання, і тим, або іншим призначенням. Формування ансамблю предметного середовища має свої специфічні особливості, які полягають в тому, що сучасний ансамбль характеризується функціональністю, динамічністю і варіантністю.

3. Композиція будь – якого товару має багато властивостей. До них відносяться:

- гармонійна цілісність, - підпорядкованість елементів,

- композиційна рівновага, - динамічність, - статичність, - єдність характеру

Гармонійна цілісність відображає логіку та органічність зв’язку конструкції з її композиційним втіленням. Гармонійна форма має позитивний психологічний вплив на людину.

Підпорядкованість елементів - це такий характер конструктивних зв’язків, який визначається призначенням виробу та його конструкцією.

- Композиційна рівновага – це стан форми, при якому всі елементи форми збалансовані між собою.

- Динамічність композиції – це тоді, коли форма ніби врізається в простір, маючи односторонню спрямованість. Динамічність форми характерна як нерухомим, так і рухомим предметам (спорудам, різним засобам транспорту).

- Статичність характеру – властивість композиції, яка відображає (асоціюється) з станом спокою, рівноваги, стійкості у всьому. Більшість предметів побуту мають статичну форму.

- Єдність характеру - це властивість композиції, що характеризується сукупністю індивідуальних рис, які відрізняють форми однакових за призначенням виробів.

3. До засобів композиції відносяться: пропорції, масштаб і масштабність, симетрія і асиметрія, контраст, нюанс, ритм, метр, „модулор”, колір, світлотіні, пластика, орнамент

Пропорції – це один з класичних засобів композиції, за допомогою якого досягається організованість форми.

Пропорціями називають певне співвідношення розмірів певних частин предмету і цілим. Пропорції поділяються на арифметичні і геометричні.

В арифметичних пропорціях взаємозв’язок частин і цілого здійснюється повторенням одного розміру, який отримується у вигляді різниці кожної пари членів: (а-в) =(в-с)=(с-d)=…= m.

Геометричні пропорції базуються на рівності відношень

а:b = d:c=…К і проявляються в геометричній подібності фігур. Різновидом геометричної пропорції є гармонійна.

Вони мають надзвичайно важливе значення. Пропорції промислових виробів соціально обумовлені історичними умовами, пануючими ідеалами і стильовою направленістю. Тобто , конкретні форми предметів з їх пропорціями залежать від того , як розуміють красу в той чи інший час.

Наприклад, в епоху Готики (13-14ст.) в жіночому одязі панували ірраціональні пропорції. Так ліф і спідниця в сукні співвідносились як 1:5. В жіночому костюмі 18 століття (період Бароко і Рококо) верх одягу на лінії плечей – широкий, низ одягу – за допомого каркасів (паньє) також стає широким та об’ємним, а талія надзвичайно вузькою.

Серед пропорцій особливо виділяється так зване „золоте січення”, (переріз) якие виражається числом 1, 62.

„Золоте січення” (переріз) – це поділ відрізка на дві нерівні частини таким чином, щоб весь відрізок відносився до більшої частини, як більша частина відрізка до меншої , тобто

АВ:АС=АС:СВ=1,62. Ця пропорція широко використовується при проектуванні як в архітектурі, так і в побутових виробах (ножиці, ложки, виделки, швейні і трикотажні вироби, товари культурно – побутового призначення та інші речі). Вироби , виготовлені у відповід

ності до пропорції золотого січення викликають враження краси, узгодженості, розмірності та гармонійності.

Секрет „золотого січення” був відомий ще в давнину, а термін „золотого”січення” запропонував сам Леонардо да Вінчі, але він не був його автором. Сам автор по сей день залишився не - відомим. Ця пропорція була відома ще художникам і зодчим античності. В епоху Відродження її називали „божественною пропорцією”. У дорослої пропорційно розвиненої людини лінія талії розділяє тіло по „золотому січенні”. Наука до цього часу не змогла пояснити, чому поділ по „олотому січенні” є естетично досконалим. Приблизний „золотий переріз” – ряд чисел Фібоначі: 2-3-5-8-13-21-34-55 і т.д. У цьому ряді кожні дві попередні величини складають наступну, а відошення сусідніх членів дають приблизний вираз „золотого співвідношення”.

Маштаб та маштабність.

Маштаб – це величина, яка отримується від порівняння розмірів якогось предмету з величиною аналогічних виробів, які приймаються за еталон і виражаються формулою (1).

М= L/ Lе, (1).

де L - розміри типових частин та елементів виробу;

Lе – розміри аналогічного виробу – еталону.

Масштаб - відносна характеристика величини.

Масштабність – один з найбільших складних засобів композиції (це реальне сприйняття світу, окремих предметів і явищ в їх конкретній величині).

Масштабність – це відповідність форми та її елементів у відношенні до людини та оточуючого простору. Немаштабність, наприклад єгипетських храмів або пірамід, соборів середньовіччя повинна була внушати простій людині думки про всемогутність фараонів та релігії, про нікчемність її існування.

Різномаштабність – це коли елементи виробу не співставні одні з одними, порушує художню виразність та цілісність композиції. Співрозмірність людини та оточуючого світу найкраще розробив французкий архітектор Ле Корбюзьє, який створив систему „Модулор”. У „Модулорі” встановлено взаємозв’язок між метром, футом, дюймом і розмірами тіла людини. В цій системі саме розміри людини є мірою всіх речей. Так мірою довжини були:

фут – довжина ступні (Єгипет, Греція, Рим);

сажень – (Росія), відповідає зросту людини в 182,9 см;

дюйм – довжина фаланги великого пальця;

пядь – відстань між кінцями великого і вказівного пальців.

Контраст – різко виражена протилежність однорідних елементів форми в тому чи іншому відношенні. Контраст допомагає посилити виразність форми виробу застосуванням різних матеріалів, обробкою поверхні матеріалу, кольору.

Нюанс – відношення форм, які незначною мірою відрізняються властивостями. Нюанс – це те, що робить річ довершеною, елегантною.

Метр - багатократне і з однаковим інтервалом повторення будь – якого елементу.

Ритм – це рівномірне чергування розмірних елементів, порядок поєднання ліній, об’ємів, площин. Ритм властивий і рухомим і нерухомим предметам.