- •Тема 1: Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення.
- •Література
- •Українська мова – державна мова в Україні.
- •2. Стилі сучасної української мови.
- •Науковий стиль
- •Публіцистичний стиль
- •Художній стиль
- •Розмовний стиль
- •Офіційно–ділового стиль
- •3.Українська мова як компонент професійної культури.
- •Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.
- •Тема 2: Культура мовлення як компонент професійної культури спеціаліста. План.
- •2. Основні комунікативні ознаки мовлення.
- •Навички доречності можна виробити якщо:
- •Нормативність і правильність – необхідна ознака ефективного (результативного) мовлення
- •Тема 3: Культура усного мовлення.
- •1.Особливості усної форми мови.
- •Орфоепічні норми.
- •Вимова приголосних
- •3. Підготовка писаного тексту до усного виголошення.
- •Тема 4: Види усного спілкування за професійним спрямуванням. Жанри публічних виступів. Засоби активізації уваги слухачів.
- •Види усного спілкування за професійним спрямуванням.
- •Усне публічне мовлення.
- •Засоби активізації уваги слухачів під час виступу.
- •Тема 5: Культура писемного мовлення.
- •1.Особливості писемної форми мови.
- •Технічні правила оформлення рукописних текстів та машинописних текстів.
- •1) Оформлення адреси, списку літератури.
- •2) Правила скорочування слів.
- •Тема 6: Норми української мови. План.
- •1.Орфографічні та пунктуаційні норми української мови.
- •Писали: пишемо:
- •Складні випадки пунктуації Тире між підметом і присудком
- •Пунктуація в складносурядному реченні
- •Тема 7-8: Лексичні норми української мови.
- •1.Лексичні норми української мови.
- •Книжні й іншомовні слова в документах
- •2.Багатозначність слова і контекст.
- •3.Точність як комунікативна ознака мовлення
- •4.Явища лексичної омонімії і паронімії.
- •5. Терміни, виробничо-професійні та науково-технічні професіоналізми.
- •Тема 11: Синтаксичні норми української літературної мови у професійному мовленні.
- •2. Порядок слів як стилістичний засіб.
- •2. Відокремлювані слова і конструкції у професійному мовленні.
- •3. Складні випадки узгодження і керування.
- •Тема 12: Стилістичні норми української мови.
- •1.Стилістичні норми української мови та їх специфіка відповідно до офіційно-ділового та наукового стилів.
- •2. Тавтологія. Плеоназми.
- •Тема 13: Складання й редагування документів.
- •Поняття про документ, типи документів,
- •Документація управлінської діяльності.
- •2.Документи кадрово-контрактних питань.
- •3.Довідково-інформаційні документи.
- •5. Особисті офіційні документи.
- •Тема 10. Морфологічні норми сучасної української літературної мови.
- •Особливості використання граматичних форм іменників, прикметників, займенників у професійному мовленні.
- •Особливості використання дієслівних форм у професійному мовленні. Синонімія способових форм дієслова. Правила використання активних і пасивних конструкцій та безособових форм.
- •Тема 14: Мовленнєвий етикет у професійному спілкуванні. План.
- •1.Мовленнєвий етикет у професійному спілкуванні.
- •2.Невербальні засоби спілкування.
- •1. Українська мова – державна мова в Україні.
- •2.Стилі сучасної української літературної мови.
- •3.Українська мова як компонент професійної культури.
3. Складні випадки узгодження і керування.
Узгодження присудка з підметом.
Іноді в ОДС присудок не узгодження із підметом за ознаками роду, числа або особи й це ускладнює сприйняття інформації, призводить до її спотворення. Розглянемо деякі складні моменти узгодження.
1.Підмет, до складу якого входить числівник один (сорок один, дев’ятсот шістдесят один), потребує присудка у формі однини, бажано в описовій конструкції:
неправильно правильно
Фірма отримала нові часописи в На адресу фірми надійшов двадцять кількості двадцяти одного примірника. один примірник нових часописів.
2. Присудок у речення має стояти у множині, якщо до складу підмета вхо-дять числівники два, обидва, три, чотири:
Обидва пристрої вийшли з ладу.
Три автомобілі потребували ремонту.
Але якщо вжито безособову конструкцію з дієприкметником на –но, -то, присудок має стояти в однині:
Було розглянуто три перших варіанти.
3.Якщо до підмета входять числівники п’ять і більше, присудок може сто-яти як в однині, так і в множині, залежно від контекстового значення підмета. Коли підмет називає пасивні особи, предмети, що подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, присудок, як правило, ставиться в однині:
Шість суттєвих доповнень увійшло до резолюції зборів.
Але якщо підмет називає групу осіб, предметів, кожний із яких діє активно й самостійно, присудок переважно ставиться у формі множини:
Шість аспірантів склали іспити достроково.
4.Коли треба зазначити приблизну кількість осіб, істот, предметів, явищ, уживають слова багато, більшість, декілька, меншість, решта частина й под., які узгоджуються з іменником у формі Р. в. множини:
Багато теплих слів почули сьогодні наші ветерани.
Частина дослідів довели правильність теорії професора.
5. Якщо до складу підмета входить питальний, заперечний чи інший займенник без ознаки числа, то узгоджуваний з ним присудок ставиться лише в однині:
Ніхто з учасників конкурсу не встиг вчасно виконати завдання.
Дехто із присутніх почав голосно вимагати перерви.
6.Якщо підмет, виражений займенником ви (т. зв. пошанна множина), позначає однину (у формі звертання, Кл. в.) то узгодження з присудком здійснюється за ознакою числа:
Ви уклали річний контракт?
Сьогодні ви внесли доречну пропозицію.
Але коли в реченні наявний складений іменний присудок із прикметниковою іменною частиною, він може вживатися як у формі множини, так і у формі множини:
Ви призначені (призначений) на цю посаду.
Складні випадки керування
Інформація, яка міститься в службовому документі, повинна бути виражена максимально точно і зрозуміло для адресата. Недостатньо чітке формулювання, з одного боку, збільшує обсяг тексту, а з другого – викривлює зміст написаного.
1.Особливо часто помилки виникають внаслідок того, що при дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків, уживається спільний додаток: у доповіді було також відзначено, що ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методами.
Порівн.: опанування – методами, але вдосконалення – методів.
2.Помилки з’являються і тоді, коли в стійкому словосполученні змінюються окремі слова або вводяться нові слова. Від цього словосполучення руйнується, а текст стає неграмотним: кожного взяло за самолюбство, за робітничу гордість (замість взяло за живе), для відома і для діла, для розуму і для душі (замість до відома) та ін.
3. Близькозначні слова можуть вимагати після себе неоднакових відмінків; ми підміняємо одне слово іншим, зберігаючи спосіб керування – і робимо по-милку. Наприклад:
властивий (кому?) і характерний (для кого?)
опанувати (що?) і оволодіти (чим?)
завідувач (чого?) і завідуючий (чим?)
сповнений (чого?) і наповнений (чим?)
оснований (на чому?) і заснований (ким?)
дорівнювати (чому?) і рівнятися (на що?)
торкатися (чого?) і доторкатися (для чого?)
4.Часом помилка є результатом нерозрізнення засобів української і російської мов: те саме (за значенням) дієслово може вимагати в обох мовах від додатків, неоднакових відмінкових форм:
Російське Українське
благодарить (кого?) дякувати (кому?)
причинять (что?) завдавати (чого?)
снабжать (чем?) постачати (що?)
нуждаться (в чём?) потребувати (чого?)
подражать (кому?) наслідувати (кого?)
Те саме за змістом дієслово в обох мовах може мати різні прийменники (при наявності прийменникового типу керування):
Російське Українське
подготовиться к підготуватися до
стремиться к прагнути до
предупреждать о (об) попереджувати про
думать о (об) думати про
забота о піклуватися про
работать по (совместительству) працювати за (сумісництвом)
обратиться по (адресу) звернутися за (адресою)
5.У діловому стилі є ряд особливо часто повторюваних усталених словосполучень дієслівного типу, де вибір прийменників неможливий: витрати на…, відрахування на…, винагорода за…, покладається на та ін.
Тому при складанні службових документів особливо важливо стежити за правильністю вживання прийменників у таких усталених словосполученнях.
