Права виробників фонограм або відеограм

Виробнику фонограми або відеограми належать такі виключні права на використання фонограми або відеограми:

- право розповсюджувати оригінал або екземпляри фонограми будь-яким способом, у тому числі шляхом продажу (право на розповсюдження);

- право здавати в прокат оригінал або екземпляри фонограми, у тому числі після їхнього розповсюдження, яке здійснювалося виробником фонограми або за його згодою (право на здачу в прокат);

- право імпортувати екземпляри фонограми з метою розповсюдження, включаючи екземпляри, виготовлені з дозволу власника виключних прав на фонограму (право на імпорт);

- право на передачу в ефір або по кабелю;

- право на обнародування;

- право переробляти або будь-яким іншим способом змінювати фонограму (право на переробку).

Права організацій ефірного мовлення

Організації ефірного мовлення належить виключне право на використання її передачі відповідно до закону.

Виключні права організації мовлення:

- право на ретрансляцію передачі;

- право на запис передачі;

- право на відтворення запису передачі;

• право на розповсюдження оригіналу або екземплярів запису передачі, у тому числі шляхом продажу;

- право на оприлюднення запису передачі;

- інші права.

Тема 5. Патентне право. Правові й організаційні форми патентування винаходу, корисної моделі, промислового зразка

5.1. Патентне право та його об’єкти

Патентне право – це сукупність норм, що регулюють особисті немайнові та майнові відносини, які виникають у зв’язку зі створенням, оформленням і використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

Охоронний документ, який засвідчує набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель і промисловий зразок, називається патентом. Його видача обумовлена, зокрема, можливістю паралельного винахідництва, у зв’язку з чим існує потреба кваліфікації творчого досягнення і закріплення права на нього за конкретною особою, яка перша розкрила ці знання суспільству.

Коли є потреба захистити технічну суть об’єкта, то це можна зробити за допомогою винаходу чи корисної моделі, а коли зовнішній вигляд – промислового зразка. Тому винахід та корисна модель – це результат інтелектуальної діяльності людини у будь-якій сфері технології, а промисловий зразок – у галузі художнього конструювання.

Патент - це юридично-технічний документ, виданий уповноваженим компетентним державним органом, за допомогою якого держава засвідчує виключне право власника на створений ним об'єкт промислової власності (винахід, корисну модель, промисловий зразок).

Патент засвідчує від імені держави, що:

• заявлена пропозиція є охороноздатним об'єктом;

• встановлено право авторства на об'єкт;

• визнано право власності на об'єкт;

• визнано пріоритет на об'єкт.

Патенти, видані на один об'єкт у різних країнах, є незалежними. Тобто, видача патенту в одній країні не зобов'язує інші країни видавати патенти на той самий об'єкт. Припинення дії патенту в одній країні не тягне за собою припинення дії патенту на цей об'єкт в іншій країні. Патент завжди має територіальний характер, тобто видається і діє відповідно до вимог національного (регіонального) законодавства.

Враховуючи територіальну дію прав інтелектуальної власності, кожна країна встановлює свої вимоги, які висуваються до того чи іншого об’єкта. Тому одному і тому ж результату творчої діяльності в одній країні може бути надана правова охорона, а в іншій – ні. Однак певні вимоги є характерними для законодавства більшості країн.

Так, правова охорона надається об’єктам патентного права, які: не суперечать публічному порядку, принципам гуманності й моралі та відповідають умовам патентоздатності.

Що стосується умов патентоздатності, тобто тих вимог, що висуваються законодавством до результатів творчої діяльності для кваліфікації їх як винаходів, корисних моделей чи промислових зразків, то їх кількість і зміст залежить від країни. Україна для об’єктів патентного права передбачає три вимоги: новизна, винахідницький рівень і промислова придатність – у тому чи іншому їх поєднанні.

Винахід – це результат інтелектуальної діяльності людини у будь-якій сфері технології, що є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

Корисна модель – це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, що є новим і промислово придатним.

Об’єктом винаходу чи корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо) чи процес (спосіб). Продукт – це будь-який штучно створений предмет. Пристрій – це система розташованих у просторі елементів, певним чином взаємодіючих один з одним. Речовина – штучно створене матеріальне утворення, що є сукупністю взаємозалежних елементів. Штам мікроорганізмів – це чиста культура мікроорганізмів, виділена з природних місць мешкання, якими може бути навколишнє середовище (ґрунт, вода тощо), а також з організму тварини чи людини. Процес (спосіб) – сукупність прийомів, виконаних у певній послідовності чи з дотриманням певних правил.

Отже, винахід і корисна модель відрізняються лише тим, що до винаходу висувається додаткова вимога – наявність винахідницького рівня.

Винахід і корисна модель визнаються новими, якщо вони не є частиною рівня техніки, який включає до себе всі відомості, що стали загальнодоступними у світі, а також зміст будь-якої заявки на видачу патенту в Україні (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку.

Винахідницький рівень свідчить про творчий характер і є якісною оцінкою лише винаходу. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця у цій сфері він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. Маєтьсяна увазі об’єкт, який розв’язує існуюче завдання, яке інші спеціалісти у цій сфері не змогли вирішити відомими шляхами. На відміну від визначення рівня техніки при оцінці винахідницького рівня до уваги беруться лише всі відомості, що стали загальнодоступними у світі, а зміст заявок не враховується.

Промислова придатність має місце у випадку, коли винахід чи корисна модель можуть бути використані у будь-якій сфері діяльності – промисловості, торгівлі, медицині, сільському господарстві тощо.

Винаходи і корисні моделі, які містять інформацію, віднесену до державної таємниці, визнаються секретними винаходами і корисними моделями. У зв’язку з цим стосовно них не робиться публікація в офіційному бюлетені, не видається примусова ліцензія, не сплачується збір за підтримання чинності тощо. Використання цих об’єктів і розпоряджання цими правами можливе лише з додержанням вимог Закону України “Про державну таємницю” та за погодженням із Державним експертом із питань таємниць.

Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, якщо він є новим.

Об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Потенційно усі речі, які нас оточують і мають певну форму та колір, можуть бути об’єктами промислового зразка. Так, значна кількість використовуваних на ринках упаковок, пляшок та етикеток захищена як промислові зразки.

Промислові зразки бувають:

- Об'ємні промислові зразки - це певна композиція, в основу якої покладено об'ємну просторову структуру (наприклад, зовнішній вигляд меблів, певних механізмів).

- Площинні промислові зразки - це композиції, в основу яких покладено лінійно-графічне співвідношення елементів, що не може бути сприйняте візуально як об'ємне (наприклад, зовнішній вигляд килима, тканини).

- Комбіновані промислові зразки характеризуються загальними ознаками, притаманними об'ємним і площинним зразкам (наприклад, будівельна оздоблювальна плитка).

Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі й не зазначена у раніше одержаних Держдепартаментом заявках, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень.

Під суттєвими ознаками, що визначають естетичні й (або) ергономічні особливості виробу, розуміють ознаки, властиві художньо-конструкторському рішенню, кожна з яких необхідна, а всі разом достатні для створення зорового образу виробу.

Правову охорону надають лише тим промисловим зразкам, які мають абсолютну світову новизну.

Правову охорону не можуть отримувати об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди, друкована продукція як така, об'єкти нестійкої форми з рідких газоподібних, сипких або подібних їм речовин.

У деяких випадках один і той самий об'єкт можна охороняти і як промисловий зразок, і як торговельну марку, наприклад, зовнішній вигляд пляшки кока-коли.

Пріоритет на промисловий зразок може бути встановлений за датою подання заявки в державі - учасниці Паризької конвенції, якщо заявка на промисловий зразок надійшла до установи протягом 6 місяців від зазначеної дати (конвенційний пріоритет).

Пріоритет – це першість у поданні заявки. Йдеться про випадки, коли заявник, подаючи заявку до Держдепартаменту України чи протягом 3 місяців після цього заявляє, що стосовно винаходу чи корисної моделі не пізніше 12 місяців, а стосовно промислового зразка – не пізніше 6 місцяців він уже подав попередню заявку до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, за якою заявлено пріоритет (конвенційнийпріоритет). У цьому випадку новизна заявленого рішення буде визначатися на дату подання першої заявки.

Наприклад, громадянин Російської Федерації подав заявку на отримання патенту на винахід до Роспатенту 1 черв. 2007 р. Протягом року він може звернутися до Держдепартаменту України і скористатися правом пріоритету у зв’язку з чим відповідність критеріям патентоспроможності об’єкта буде визначатися не на дату фактичної подання другої заявки, а на дату подання первісної заявки, тобто на 1 черв. 2007 р.

Стосовно промислового зразка законодавство передбачає також можливість скористатися виставочним пріоритетом.

У цьому випадку пріоритет промислового зразка, використаного в експонаті, показаному на офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставках, проведених на території держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, може бути встановлено за датою відкриття виставки, якщо заявка надійшла до Держдепартаменту протягом шести місяців від зазначеної дати.