Тема 13. Комерціалізація прав на об’єкти інтелектуальної власності

13.1. Сутність і механізм комерціалізації інтелектуальної власності

В умовах постіндустріального су­спільства наука виступає потужним генератором нарощування інтелектуального потенціалу національної економі­ки, а комерціалізація результатів розумової праці забезпе­чує зростання її конкурентоспроможності в глобальному економічному просторі.

Характерною ознакою функціонування сучасних розвинених економік є дієвий ринок об'єктів інтелектуальної власності, через який продукти творчої розумової діяльності вводяться у господарський обіг.

Оскільки жодна країна світу на сьогодні не в змозі забезпечити весь комплекс нау­ково-технічних досліджень та розробок за всіма можливи­ми напрямами, формування розвиненого науково-техніч­ного потенціалу держави практично неможливе без актив­ної участі в міжнародному обміні продуктами інтелектуальної діяльності: купівлі-продажу патентів і ліцензій, ноу-хау, інжинірингових послуг; закордонних відряджень спеціалістів, їх участі у міжнародних науково-практичних конференціях; організації міжнародних виставок, яр­марків тощо.

Таким чином, використання інтелектуальної власності в ринковій економіці здійснюється на засадах її комерціа­лізації, механізм якої уможливлює безперервний рух інте­лектуального капіталу та отримання прибутку.

Конкурентоспро­можність певного об'єкта інтелектуальної власності визначається такими чинниками:

- ступенем правового захисту;

- технічним рівнем;

- новизною;

- специфікою ринку;

- ціною;

- очікуваною гостротою суперництва;

- ймовірністю розширення ринку.

Купівля-продаж об'єктів інтелектуальної власності оформляється відповідним договором, що є дієвим інструментом узгодження інтересів суб'єктів господарювання.

Ринок інтелектуальної власності — система економіч­них відносин з приводу купівлі-продажу об'єктів інтелек­туальної власності.

Характерними ознака­ми ринку інтелектуальної власності є:

• високий ступінь монополізації;

• висока норма прибутку;

• багаторічні та глибокі зв'язки покупців та продавців.

У сучасній ринковій економіці є два основні способи розпорядження майновими правами інтелектуальної власності:

а) продаж (відчуження) майнових прав, за якого про­давець позбавляється цих прав назавжди, отримуючи за них одноразову плату (ціну об'єктів інтелектуальної влас­ності) або даруючи їх на безоплатній основі;

б) передача майнових прав шляхом ліцензування, за якою продавець надає іншим особам дозвіл на здійснення певних дій у визначений період на певній території.

Особи, які придбали виключні майнові права шляхом ліцензування, можуть передавати їх іншим особам (за згодою власника) на основі субліцензування.

Відносини, що складаються між цими суб'єктами, на­бувають інституційного оформлення на різних сегментах ринку інтелектуальної власності. Серед цих сегментів можна виокремити такі:

І. Ринок авторських прав, де укладаються угоди:

- про передачу виключних прав (надання дозволу на використання твору певним способом у встановлених дого­вором межах особі, яка отримує право забороняти подібні дії іншим особам);

- про передачу невиключних прав (надання дозволу на використання твору певній особі, що не виключає можливості його використання автором або іншими особами» які отримали аналогічний дозвіл).

II. Ринок прав на програми для ЕОМ та бази даних, на якому укладаються такі види авторських договорів:

1) про часткову передачу виключних прав;

2) про передачу всіх майнових прав;

3) про передачу невиключних прав.

III. Ринок прав на товарні знаки та знаки обслугову­вання, де укладаються угоди щодо надання власником то­варного знака (знака обслуговування) дозволу на його ви­користання контрагентам за дотримання певних умов (тер­міну, території, способів, вимог щодо якості товару або по­слуги тощо).

IV. Ринок патентних прав, на якому укладаються угоди щодо передачі прав на використання об'єктів промислової власності, що охороняються патентами (винаходів, корисних моделей, промислових зразків тощо).

V. Ринок ноу-хау, інжинірингових послуг тощо, на яко­му укладаються такі угоди:

- про передачу ноу-хау в матеріалізованій формі (до­кументів, фотографій, комп'ютерних програм, баз даних);

- про передачу ноу-хау в нематеріалізованій формі (консультацій, навчання, технологічної допомоги);

- про надання інжинірингових послуг тощо.

Таким чином, у сучасній ринковій економіці викори­стовуються різні методи та правові угоди щодо передачі або продажу об'єктів інтелектуальної власності.