Захист прав на сорт рослин, породу тварин

Захист прав на сорти рослин передбачений статтями 53-55 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин».

Захист прав селекціонерів і патентовласників здійснюють переважно в юрисдикційному порядку, який поділяється на загальний і спеціальний порядки.

Загальним порядком є судовий порядок, у якому розглядають всі спори, пов'язані із застосуванням законодавства про охорону сортів і порід тварин.

Спеціальним порядком вважають звернення до адміністративної процедури захисту порушених прав.

Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

• відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної порушенням прав на сорт, з визначенням розміру відшкодування;

• відшкодування збитків, завданих порушенням майнових прав на сорт;

• стягнення з порушника отриманого внаслідок порушення прав доходу, у тому числі упущену власником сорту вигоду;

• стягнення компенсації, яку визначає суд, у розмірі від 10 до 50 тис. мінімальних заробітних плат, з урахуванням того, чи було вчинено порушення без наміру або навмисно, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

• припинення дії, яка створює загрозу порушенню прав на сорт;

• накласти на порушника штраф у розмірі 10% від суми, присудженої судом на користь позивача. Кошти, отримані внаслідок стягнення штрафів, передають у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Суд може постановити рішення про:

- вилучення з комерційного обігу чи конфіскацію будь-якого матеріалу сорту й отриманого безпосередньо з нього продукту, які відповідач одержав незаконно (матеріал і продукт сорту, добросовісно набуті іншими особами, конфіскації не підлягають);

- вилучення чи конфіскацію матеріалів і (або) обладнання, які були значною мірою використані для незаконного виробництва матеріалу сорту.

8.5. Поняття комерційної таємниці

Відповідно до ст. 505 (1) ЦК «комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію».

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, що відповідно до чинного законодавства не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Комерційна таємниця - це певна сукупність відомостей, знань (вид інформаційного ресурсу). Якщо інформацію створено внаслідок певних інтелектуальних зусиль людини, її можна розглядати як об'єкт прав інтелектуальної власності.

До видів інформації, що не можуть становити комерційну таємницю, зокрема, належать:

• установчі документи;

• документи, що дають право здійснювати підприємницьку діяльність;

• відомості за встановленими формами звітності про фінансово-господарську діяльність та інші відомості, необхідні для перевірки правильності обчислення, сплати податків та інших обов'язкових платежів;

• документи про платоспроможність;

• відомості про чисельність, склад працівників, їхню заробітну плату та умови праці;

• документи про сплату податків та інших обов'язкових платежів, а також відомості про забруднення довкілля, порушення антимонопольного законодавства, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що заподіює шкоду здоров'ю населення.

Строк дії охорони прав на комерційну таємницю обмежує лише строк існування сукупності ознак комерційної таємниці (ст. 508 ЦК).

Комерційна таємниця не потребує офіційного визнання її охороноспроможності, державної реєстрації та виконання інших формальностей, а також сплати державних зборів чи мита.

Комерційна таємниця має відповідати таким вимогам:

• інформація, що становить комерційну таємницю, невідома іншим особам;

• відсутній вільний доступ до інформації на законній підставі;

• вжито заходів для охорони конфіденційності інформації.

Комерційна таємниця має ряд специфічних ознак. Перш за все в її основі лежить фізична монополія певної особи на певну сукупність знань. Від самого правовласника, від повноти та результативності вжитих ним заходів щодо збереження його фактичної монополії на знання залежить життєвість його права на комерційну таємницю.

Комерційній таємниці властива найбільша серед інших об'єктів інтелектуальної власності універсальність. Комерційною таємницею можуть бути визнані найрізноманітніші відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємця.

Комерційна таємниця як об'єкт інтелектуальної власності не вимагає офіційного визнання її охороноздатності, державної реєстрації або виконання будь-яких інших формальностей, а також сплати державних зборів. Це також має значення при виборі цієї форми охорони досягнутого результату інтелектуальної діяльності серед існуючих можливостей.