1.2. Сутність та економічний зміст інтелектуального капіталу

З позиції філософської категорії, інтелектуальний капітал розглядається як здатність до мислення, пізнання, особливо до його вищих теоретичних рівнів, що властиво інтелекту. Це накопичення наукових, теоретичних і практичних знань людства, суспільства про відповідні дії, процеси, проблеми вирішення.

Інтелектуальний капітал (від лат. Intellectuаlis capitalis – розумовий головний або головні пізнання) – це знання, які можуть бути перетворені в прибуток та оцінені. Він охоплює будь-які технологічні, управлінські та ринкові новинки, які можуть бути інновацією, тобто приносити додатковий прибуток.

Відносно підприємства, інтелектуальний капітал розглядається як ресурс, який характеризує знання, інтелектуальний потенціал організації та є один із критеріїв визначення її конкурентоздатності.

На рівні організації інтелектуальний капітал є сумою трьох складових:

1. Людський капітал – сукупність знань, навичок, творчих здібностей, а також спроможність власників та наукомістких працівників відповідати вимогам і задачам компанії.

2. Структурний капітал – програмні засоби ЕОМ, програмне забезпечення, бази даних, організаційна структура, патенти, товарні знаки та організаційні механізми, які забезпечують продуктивність працюючих і функціонування компанії.

3. Споживчий капітал – майбутні споживачі продукції компанії, її спроможність задовольнити їх запити.

Основою цих трьох складових є людські ресурси – найбільша динамічна компонента спроможності компанії отримувати прибуток тривалий час. Це кількість працюючих з вищим рівнем кваліфікації, залучених до процесу розробки інтелектуального продукту.

Людський капітал – це вартісна оцінка робочої сили, інтелектуальних зусиль сукупності працівників вищого рівня кваліфікації, які знаходяться в процесі розробки інтелектуального продукту.

Класифікацію видів інтелектуального капіталу здійснюють за різними ознаками залежно від цілі та завдань, які при цьому вирішуються.

До ознак інтелектуального капіталу відносять:

- форму власності, за якою визначається хто є власником, користувачем і розпорядником результатів творчої діяльності;

- корпоративна трансакція, за якою визначається організаційно-правова форма інтелектуального капіталу, або участь інтелектуального капіталу в інноваційному процесі, який пов'язаний з формуванням статутного капіталу суб'єктів господарювання;

- резидентність, за якою визначається належність інтелектуального капіталу до національного або іноземного капіталу;

- форма залучення, за якою поділяють інтелектуальний капітал на відповідні групи в залежності від видів об'єктів інтелектуальної власності;

- за терміном знаходження у розпорядженні у суб'єкта господарювання, за якою поділяють інтелектуальний капітал на власний та строковий капітал;

- формування інтелектуального капіталу, на основі якого визначається спосіб створення (придбання) інтелектуального продукту;

- можливість визначення розміру вартості інтелектуального капіталу, за якою визначається вид (спосіб) оцінки вартості інтелектуального продукту, залученого до господарського обігу.

Згідно класифікації видів інтелектуального капіталу за ознаками, за формою власності інтелектуальний капітал може бути приватним, колективним та державним в залежності від суб’єкта, який володіє, користується і розпоряджується результатом інтелектуальної творчої діяльності. Зазначені правомочності закріплені в Конституції України (ст. 41).

З цієї позиції, інтелектуальна власність визначає: кому належить результат інтелектуальної творчої діяльності, який втілений у певну об’єктивну форму (патент, свідоцтво, ноу-хау, товарний знак, авторський твір тощо).

Корпоративна трансакція пов’язана з організаційно-правовою формою інтелектуального капіталу і відтворюється у формі акціонерного або пайового інтелектуального капіталу в залежності від виду корпоративної трансакції або виду засновницького капіталу, якщо маємо на увазі акціонерне товариство або інші види господарських товариств (товариство з обмеженою відповідальністю тощо), які передбачені Законом України “Про господарські товариства” та іншими.

Корпоративні трансакції здійснюються з метою більш повного використання прав інтелектуальної власності, зміни структури управління та реструктуризації активів. Одночасно, при корпоративних трансакціях здійснюється перерозподіл виключних прав між суб’єктами, які приймають участь в трансакціях.

Резидентність визначає присутність національного або іноземного інтелектуального капіталу. За такою ознакою збільшуються інтеграційні можливості інтелектуального капіталу, який стимулює створення ринку інтелектуальних (нематеріальних) активів.

Статистика свідчить, що світовий ринок ліцензій оцінюється у 73 млрд. доларів. В України в останні роки спостерігається певне збільшення придбання та продажу ліцензій на об’єкти інтелектуальної власності.

Форма залучення інтелектуального капіталу проявляється у формі права на об’єкти промислової власності та у формі авторського та суміжного з ним права в залежності від видів об’єктів інтелектуальної власності. За міжнародними стандартами, усі результати творчої інтелектуальної діяльності з точки зору правової охорони поділяються на об’єкти, які охороняються правом промислової власності (винаходи, корисні зразки, промислові моделі, фабричні або товарні знаки, “ноу-хау”), і на об’єкти, які охороняються авторським правом (наукові, літературні, художні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо).

Інтелектуальний капітал може проявлятись у вигляді наданих послуг типу “інжиніринг” тощо.

За терміном знаходження у розпорядженні суб’єкта господарювання інтелектуальний капітал поділяється на власний та строковий.

Власний інтелектуальний капітал може бути на балансі суб’єкта господарювання, наприклад, у формі капітальних інвестицій, тобто на стадії створення (розробки) нематеріальних активів.

Строковий інтелектуальний капітал на балансі суб’єкта господарювання знаходить відображення у вигляді нематеріальних активів, які в залежності від виду мають відповідний термін знаходження згідно законодавства України про охорону інтелектуальної власності. Так, наприклад, правова охорона на винахід – на 20 років, корисну модель – на 10 років, промисловий зразок – на 15 років тощо.

За ознакою формування (мобілізації) інтелектуальний капітал поділяється на створений самим суб’єктом господарювання і придбаний в інших суб’єктів господарювання.

За ознакою можливості визначення розміру вартості, інтелектуальний капітал може оцінюватися прямим (витратним) методом (безпосередньо, відповідно до кошторису) та експертним методом.

Витратний метод оцінки вартості інтелектуального капіталу передбачає, що потенційний покупець, володіє відповідною інформацією (кошторисом витрат) про предмет купівлі, і не заплатить за нього більше, чим вартість іншого об’єкта в складі нематеріальних активів тієї же корисності.

Експертний (ринковий) метод оцінки вартості інтелектуального капіталу передбачає використання методу порівняльних продаж (тобто, порівняння оцінюваного об’єкта з іншим, аналогічним по якості, призначенню і корисності, які були продані на ринку).