39. Державний режим, його співвідношення з політичним режимом

Державний режим являє собою сукупність засобів і способів здійснення державної влади.

Хоча політичний режим і державний режим часто визначаються практично однаково, між ними існує і певна відмінність. Полягає вона в тому, що політичний режим не може бути зведений до методів діяльності державних органів, а стосується й діяльності політичних партій, масових громадських об'єднань і суспільних рухів, функціонування засобів масової інформації тощо.

Ж.-Л. Кермонном: "Під політичним режимом розуміється сукупність елементів ідеологічного, інституціонального й соціологічного порядку, що сприяють формуванню політичної влади цієї країни на певний період".

У науковій літературі поширеним є підхід, відповідно до якого політичний режим – це функціональний компонент політичної системи. За такого підходу політичний режим містить у собі методи, способи, напрямок розвитку політичних відносин. У сучасному суспільстві – це конституційно-правові принципи та структури, інституціональні й політичні норми, основні цінності, які регулюють роботу політичної системи. Можна сказати, що політичний режим – це спосіб функціонування та взаємозв'язку основних елементів політичної системи суспільства.

Класифікація державних режимів можлива за різними підставами. З точки зору демократичності діяльності органів державної влади режими підрозділяються на демократичні та недемократичні.

40. Ознаки та види антидемократичного режиму

Недемократичні режими характеризуються тим, що:

1) права людини або не визнаються, або визнаються, але не гарантуються;

2) державна влада фактично зосереджена в руках однієї особи або вузького кола осіб;

3) вибори представницьких органів влади проводяться на безальтернативній основі;

4) має місце однаковість у політичній, економічній та ідеологічній сферах суспільного життя;

5) офіційно визнаються лише права більшості;

6) економіка держави носить переважно мілітаристський характер;

7) фактично не визнається свобода совісті.

У залежності від ступеня концентрації влади і рівня недотримання або придушення прав особи недемократичні режими підрозділяються на авторитарні (в руках глави держави і його найближчого оточення зосереджений значний обсяг ключових владних повноважень, а права людини або не проголошуються, або проголошені, але фактично не дотримуються) і тоталітарні (всі ключові владні повноваження зосереджені в руках однієї особи, а права людини придушуються).

В залежності від ідеології, на якій базуються недемократичні режими, вони поділяються на: фашистські, расистські, комуністичні та ін.

41.Ознаки і види демократичного режиму.

Демократичний - основною якістю є те, що управління людською спільністю здійснюється з волі більшості її учасників. Демократія завжди являє собою правління з волі більшості. Такий політичний режим складається в правових державах. Характеризується наступними основними рисами:

-надання свободи особистості у сфері економічної діяльності;

-реальна гарантованість особистих прав і свобод громадянина;

-створення ефективних механізмів прямого впливу населення країни на характер державної влади (через виборчу систему, контроль виборців за діяльністю державних органів);

- пріоритет особистості, захист її від свавілля, беззаконня правосуддям;

- реальний поділ влади як в унітарних, так і у федеративних державах;

- облік в однаковій мірі інтересів більшості і меншості, індивідуальних і національних особливостей населення;

- плюралізм думок, наявність різних партій і рухів (в тому числі - опозиції).

Цьому режиму властивий принцип взаємної відповідальності громадян і держави. Закон захищає не тільки громадян від влади, а й владу від громадян. Як правило, у конституції закріплюється ставлення до народу як до суверенного джерела влади. З формальної позиції демократія – це влада процедури. За цього режиму особливе значення надається особистим і діловим якостям представників влади. Демократія як тип політичного режиму неможлива без розвиненої демократичної свідомості.