25. Політичні права, свободи, обовязки

Першими актами боротьбі за особисті права стали прийняті Велика хартія вольностей 1215 р., Петиція про право, Білль про права, Хабеас корпус акт, які обмежили всевладдя монарха і встановили демократичні засади правового становища особистості.

Однак широке утвердження ідеї прав людини почалося з ост чверті XVIII в. і пов'язане зі США і Францією. Один з найбільш видатних в історії людства документів - Декларація незалежності (4 липня 1776 р) і вперше закріпила на політико-правовому рівні невідчужувані права особистості.

Також- Декларація прав людини і громадянина від 26 серпня 1789 р., прийнята у Франції. Цими документами було покладено закріплення першого покоління прав людини - громадянських і політичних прав.

Початок ІІ покоління прав людини було покладено в XIX в. Воно пов'язане з офіц фіксуванням соц-ек прав. До прав ІІІ покол -солідаристські або колективні права(після Другої світо-вої війни в документах ООН. До їх числа відносять право націй на самовизначення, право на мир)

Особливість політ прав та свобод полягає у тому, що вони не належать людині від народження, а надаються їй держ залежно від її політичної с-ми та форми політ режиму: їх носіями, суб’єктами є переважно гр певної держ, а не всі особи, які мешкають на її території. Тобто це такі права, які л здійснюють в політичній сфері сусп життя.

Право на участь в управлінні державними і громадськими справами- можливість участі у формуванні органів держ влади та місцевого самовр під час проведення виборів, а також у прийнятті найважливіших рішень держ і місц значення, здійснюваних за допомогою інших форм прямої демократії: референдумів, народної заоконод ініціативи, сходів.

Право на об’єднання – це право гр об’єднуватись у політ партії, громадські рухи та інші сусп орг-ії, профспілки. Стосовно цього у конституціях деяких країн підкреслюється, що для створення таких об’єднань не потрібно попереднього дозволу органів публічної влади. Обмеження цього права можливе лише на підставі закону. У деяких конституціях встановлюються прямі заборони на певні об’єднання.

У більшості конституцій зарубіжних країн права на збори, мітинги, демонстрації зумовлюються мирним, беззбройним характером їх проведення. Особливо регулюється питання стосовно організації їх у громадських місцях.

Право петицій – це право звернення до влади з письмовою вимогою, скаргою, пропозицією, на що влада зобов’язана, згідно з встановленим порядком, реагувати. Обмежується, зазвичай, тільки право на колективні петиції.

Обовязки - О шанувати державні символи, в деяких країнах - обов'язок голосувати, загальний військовий обов'язок (якщо в держ немає контрактної армії), обов'язок захищати Вітчизну і ін;

26. Економічні, соціальні і культурні права, свободи, обов’язки.

НПА:Велика Хартія Вольностей 1215р. Біль про Права, Декларація прав людини і громадянина 1789р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966р.

Права і свободи людини і громадянина — це правові можливості (надбання), необхідні для існування і розвитку особи, які визнаються невід’ємними, мають бути загальними і рівними для кожного, забезпечуватись і захищатись державою в обсязі міжнародних стандартів.

Свобо́ди люди́ни — негативні правомочності фізичних осіб, як індивідуальні, так і колективні. Свободи реалізуються шляхом усунення державного регулювання з тієї чи іншої поведінки особи. Свободи, таким чином, виражають незалежність індивіда від влади держави у певних діях і визначають межі державного втручання у сферу особистості^.

Права людини – це природні, не відчужені, природжені права людини.

Права громадян - пов’язані з волею дуржави, такі які особа отримує в наслідок стійкого правового зв’язку з державою.

Соціально-економічні та культурні права.

Відносяться до прав 2-го покоління., отримали своє нормативне закріплення після 2-ї Світової війни, деякі значно раніше. Вперше в Німеччині в 70-ті рр.19ст. Перші конституції , які закріплювали такі права: Політична Конст Мексиканських Сполучених Штатів (1917р.), Веймарська Конст Німеччини (1919р.)В СССР в Конст СССР 1936 р.

Право на:-працю; -відпочинок; -охорону здоровя; - соц.забезпечення; - на освіту;- користуванням досягненнями культури, свободу творчості;- на вибір професії;- на забастовку; -право на володіння та розпорядження приватною власністю; -Право на економічну діяльність;- Захист материнства і дитинства, сім'ї; - на житло; - Право на медичну допомогу; - Право на свободу у всіх сферах творчої діяльності; - Право на участь у культурному житті.

Обовязки особи:

Людини:-дотримуватись конституції і законів;-сплата податків;-бережне ставлення до навколишнього середовища.

Громадянина:-захист Вітчизни;-участь у виборах(Греція, Італія);-Дотримання норм ісламу(мусульманські країни)

Обовязки за сферою суспільного життя:

1)особисті – дотрим. Конст і законів; обов’язок батьків виховувати своїх неповнолітніх дітей; обов’язок поваати честь ідостоїнство, права і свободи ін. людей.

2)політичні – поважати держ.символи, обовязок головувати,всезагальний військовий обов’язок;Захист Вітчизни.

3)економічні - оплата податку, повідомлення інформації про свої доходи.

4)соціальні – аліменті обов’язки подружжя.

5)культурні – отримувати освіту;не наносити школи памяткам історії і культури, в разі порушення – відшкодування збитків.

Були докладені значні зусилля та затрати держави на здійснення цих прав.