28. Організація та функції консульських установ

Існує чотири класи консульських установ. Вищу ступінь займають генеральні консульства. За ними ідуть консульства, віце-консульства та консульські агентства. Вони очолюються відповідно генеральними консулами, консулами, віце-консулами і консульськими агентами.

Консули є посадовими особами який направив їх держави. Крім такого роду штатних консулів практиці відомі нештатні чи почесні консули. Вони призначаються з числа громадян своєї країни або країни перебування (бізнесменів, громадських діячів) у тих випадках, коли зміст штатного консула себе не виправдовує з-за недостатнього розвитку зв'язків. Нештатний консул міститься не за рахунок держави, а звертаючи на свою користь консульські збори. У СРСР була прийнята спеціальна Положення про почесне (позаштатні) консулі СРСР, а також внесені відповідні поправки до Консульського статуту. Предметна компетенція консула не є постійною, оскільки сфера його обов'язків невпинно зростає під впливом і зі зміною потреб міжнародного життя. Консульська служба виконує також важливі завдання реалізації зовнішньої політики держави. Відповідно в майбутньому її роль буде зростати, зокрема у розвитку міжнародної торгівлі та збільшенні міграції робочої сили. Тому консульські функції будуть враховувати цю еволюцію і належним чином реагувати на процеси.

Особливого розвитку набуває функція захисту фізичних осіб акредитуючої держави у приймаючій державі. Розвиток туризму, прикордонного співробітництва, а також трудової міграції щораз більше знаходять закріплення у двосторонніх консульських конвенціях.

До найважливіших консульських функцій належить сприяння розвитку культурних і наукових зносин між акредитуючою і приймаючою державами. Беручи до уваги ту обставину, що консульська діяльність надзвичайно різноманітна, доцільно провести певну класифікацію консульських функцій. Варто поділити їх на два види: консульські функції загального характеру і кон­сульські функції спеціального характеру.

Функції загального характеру закріплені у консульських конвенціях. Перша група цих функцій спрямована на спри­яння розвитку економічних і культурних відносин між заці­кавленими державами.Друга група має на меті захист прав та інтересів акредитуючої держави та її юридичних і фізичних осіб. Третя група — це консульські функції, що сприяють розвитку дружніх відносин між акредитуючою і приймаючою державами. Четверта група функцій включає питання захисту громадян акредитуючої держави. Безумовно, такий поділ функцій дещо умовний, але він дає змогу докладніше розглянути основні напрями консульської діяльності.

З огляду на організаційно-політичний, правовий та організаційно-правовий характер спеціальних консульських функцій, закріплених у Віденській конвенції 1963 р., виді­ляємо такі групи функцій:

повноваження, які мають адміністративно-правовий характер і стосуються видачі паспортів, віз та інших документів громадянам акредитуючої держави, а також відповідних документів для осіб, яких направляють до цієї держави;

повноваження, що випливають із норм цивільного, цивільно-процесуального та кримінально-процесуального права;

повноваження, що стосуються морського і повітряного транспорту, до яких належить виконання консулом нагляду та контролю над морськими і повітряними суднами акредитуючої держави та надання їм відповідної допомоги.

Треба зазначити, що перелік консульських функцій, за Віденською конвенцією 1963 р., не є вичерпним і з її положень випливає, що консул може виконувати також інші функції, покладені на нього акредитуючою державою. А тому більш докладно консульські функції закріплені в консульських статутах держав.

Зупинимося на таких трьох групах спеціальних консульських функцій: 1) адміністративні, 2) судові й 3) пов'язані з морським і повітряним транспортом.

Однією з найважливіших функцій консульської установи, що має адміністративний характер, є функція, пов'язана з питаннями громадянства та юридичних осіб. У консульському праві питання громадянства осіб акредитуючої держави врегульоване по-різному. Для забезпечення виконання цієї функції консул зобов'язаний вживати заходів для відновлення порушених прав юридичних осіб і громадян України. Якщо після звернення консула до владних структур держави перебування не будуть відновлені права юридичних осіб і громадян України, консул зобов'язаний повідомити про це Міністерство закордонних справ України та главу дипломатичного представництва України в державі перебування.

Консульські установи видають особам, які набули громадянство України, паспорти громадянина України, тимчасові паспорти громадянина України, проїзні документи дитини, документи про припинення громадянства України.

Консул веде облік громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають у його консульському окрузі. Консул сприяє проведенню загальноукраїнського референдуму, виборів Президента України, народних депутатів України відповідно до законодавства України та країни перебування.

Серед важливих консульських функцій адміністративного характеру доцільно виділити видачу паспортів та віз або інших документів, необхідних для перетину кордону та здійснення міжнародних поїздок. Зокрема, згідно зі ст. 40 Консульського статуту України, консул має право видавати, продовжувати паспорти громадянам України і вносити зміни до паспортів громадян України. У випадку втрати паспорта громадянином України консульська посадова особа має оформити йому відповідний документ на в'їзд (повернення) в Україну. Втрата закордонного паспорта за будь-яких обставин є неординарною подією, оскільки його можна використати з різною метою як на території держави перебування, так і під час перетину кордону незаконними мігрантами, що в кінцевому підсумку може завдати шкоди інтересам України та іноземних держав. Зауважимо, що існує відповідний порядок оформлення документа для повернення в Україну. Громадянин України, який втратив паспорт, заповнює заяву встановленого зразка у присутності консульської посадової особи. Крім цього, він повинен подати протокол (довідку) органів внутрішніх справ країни перебування про підтвердження факту його звернення з при­воду втрати паспорта, а також дві фотографії. Отримавши відповідь на запит до органів внутрішніх справ України, йому видають документ про повернення.

Норми консульського права уповноважують консула вчиняти функції щодо укладення та розірвання шлюбу, усиновлення (удочеріння), встановлення батьківства, опіки та піклування, реєстрації актів громадянського стану.

Згідно з законодавством нашої держави, реєстрація актів громадянського стану громадян України, які проживають поза її межами, провадиться в консульських установах України. При реєстрації актів громадянського стану в консульських установах України застосовується законодавство України, якщо зацікавлені особи є громадянами України. Якщо вони є громадянами різних держав або не встановле­но, громадянами якої держави вони є, то за їх згодою застосовується законодавство однієї з держав, а в разі незгоди — рішення консула, який реєструє акт громадянського стану.

Відповідальність за правильність реєстрації та якість складання записів, а також свідоцтв про реєстрації актів громадянського стану покладається на керівника консульської установи.

Норми консульського права покладають на відповідні владні органи приймаючої держави обов'язок інформувати консульську установу акредитуючої держави про кожен випадок арешту, затримання або позбавлення волі в іншій формі. Існуючі відмінності в консульській практиці держ;ав з цього приводу стосуються переважно терміну, впродовж якого відповідні органи мають повідомити консульську установу про такі факти.

Консульські посадові особи мають право відвідувати громадянина акредитуючої держави, який перебуває у в'язниці, під вартою або затриманий, для розмови з ним, а також листуватися з ним та вживати заходів для забезпечення йому юридичного представництва. Консул зобов'язаний стежити, щоб таких громадян тримали в умовах, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, і щоб вони не зазнавали жорстокого поводження, що принижує людську гідність.

Свої представницькі функції консул виконує перед усіма судовими органами та органами виконавчої влади і самоврядування, розташованими на території консульського округу. А тому фахова підготовка консульських працівників з юридичних питань має надзвичайно важливе значення.

Зокрема ст. 44 Консульського статуту України вміщує докладний перелік нотаріальних дій, які вчиняються консулом:

посвідчує угоди (договори, заповіти, довіреності та інше), крім договорів про відчуження і заставу житлових будинків, що знаходяться в Україні;

вживає заходів до охорони спадкового майна;

видає свідоцтво про право на спадщину;

видає свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя;

засвідчує вірність копій документів і виписок з них;

засвідчує правдивість підпису на документах;

засвідчує вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

посвідчує факт, що громадянин є в живих;

посвідчує факт перебування громадянина в певному місці;

посвідчує тотожність громадянина з особою, зображеною на фотографічній картці;

посвідчує час пред'явлення документів;

приймає в депозит грошові суми і цінні папери;

приймає на зберігання документи;

забезпечує докази;

вчинює морські протести;

вчинює виконавчі написи.

Порядок вчинення нотаріальних дій консулом визначається законодавством України про державний нотаріат, Консульським Статутом та іншими законодавчими актами України. Положення про порядок вчинення нотаріальних дій консулом затверджують Міністерство юстиції України та Міністерство закордонних справ України.Нотаріальні дії виконуються у приміщенні консульської установи. В окремих випадках вони можуть бути вчинені поза зазначеною установою. При цьому консул, який вчиняє нотаріальні дії, зобов'язаний зберігати таємницю вчинюваних дій.Якщо вчинення нотаріальної дії суперечить законодавству України, консул відмовляє у вчиненні такої дії.

Для вчинення нотаріальних дій консул не приймає документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства України або можуть за своїм змістом завдати шкоди інтересам України чи містять відомості, що ганьблять честь і гідність громадян.

При вчиненні нотаріальних дій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів, у яких беруть участь країна і держава перебування, застосовуються норми іноземного права.

Певну частку в діяльності консульських посадових осіб становить функція опіки та піклування. Якщо компетентні органи держави перебування мають відповідну інформацію, вони зобов'язані:

а) у випадку смерті громадянина акредитуючої держави невідкладно повідомити про це консульську установу, в окрузі якої сталася смерть;

б) невідкладно повідомити компетентну консульську установу про будь-який випадок, коли призначення опікуна або піклувальника не відповідає інтересам неповнолітньої або іншої особи, яка не є повністю дієздатною і є громадянином акредитуючої держави (ст. 37 Віденської конвенції 1963 р.).

Третю групу формують функції консула щодо морських і повітряних суден. Компетенція консула стосовно морських суден належить до найдавніших і найважливіших його функцій. Найдокладніше ці функції закріплені у двосторонніх конвенціях держав і в розділах IV—V Консульського статуту України 1994 р. Відповідно до ст. 58 Консульського статуту, консул зобов'язаний всіляко сприяти українським військовим кораблям і військово-допоміжних суднам, які перебувають у портах, територіальних і внутрішніх водах держави перебування в межах його консульського округу, в питаннях зв'язку з берегом, взаємовідносин з місцевою владою, матеріально-технічного забезпечення тощо.

За відсутності у державі перебування військово-морських (військових) аташе України консул бере участь у розв'язанні всіх питань, що стосуються заходу кораблів у порти, розташовані в межах консульського округу.

Одержавши відомості про прибуття кораблів у порт, розташований у межах консульського округу, для заходу в який потрібен лоцман, консул вживає заходів для того, щоб лоцман своєчасно прибув на корабель. Після прибуття корабля консул негайно надає капітанові корабля відомості, потрібні під час співпраці з місцевою владою, зокрема, про санітарний стан місцевості, правила порту, місцеві закони і звичаї, виконання яких є обов'язковим або якими варто керуватися капітанові корабля і членам екіпажу.Згідно з нормами консульського договірного та звичаєвого права торговельні судна мають мати при собі відповідні документи, що засвідчують їх приналежність до тієї чи іншої держави, власника, про характер вантажу та їх мету. До них належать також офіційний сертифікат про реєстрацію, правила судна та список команди. Значна кількість морських держав, включаючи Німеччину, Нідерланди та Швецію, вимагають від капітанів віддавати на зберігання в порту корабельні документи. Ці документи містять інформацію, що допомагає консулу співпрацювати із керівниц­твом порту та у дотриманні законів. Приналежність торговельного судна до певної держави визначається реєстраційним сертифікатом і прапором.Консул зобов'язаний при першій нагоді особисто відвідати корабель чи загін кораблів, що прибув.Згідно з Консульським статутом України, консул приймає від капітана заяву про загибель або пошкодження судна чи вантажу або про допущене пошкодження іншого судна і вантажу, а також складає на прохання капітана судна акт про морський протест. Акт про морський протест складається на підставі заяви капітана, даних суднового журналу, а також опитування капітана і, якщо це можливо, не менше двох свідків з-поміж осіб командного складу судна і двох свідків із суднової команди. Консул засвідчує акт про морський протест своїм підписом і гербовою печаткою.Якщо відбувалися рятувальні роботи, то місцевий суд, зазвичай, дозволяє консулу отримати врятоване майно після оплати цих робіт.

При укладанні двосторонньої Конвенції сторони, як правило, передбачають, що консульська посадова особа має право бути присутня під час з'ясування компетентними органами держави перебування причин аварії судна, посадки його на мілину або якщо воно не може самостійно продовжувати плавання.

У разі придбання судна за кордоном консул видає тимчасове свідоцтво на право плавання під державним прапором України.

Якщо за наявними у консула відомостями захід судна в якийсь порт може бути небезпечний, небажаний чи неможливий, консул зобов'язаний попередити про це капітана судна, що відпливає.

Що стосується функції консула щодо цивільних повітряних суден, він має надавати допомогу командирові екіпажу і пасажирам цивільного повітряного судна своєї держави у зносинах з властями держави перебування, а також вживати всіх заходів для повернення у разі потреби повітряного судна, його екіпажу і пасажирів у власну державу або ж для продовження польоту.

Треба зазначити, що положення Віденської конвенції 1963 р. та двосторонніх консульських конвенцій не розкривають, по суті, зміст цієї функції в широкому обсязі. Але оскільки це питання зачіпає інтереси багатьох держав, воно більш детально закріплене в їх консульських статутах. Так, згідно зі ст. 84 Консульського статуту України, консул має право:

а) сприяти прибуттю повітряного судна в аеропорт, вильоту з нього і перебуванню повітряного судна в аеропорту;

б) з'ясувати обставини подій, які відбулися на повітряному судні, опитувати командира судна і членів екіпажу;

в) у разі потреби вживати заходів для забезпечення лікування і відправлення в Україну членів екіпажу і пасажирів повітряного судна;

г) одержувати, складати або засвідчувати будь-яку декларацію чи інший документ щодо повітряних суден, передбачені законодавством України або міжнародними договорами України.