114. Основні напрями зовнішньої політики в Європейського Союзу

115. Міжнародна правосуб'єктність єс

Проблеми міжнародної правосуб’ктності є одними з найактуальніших у теорії міжнародного права. Особливо гостро вони постають, коли йдеться про аналіз правового статусу сучасних міжнародних організацій, які внаслідок волевиявлення їх держав – членів (через передачу певної частки суверенітету) набувають щоразу більше наддержавних ознак.Саме таким правовим феноменом, який не має аналогів у світі і привертає до себе увагу багатьох дослідників, є Європейський Союз (ЄС), який став результатом тривалого історичного процесу європейської інтеграції.Європейський Союз виник як наслідок послідовного злиття трьох Європейських Співтовариств: Європейського об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС), Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом), які юридично продовжують існувати і, власне, їх правосуб’єктність є предметом дослідження даної статті. Передусім оцінка міжнародної правосуб’єктності Європейських Співтовариств (а особливо необхідно виділити Європейське економічне співтовариство) має значення для наукового аналізу, в подальшому – міжнародної правосуб’єктності Європейського Союзу.Держави – засновниці в ст.210 Договору про утворення Європейського економічного співтовариства зафіксували положення, що “Співтовариство є юридичною особою”. (Аналогічні норми закріплені в ст.6 Договору про утворення ЄОВС і ст.184 Договору про утворення Євроатома).

У зв’язку з цим необхідно відзначити, що Комісія міжнародного права ООН визначила критерії правосуб’єктності міжнародної організації. Одним з них, зокрема, є здатність укладати міжнародні договори, що регулюється міжнародним правом. (До цих критеріїв, звичайно, входять елементи активного і пасивного права посольства, а також можливість користуватися привілеями та імунітетами відповідно до міжнародного права).З погляду теорії міжнародного права важливою рисою Співтовариства є власний правопорядок, який суттєво відрізняється як від міжнародного права, так і від правопорядків держав – членів. У свою чергу, Суд Співтовариств неодноразово підкреслював, що ЄЕС за своєю природою – це, по суті, новий правопорядок, який діє стосовно держав – членів, так і громадян, наділяючи їх безпосередньо правами і обов’язками.

Звичайно, Європейські Співтовариства в даному випадку нас зацікавили тільки як перший етап, як інституція, що передувала Європейському Союзу. В свою чергу, всебічне і повне дослідження міжнародної правосуб’єктності Європейських Співтовариств і Європейського Союзу, а також правових аспектів його співпраці з Україною сприятиме досягненню стратегічної мети цього співробітництва – повноправного членства України в Європейському Союзі, що передбачено в преамбулі Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 11 червня 1998 року [4], а в середньостроковому вимірі допоможе під час розробки ефективних правових механізмів для взаємовигідних стосунків між Україною та ЄС.