56. Юридична природа і правовий режим повітряного простору

57. Поняття і джерела міжнародного космічного права

Аналіз нормативного пакета, що регулює відносини держав у зв'язку з дослідженням і використанням космосу, свідчить, по-перше, про його значне обсязі; по-друге, про наявність особливого об'єкта регулювання; по-третє, про деякі особливості нормотворчості, яке почалося саме з універсальних документів, причому з істотним переважанням елементів не стільки кодифікації, скільки прогресивного розвитку; по-четверте, про ситуацію, що ієрархії норм, на чолі якої знаходяться основні принципи міжнародного права, відповідно до вимог яких формуються спеціальні принципи галузі (останнє свідчить вже про наявність системи, що дуже важливо для оцінки факту існування галузі як єдиного цілого).

Таким чином, можна констатувати факт існування нової галузі в системі міжнародного права і визначити її як систему юридичних норм, договірних і звичайних, які регулюють відносини, що виникають між суб'єктами міжнародного права у зв'язку з дослідженням і використанням космосу, що представляє собою загальне надбання людства.

Під джерелами міжнародного космічного права слід розуміти міжнародні договори і звичаї, у формі яких при дотриманні загальновизнаних процедур прийняття об'єктивуються юридичні норми галузі.

З урахуванням сказаного раніше джерелами галузі у вузькому слова, без урахування основних принципів міжнародного права, є багатосторонні (у тому числі універсальні і регіональні) і двосторонні договори та звичаї. Особливе місце серед них займають універсальні договори (наприклад, Договір по космосу 1967 р.) і договори, що представляють собою установчі документи міждержавних космічних організацій

Особливе місце серед джерел галузі займає Договір по космосу 1967:

1) створив систему спеціальних принципів галузі, таких як заборона національного присвоєння космічного простору, свобода дослідження і використання космосу для всіх держав, міжнародний захист космосу від антропогенного забруднення;

2) визначив коло суб'єктів галузі, які допускаються до космічної діяльності;

3) що позначив основні інститути галузі;

4) визначив принципи відповідальності.

Основний пакет документів галузі відповідає вимогам генерального акту: так, відповідно до ст. V було розроблено Угода про рятування 1968 р., ст. VI-VII - Конвенція про відповідальність 1972 р., ст. VIII - Конвенція про реєстрацію 1975 р., ст. IX-X - Угода про Місяць 1979 Перераховані нормативні акти мають ще одна важлива якість - всі вони не мають обмежень членства і дії в часі іпросторі (останнє досягається застосуванням терміна «космос» у широкому сенсі слова). Умовно до джерел галузі відносяться окремі положення договорів, пов'язаних з космічною діяльністю або простором, наприклад: Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань 1996 р., Конвенції про заборону використання природного середовища у військових або будь-яких ворожих цілях 1977 р., Конвенції про оперативне сповіщення про ядерну аварії 1986 р., статутні договори міжнародних космічних організацій.