- •1. Поняття міжнародного публічного права
- •2. Предмет міжнародно-правового регулювання.
- •3. Об’єкт міжнародних правовідносин.
- •4. Історія виникнення та основні етапи розвитку міжнародного права.
- •5. Становлення та характерні риси сучасного міжнародного права
- •7. Джерела міжнародного права
- •8. Ієрархія джерел міжнародного права
- •9. Система галузей, інститутів та норм міжнародного права
- •10. Поняття і класифікація норм міжнародного права
- •13. Поняття суб’єкта міжнародного права
- •14. Види міжнародної правосуб’єктності і класифікація суб’єктів міжнародного права.
- •15. Міжнародна правосуб’єктність держави
- •16. Визнання держав. Декларативна і конститутивна теорії та форми визнання
- •17. Правонаступництво у міжнародному праві
- •18. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права
- •19. Міжнародна правосуб'єктність народів, що борються за незалежність
- •20. Особливі види міжнародної правосуб’єктності (квазідержави)
- •21. Міжнародна правосуб’єктність фізичної особи
- •22. Міжнародно-правовий статус міжнародних неурядових організацій та невизнаних держав
- •23. Поняття, джерела і система дипломатичного і консульського права
- •24. Органи зовнішніх зносин: поняття і класифікація.
- •25. Міжнародно-правове регулювання організації і діяльності постійних дипломатичних представництв
- •26. Види, функції та персонал дипломатичних представництв
- •27. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •28. Організація та функції консульських установ
- •29.Структура, персонал і функції консульських установ
- •30. Консульські привілеї й імунітети
- •31. Дипломатичне право міжнародних організації
- •32. Міжнародно-правовий захист осіб, що користуються дипломатичним імунітетом
- •33. Поняття і джерела права міжнародних договорів
- •34. Класифікація міжнародних договорів
- •35. Форма і структура міжнародних договорів
- •36. Основні стадії укладення міжнародного договору
- •37. Функції депозитарію при укладанні міжнародних договорів
- •38. Застереження і поправки до міжнародних договорів
- •39. Дія договорів
- •40.Умови дійсності. Абсолютна та відносна недійсність міжнародного договору
- •41Тлумачення міжнародних договорів
- •42. Походження, поняття і класифікація міжнародних організацій
- •44. Організація Об’єднаних Націй, її структура, цілі та принципи діяльності
- •45. Регіональні міжурядові організації
- •46. Міжнародно-правові аспекти громадянства
- •47. Поняття і види правового режиму іноземних громадян
- •48.Міжнародно-правове регулювання статусу біженців та вимушених переселенців
- •49. Міжнародно-правова класифікація території
- •50. Склад та юридична природа державної території
- •51. Державні кордони та їх правовий режим
- •52. Юридичні підстави зміни державної території
- •53. Поняття і джерела міжнародного морського права
- •54. Класифікація та правовий режим морських просторів
- •55. Поняття й основні риси міжнародного повітряного права
- •56. Юридична природа і правовий режим повітряного простору
- •57. Поняття і джерела міжнародного космічного права
- •59. Поняття і види міжнародних спорів
- •60. Дипломатичні та судові (правові) засоби вирішення міжнародних спорів
- •61. Реалізація принципу мирного розв’язання спорів за допомогою міжнародних організації
- •62. Поняття права міжнародної безпеки
- •63. Система міжнародної безпеки
- •64. Правові аспекти національної безпеки
- •66. Загальна характеристика міжнародно-правових засобів забезпечення безпеки
- •67. Правові засади використання гуманітарної інтервенції
- •68. Поняття міжнародно-правової відповідальності.
- •69.Кодифікація норм про відповідальність у міжнародному праві
- •70. Підстави міжнародно-правової відповідальності держав
- •71. Поняття і елементи міжнародних правопорушень. Класифікація міжнародних правопорушень держав
- •72. Види і форми міжнародно-правової відповідальності держав
- •73. Обставини, що виключають відповідальність держав
- •88. Порядок формування, функції та повноваження Європейської Ради
- •89. Порядок формування і повноваження Ради єс.
- •90. Порядок формування і повноваження Європейської Комісії
- •91. Функції та повноваження Європейської Парламенту
- •92. Склад, організація та порядок діяльності Суду єс
- •93. Повноваження Суду першої інстанції
- •94. Рахункова палата: склад, повноваження та функції
- •95. Консультативні органи єс: Комітет регіонів та Соціально-економічний комітет.
- •96. Фінансові органи єс
- •97. Юридична природа права єс
- •98. Принципи права єс
- •99. Джерела права єс
- •105. Поняття і джерела митного права єс
- •106. Єдиний митний тариф та номенклатура товарів в єс
- •107. Порядок митного оформлення та митного контролю
- •108. Поняття та принципи бюджетного права єс
- •109. Структура бюджету єс
- •110. Бюджетний процес та контроль в єс
- •111. Поняття і джерела податкового права єс
- •112. Податкова система єс
- •113. Гармонізація податкового законодавства країн-учасниць єс
- •114. Основні напрями зовнішньої політики в Європейського Союзу
- •115. Міжнародна правосуб'єктність єс
- •116. Компетенція єс в сфері спільної зовнішньої політики та безпеки (сзпб)
- •123.Гармонізація (адаптація) законодавства України до права єс
94. Рахункова палата: склад, повноваження та функції
95. Консультативні органи єс: Комітет регіонів та Соціально-економічний комітет.
Після заснування Співтовариства були висловлені побажання включити до його інституційної структури консультативний орган. Так з'явився Економічний та соціальний комітет. Оскільки Європейський Парламент зараз звільнився від свого попереднього скромного статусу радника, можна сказати, що Економічний та соціальний комітет є найважливішим консультативним органом Співтовариства. Засідає він у Брюсселі.Діяльність Економічного та соціального комітету (далі - ЕКОСОК) базується на статтях Договору про заснування Європейського Економічного Співтовариства, Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії та ст. 5 Конвенції про спільні інститути.
До складу ЕКОСОК входять 222 особи, які є представниками різних соціальних груп. Це, перш за все підприємці, що працюють в таких сферах, як сільське господарство, транспорт, торгівля, зокрема, представники виробників, фермерів, робітників, комерсантів, ремісників, а також інші категорії працівників, представників різних професійних об'єднань та широкої громадськості. На жаль, чітких критеріїв обрання кандидатів на посаду до Комітетів не існує, і цей факт призводить до численних непорозумінь під час виборів. Крім того, це робить можливими зловживання з боку національних владних структур. У результаті багато громадських організацій та об'єднань не беруть участі в діяльності ЕКОСОК.
Члени ЕКОСОК обираються на чотири роки з можливістю переобрання. Їх обирає Рада за списками, поданими країнами-членами. Число кандидатів має перевищувати кількість місць даної країни в ЕКОСОК принаймні вдвічі. При цьому всі кандидати, хоча і висуваються країнами-членами, є незалежними особами, які діють на власний розсуд, до того ж їм суворо забороняється виконувати інструкції органів, що їх обрали або запропонували їх кандидатури.
Мала кількість посад у ЕКОСОК не дає можливості кожній країні-члену бути представленою в усіх групах та секціях, тобто в усіх сферах його діяльності. Тому забезпечення належного рівня представництва країн-членів здійснюється в рамках всього ЄС і обов'язок додержуватися належного рівня представництва покладено на Раду.За внутрішньою структурою ЕКОСОК складається з трьох груп, кожна з яких представляє інтереси певних верств населення Євросоюзу. Перша група є групою роботодавців, адже до неї входять представники організацій роботодавців, торгових Палат. Друга група є групою найманих робітників і складається з представників професійних спілок. Третя група має назву "Група різних інтересів" і включає представників малого бізнесу, коопераційного руху, споживчих і сімейних організацій, природоохоронного лобі, а також представників різних професій. До неї входять і представники урядів.
На даний момент у складі ЕКОСОК діють шість спеціалізованих секцій в таких сферах діяльності:
1) Економічний і валютний союз та соціальна спорідненість;
2) єдиний ринок, виробництво та споживання;
3) транспорт, енергетика, інфраструктура та інформація;
4) працевлаштування, соціальні відносини і громадянство;
5) сільське господарство, розвиток села;
6) зовнішні відносини.
Отже, ЕКОСОК є одним з найважливіших консультативних інституцій Європейського Союзу. Консультації з ним є обов'язковими для прийняття рішень з цілої низки питань.
2.2. Комітет регіонів.
Маастрихтський договір створив Комітет регіонів в якості консультативного органу, що складається з 222 членів, які призначаються одноголосним рішенням Ради строком на 4 роки з можливістю наступного переобрання, зі списку, який надсилається кожною державою-учасницею (такий самий національний склад, як і у випадку Економічного та соціального комітету). Члени Комітету регіонів є представниками місцевого та регіонального самоврядування. При виконання свої обов'язків вони мають діяти незалежно, в загальних інтересах Співтовариства. Рада або Комісія консультуються з Комітетом регіонів у випадках, передбачених Договором та у всіх інших випадках, коли один з цих інститутів вважатиме це необхідним.
Комітет регіонів самостійно затверджує свої Правила процедури, обирає Голову, а також службовців з числа членів Комітету строком на два роки. Загалом, формування позиції Комітету регіонів відбувається під впливом політичних груп, серед яких лідирують дві фракції: Соціал-демократичної партії Європи (93 мандати) та Європейської народної партії (79 мандатів).
Амстердамський договір розширив перелік випадків, у яких необхідна консультація Комітету регіонів: у випадках, які були перелічені вище стосовно Економічного та соціального комітету (за винятком застосування принципу рівних можливостей та однакового ставлення), а також в рамках інших положень - стосовно навколишнього середовища, стосовно правозастосовчих рішень щодо Соціального фонду, стосовно заходів з метою сприяння реалізації цілей професійної підготовки, стосовно транспорту. Комітет регіонів має надавати консультації, зокрема, (у випадках) які стосуються транскордонного співробітництва, якщо Рада та Комісія вважають це необхідним. Комітет приділяє особливу увагу таким питанням, як освіта і професійна підготовка, соціальна політика, культурна, регіональна політика та прикордонні зв'язки. Проте, окремого бюджета у нього немає. Європейським фондом регіонального розвитку, який акумулює близько 30% бюджету Союзу, керує Комісія.
2.3. Консультативний комітет Європейського об'єднання вугілля і сталі.
Згідно з Договором про заснування Європейського об'єднання вугілля і сталі (ст.18), створено Консультативний комітет Європейського об'єднання вугілля і сталі. Договір втратив чинність, але Комітет продовжує своє існування, хоча в консолідованому тексті Договора про заснування Європейського Співтовариства він не згадується. Мабуть, саме через цю правову неврегульованість статусу Комітета, він дуже рідко згадується в науковій та учбовій літературі, присвяченій інституціям ЄС. Тож ми будемо керуватися положеннями про нього, які містяться в ст.46 Паризького договору 1951р.
Комітет складається з не менш ніж 72 і не більш ніж 91 члена і включає в себе рівну кількість виробників, трудящих, споживачів і комерсантів.
Члени Консультативного комітету призначаються Радою.
У випадку з виробниками і трудящими Рада визначає представницькі організації, яким виділяються місця в цьому комітеті. Кожна організація повинна надати список кандидатів, у два рази перевищуючий кількість виділених їй місць. Призначення робляться з числа цих кандидатів.Члени Консультативного комітету призначаються на дворічний термін кожен персонально. Вони не зв'язані ніякими мандатами або інструкціями від організацій, що їх висунули.Консультативний комітет обирає Голову і посадових осіб з числа своїх членів терміном на один рік. Комітет приймає власні процедурні правила.
З Консультативним комітетом консультуються у всіх випадках, коли це вважається за необхідне керівними органами Євросоюзу. Згідно зі ст.46 консультації проходять обов'язково з питань:
-вивчення ринку та цінових тенденцій;
-прогнозування розвитку виробництва, споживання, імпорту та експорту;
-основних завдань в області модернізації, довгострокового планування виробництва та зростання виробничих потужностей;
-за запитом зацікавлених урядів – з питань вивчення можливостей повторного працевлаштування в існуючих галузях чи створення нових видів трудової діяльності для осіб, які стали зайвими в економіці через розвиток ринку чи технологічні зміни;
-оцінки можливостей покращення умов праці та життя трудящих, а також оцінки ризику їхнього погіршення.
Якщо Вищий керівний орган визнає за необхідне, він може визначити період часу, протягом якого Консультативний комітет повинний представити свій висновок. Цей період не може бути менше десяти днів з моменту одержання головою повідомлення про таке рішення.
Консультативний комітет скликається його головою для обговорення конкретного питання або за вимогою Вищого керівного органа, або за вимогою більшості членів.
Протоколи засідань направляються у Вищий керівний орган і в Раду одночасно з висновками Комітету.
