46. Міжнародно-правові аспекти громадянства

47. Поняття і види правового режиму іноземних громадян

48.Міжнародно-правове регулювання статусу біженців та вимушених переселенців

ПРАВОВИЙ СТАТУС БІЖЕНЦІВ

Біженцями визнаються особи, які не мають російського громадянства, які прибули або бажають прибути на територію Російської Федерації. Ці особи не можуть або не бажають користуватися захистом країни своєї громадянської належності з побоювань стати жертвою переслідувань за ознакою раси, національності, громадянства, віросповідання, належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

Стаття 1 Закону говорить, що біженець - це особа, яка не є громадянином Російської Федерації і що у силу цілком обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознакою раси, віросповідання, громадянства, національності, належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань, або не маючи визначеного громадянства і перебуваючи за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може або не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань.

Біженцем не може бути визнано особа, яка вчинила злочин проти миру, людяності, воєнний злочин або інший тяжкий злочин неполітичного характеру. Правовий статус біженців регулюється Міжнародною конвенцією про статус біженців [3], прийнятою 28 липня 1951р., До якої в 1992р. приєдналася і Росія.

Клопотання особи, яка бажає отримати статус біженця, повинна розглядатися компетентними органами, які за наявності необхідних даних видають їй свідоцтво, яке надає ряд прав (проживати в центрі тимчасового розміщення, одержувати харчування, користуватися медичною допомогою, отримувати допомогу.)

Тимчасовий притулок - це можливість іноземних громадян або особи без громадянства перебувати на території Російської Федерації відповідно до ст.13 цього Федерального Закону, з ін федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації.

Місце тимчасового утримання - це місце перебування особи, яка порушила клопотання про визнання біженцем, і членів його сім'ї в пункті пропуску через державний кордон Російської Федерації; центр тимчасового розміщення осіб, які клопочуть про визнання біженцем і членів їх сімей на території Російської Федерації.

Особа, яка отримала свідоцтво в місці тимчасового тримання і що з ним члени сім'ї зобов'язані:

1) дотримуватися Конституції Російської Федерації;

2) дотримуватися встановленого порядку проживання та виконувати встановлені вимоги санітарно-гігієнічних норм проживання;

3) пройти обов'язковий медичний огляд;

4) повідомляти у федеральний орган виконавчої влади з міграційну службу або в його територіальний орган достовірні відомості, необхідні для прийняття рішення про визнання даних осіб біженцями.

Крім того, їм гарантовані права на:

1) отримання послуг перекладача та отримання інформації про порядок визнання біженцем, про свої права та обов'язки;

2) одержання сприяння в забезпеченні проїзду і провезення багажу до місця перебування;

3) отримання одноразової грошової допомоги на кожного члена сім'ї;

4) отримання напрямки територіального органу федерального органу виконавчої влади з міграційну службу в центр тимчасового розміщення;

5) супровід і на охорону представницького територіального органу виконавчої влади з питань внутрішніх справ в центрі тимчасового розміщення в цілях забезпечення безпеки даних осіб;

6) отримання харчування та користування комунальними послугами в центрі тимчасового утримання чи в центрі тимчасового розміщення;

7) медичну і лікарську допомогу;

8) отримання сприяння в напрямку на професійне навчання в центрі тимчасового розміщення або у працевлаштуванні;

9) подання заяви про припинення розгляду клопотання.

Особі, визнаній біженцем і досягла віку 18 років, федеральним органом виконавчої влади з міграційну службу або його територіальним органом видається посвідчення про визнання його біженцем.

Особа визнається біженцем на строк до 3-х років. Особа, визнана біженцем, має ті ж права, що були у нього при наявності свідоцтва.

2. ПРАВОВИЙ статус вимушених переселенців

Правовий статус вимушених переселенців на території Російської Федерації регулюється Законом «Про змушених переселенців». Цей Закон визначає статус вимушених переселенців, встановлює економічні, соціальні і правові гарантії захисту їх прав та законних інтересів на території Російської Федерації відповідно до Конституції Російської Федерації, загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права і міжнародними договорами Російської Федерації.

Стаття 1 цього Закону дає визначення поняття «вимушений переселенець. Так, у ній записано:

1. змушений переселенець - громадянин Російської Федерації, що з місця проживання внаслідок скоєного у відношенні його або членів його сім'ї насильства чи переслідування в інших формах або внаслідок реальній небезпеці піддатися переслідуванню за ознакою расової чи національної приналежності, віросповідання мови, а також за ознакою приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, які стали приводами для проведення ворожих кампаній щодо конкретної особи чи групи осіб, масових порушень громадського порядку.

2. За обставин, передбачених пунктом 1 цієї статті, вимушеним переселенцем визнається:

1) громадянин Російської Федерації, змушений залишити місце проживання на території іноземної держави і прибув на територію Російської Федерації;

2) громадянин Російської Федерації, змушений залишити місце проживання на території одного суб'єкта Російської Федерації і прибув на територію іншого об'єкта Російської Федерації.

3. Вимушеним переселенцем також визнається іноземний громадянин або особа без громадянства, які постійно проживають на законних підставах на території Російської Федерації і змінили місце проживання в межах території Російської Федерації за обставинами, передбаченими пунктом 1 цієї статті.

4. Вимушеним переселенцем визнається також громадянин колишнього СРСР, який постійно проживав на території республіки, яка входила до складу СРСР, який отримав статус біженця в Російській Федерації і втратив цей статус у зв'язку з придбанням громадянства Російської Федерації, за наявності обставин, які перешкоджали цій особі в період дії статусу біженця в облаштуванні на території Російської Федерації.

Однак, існує і ряд обставин, за яких особа не може бути визнано вимушеним переселенцем, зокрема:

- У разі вчинення особою злочину проти миру, людяності або іншого тяжкого злочину, визнаного таким законодавством Російської Федерації;

- У разі не звернення з поважних причин з клопотанням про визнання його вимушеним переселенцем протягом 12 місяців з дня вибуття з місця проживання або протягом одного місяця з дня втрати статусу біженця у зв'язку з придбанням громадянства Російської Федерації;

- У разі, коли особа покинуло місце проживання з економічних причин або внаслідок голоду, епідемії чи надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

Права та обов'язки особи, яка отримала свідоцтво про реєстрацію клопотання про визнання його вимушеним переселенцем багато в чому схожі з правами і обов'язками біженців. Вимушені переселенці мають права на:

1) отримання одноразової грошової допомоги на кожного члена сім'ї у розмірах, які визначаються Урядом Російської Федерації, але не нижче 100 рублів;

2) отримання напрямки територіального органу міграційної служби на проживання в центрі тимчасового розміщення змушених переселенців при відсутності можливості самостійного визначення місця проживання чи місця перебування на території Російської Федерації;

3) сприяння у забезпеченні їх проїзду і провезення багажу в місця тимчасового поселення. При цьому малозабезпечені особи (самотній пенсіонер, самотній інвалід, сім'я, що складається тільки з пенсіонерів і (або) інвалідів, самотній батько (його заміняє особа) з дитиною чи дітьми у віці до вісімнадцяти років, багатодітна родина з трьома і більше дітьми у віці до вісімнадцяти років), що одержали свідоцтва про реєстрацію клопотання, мають право на компенсацію витрат на проїзд і провезення багажу від місця реєстрації клопотання до місця тимчасового переселення на території Російської Федерації;

4) проживання в центрі тимчасового розміщення змушених переселенців, отримання харчування за встановленими нормами і користування комунальними послугами;

5) медичну і лікарську допомогу в державних і муніципальних установах охорони здоров'я.

Обов'язки вимушеного переселенця аналогічні обов'язків біженців, про які я вже говорив вище. Особі, визнаній вимушеним переселенцем, присвоюється статус вимушеного переселенця строком на п'ять років і видається посвідчення, дійсне на всій території Російської Федерації.

Вимушений переселенець має право:

1) самостійно вибрати місце проживання на території Російської Федерації, в тому числі в одному з населених пунктів, запропонованих йому територіальним органом міграційної служби. Вимушений переселенець може відповідно до встановленого порядку проживати в родичів або в інших осіб за умови їхньої згоди на спільне проживання незалежно від розміру займаної родичами або іншими особами площі;

2) при відсутності можливості самостійного визначення свого нового місця проживання на території Російської Федерації отримати у федерального органу міграційної служби або територіального органу міграційної в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, направлення на проживання в центрі тимчасового розміщення змушених переселенців або в житловому приміщенні з фонду житла для тимчасового поселення змушених переселенців;

3) на одержання сприяння в забезпеченні їх проїзду і провозу багажу до нового місця проживання або до місця перебування.

Крім того, змушений переселенець, так само, як і біженець, зобов'язаний:

1) дотримуватися Конституції Російської Федерації і закони;

2) дотримуватися встановленого порядку проживання в центрі тимчасового розміщення змушених переселенців та житловому приміщенні з фонду житла для тимчасового поселення змушених переселенців;

3) при зміні місця проживання перед виїздом знятися з обліку в територіальному органі міграційної служби і протягом одного місяця стати на облік у територіальному органі міграційної служби;

4) проходити щорічний переоблік в терміни, що встановлюються територіальним органом міграційної служби.

Органи виконавчої влади уповноважені на місцях проживання вимушених переселенців:

1) надавати вимушеного переселенцю повний перелік населених пунктів, рекомендованих для постійного проживання та інформацію про умови проживання і про можливості працевлаштування в цих населених пунктах;

2) включати вимушеного переселенця відповідно до житловим законодавством Російської Федерації до списку громадян на отримання житла незалежно від терміну проживання в даній місцевості;

3) надавати вимушеного переселенцю допомогу при вступі до житлового кооперативу, допомога в індивідуальному житловому будівництві, включаючи надання (придбання) земельної ділянки і придбання будівельних матеріалів у встановленому порядку;

4) надавати вимушеного переселенцю, що потребує поліпшення житлових умов, безоплатні субсидії на будівництво (придбання) житла; 5) сприяти вимушеним переселенцям в організації компактних поселень на території Російської Федерації в будівництві житла, створення інженерної, соціальної інфраструктури та робочих місць в місцях компактних поселень; 6) надавати в першочерговому порядку самотньому переселенцю (пристарілого або інвалідові), що потребує постійного догляду місце у закладі соціального захисту населення; 7) надавати сприяння у влаштуванні дітей вимушеного переселенця в державні або муніципальні дошкільні та загальноосвітні установи, заклади початкової та професійної освіти;

Особа втрачає статус вимушеного переселенця при припиненні громадянства Російської Федерації, а також:

1) при виїзді для постійного проживання за межі території Російської Федерації;

2) у зв'язку із закінченням терміну надання статусу.

У разі втрати особою статусу вимушеного переселенця або в разі позбавлення статусу вимушеного переселенця посвідчення вимушеного переселенця визнається недійсним відповідним органом міграційної служби. У разі втрати особою статусу вимушеного переселенця або в разі позбавлення статусу вимушеного переселенця ця особа зобов'язана звільнити жиле приміщення, надане йому з фонду житла для тимчасового поселення змушених переселенців. Позбавлення статусу вимушеного переселенця у зв'язку з повідомленням їм неправдивих відомостей або у зв'язку з пред'явленням ним завідомо фальшивих документів є підставою для витребування коштів, витрачених на проїзд, провезення багажу, утримання та облаштування даної особи.