- •1. Поняття міжнародного публічного права
- •2. Предмет міжнародно-правового регулювання.
- •3. Об’єкт міжнародних правовідносин.
- •4. Історія виникнення та основні етапи розвитку міжнародного права.
- •5. Становлення та характерні риси сучасного міжнародного права
- •7. Джерела міжнародного права
- •8. Ієрархія джерел міжнародного права
- •9. Система галузей, інститутів та норм міжнародного права
- •10. Поняття і класифікація норм міжнародного права
- •13. Поняття суб’єкта міжнародного права
- •14. Види міжнародної правосуб’єктності і класифікація суб’єктів міжнародного права.
- •15. Міжнародна правосуб’єктність держави
- •16. Визнання держав. Декларативна і конститутивна теорії та форми визнання
- •17. Правонаступництво у міжнародному праві
- •18. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права
- •19. Міжнародна правосуб'єктність народів, що борються за незалежність
- •20. Особливі види міжнародної правосуб’єктності (квазідержави)
- •21. Міжнародна правосуб’єктність фізичної особи
- •22. Міжнародно-правовий статус міжнародних неурядових організацій та невизнаних держав
- •23. Поняття, джерела і система дипломатичного і консульського права
- •24. Органи зовнішніх зносин: поняття і класифікація.
- •25. Міжнародно-правове регулювання організації і діяльності постійних дипломатичних представництв
- •26. Види, функції та персонал дипломатичних представництв
- •27. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •28. Організація та функції консульських установ
- •29.Структура, персонал і функції консульських установ
- •30. Консульські привілеї й імунітети
- •31. Дипломатичне право міжнародних організації
- •32. Міжнародно-правовий захист осіб, що користуються дипломатичним імунітетом
- •33. Поняття і джерела права міжнародних договорів
- •34. Класифікація міжнародних договорів
- •35. Форма і структура міжнародних договорів
- •36. Основні стадії укладення міжнародного договору
- •37. Функції депозитарію при укладанні міжнародних договорів
- •38. Застереження і поправки до міжнародних договорів
- •39. Дія договорів
- •40.Умови дійсності. Абсолютна та відносна недійсність міжнародного договору
- •41Тлумачення міжнародних договорів
- •42. Походження, поняття і класифікація міжнародних організацій
- •44. Організація Об’єднаних Націй, її структура, цілі та принципи діяльності
- •45. Регіональні міжурядові організації
- •46. Міжнародно-правові аспекти громадянства
- •47. Поняття і види правового режиму іноземних громадян
- •48.Міжнародно-правове регулювання статусу біженців та вимушених переселенців
- •49. Міжнародно-правова класифікація території
- •50. Склад та юридична природа державної території
- •51. Державні кордони та їх правовий режим
- •52. Юридичні підстави зміни державної території
- •53. Поняття і джерела міжнародного морського права
- •54. Класифікація та правовий режим морських просторів
- •55. Поняття й основні риси міжнародного повітряного права
- •56. Юридична природа і правовий режим повітряного простору
- •57. Поняття і джерела міжнародного космічного права
- •59. Поняття і види міжнародних спорів
- •60. Дипломатичні та судові (правові) засоби вирішення міжнародних спорів
- •61. Реалізація принципу мирного розв’язання спорів за допомогою міжнародних організації
- •62. Поняття права міжнародної безпеки
- •63. Система міжнародної безпеки
- •64. Правові аспекти національної безпеки
- •66. Загальна характеристика міжнародно-правових засобів забезпечення безпеки
- •67. Правові засади використання гуманітарної інтервенції
- •68. Поняття міжнародно-правової відповідальності.
- •69.Кодифікація норм про відповідальність у міжнародному праві
- •70. Підстави міжнародно-правової відповідальності держав
- •71. Поняття і елементи міжнародних правопорушень. Класифікація міжнародних правопорушень держав
- •72. Види і форми міжнародно-правової відповідальності держав
- •73. Обставини, що виключають відповідальність держав
- •88. Порядок формування, функції та повноваження Європейської Ради
- •89. Порядок формування і повноваження Ради єс.
- •90. Порядок формування і повноваження Європейської Комісії
- •91. Функції та повноваження Європейської Парламенту
- •92. Склад, організація та порядок діяльності Суду єс
- •93. Повноваження Суду першої інстанції
- •94. Рахункова палата: склад, повноваження та функції
- •95. Консультативні органи єс: Комітет регіонів та Соціально-економічний комітет.
- •96. Фінансові органи єс
- •97. Юридична природа права єс
- •98. Принципи права єс
- •99. Джерела права єс
- •105. Поняття і джерела митного права єс
- •106. Єдиний митний тариф та номенклатура товарів в єс
- •107. Порядок митного оформлення та митного контролю
- •108. Поняття та принципи бюджетного права єс
- •109. Структура бюджету єс
- •110. Бюджетний процес та контроль в єс
- •111. Поняття і джерела податкового права єс
- •112. Податкова система єс
- •113. Гармонізація податкового законодавства країн-учасниць єс
- •114. Основні напрями зовнішньої політики в Європейського Союзу
- •115. Міжнародна правосуб'єктність єс
- •116. Компетенція єс в сфері спільної зовнішньої політики та безпеки (сзпб)
- •123.Гармонізація (адаптація) законодавства України до права єс
29.Структура, персонал і функції консульських установ
У відповідності зі статтею 9 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року для глав консульських установ установлено чотири класи:
1) генеральний консул;
2) консул;
3) віце-консул;
4) консульський агент.
Генеральний консул очолює генеральне консульство або консульський відділ дипломатичного представництва; консул — консульство; віце-консул — віце-консульство. Останні також можуть бути помічниками або заступниками генерального консула. Віце-консул може виконувати обов'язки заступника консула. Консульський агент очолює консульське агентство. В Україні, як і в більшості держав, консульські працівники є службовцями міністерства закордонних справ і їм присвоюються дипломатичні ранги. У деяких країнах консульська служба відділена від дипломатичної, і консульським працівникам присвоюються спеціальні ранги.
Глава консульської установи допускається до виконання своїх функцій тільки після одержання дозволу (екзекватури) на це з боку держави перебування. Причому такий дозвіл, у якій би формі він не був виражений, іменується екзекватурою (не плутати з агреманом у дипломатичному праві). Держава, що відмовляє у видачі екзекватури, не зобов'язана повідомляти мотиви своєї відмови.
З моменту отримання екзекватури вважається, що глава консульської установи приступив до виконання своїх функцій. З цієї ж дати визначається його старшинство стосовно глав консульських установ інших держав, розташованих у даному консульському окрузі. В Україні функції консулів України закріплені в Консульським статуті України 1994 року. Основною метою прийняття Консульського статуту України є визначення правових основ діяльності консульських установ України. Функції консулів України випливають із найменування глав і розділів II—VIII Консульського статуту України. Наведемо їх частково, стосовно до вищесказаного:
II розділ. Функції консула стосовно юридичних осіб і громадян України.
Розділ 3. Загальні положення;
Розділ 4. Функції консула стосовно військового обліку громадян України;
Розділ 5. Функції консула стосовно виконання доручень слідчих або судових органів України;
Розділ 6. Функції консула з взяття і розірвання шлюбу, усиновлення (удочеріння), встановлення батьківства, опіки і піклування, реєстрації актів громадянського стану;
Глава 7. Функції консула стосовно майна громадян України;
Глава 8. Функції консула стосовно громадян України, які знаходяться під арештом, затриманих або позбавлених волі в іншій формі, котрі відбувають покарання або пропали без вісті;
Глава 9. Функції консула з питань паспортів і віз;
Глава 10. Функції консула з питань громадянства.
Розділ III. Нотаріальні дії, консульська легалізація, консульський збір.
Глава 11. Нотаріальні дії;
Глава 12. Консульська легалізація;
Глава 13. Консульський збір.
Розділ IV. Функції консула стосовно військових кораблів і військово-допоміжних суден Військово-морських сил України.
Розділ V. Функції консула стосовно суден України.
Глава 14. Функції консула при приході і стоянці суден;
Глава 15. Функції консула при відплитті суден;
Глава 16. Функції консула у випадку корабельної катастрофи при аварії судна;
Глава 17. Функції консула у разі хвороби або смерті членів екіпажа судна.
Розділ VI. Функції консула стосовно цивільних повітряних суден України.
Розділ VII. Функції консула стосовно засобів автомобільного, залізничного транспорту і суден річкового флоту.
Розділ VIII. Функції консула з санітарної, фіто-санітарної та ветеринарної охорони.
Глава 18. Функції консула з санітарної охорони; Глава 19. Функції консула з фітосанітарної та ветеринарної охорони.
Консульські посадові особи, які знаходяться на дипломатичній службі в Україні, працівники консульських установ, котрі є громадянами України і постійно мешкають в Україні, знаходяться на державній службі в МЗС України.
Консул виконує покладені на нього функції особисто, або доручає покладені на нього функції іншому консулу округу з усіх питань, пов'язаних із діяльністю консульської установи. Консул зобов'язаний не менше ніж один раз на рік проводити об'їзд свого округу. Скарги на дії консульських посадових осіб і працівників консульських установ розглядаються в порядку підпорядкованості.Консул України зобов'язаний уживати заходів для того, щоб юридичні особи і громадяни України користувалися в повному обсязі всіма правами, наданими їм законодавством держави перебування і міжнародними договорами, учасницею яких є Україна і держава перебування, а також міжнародними порядками.Консул зобов'язаний приймати усні і письмові звернення юридичних осіб і громадян України. Консул також приймає звернення іноземних юридичних осіб і громадян із питань, що стосуються виконання його функцій. Консул веде облік громадян України, які постійно мешкають або тимчасово знаходяться в його консульському окрузі.Консул України бере участь у проведенні політичних заходів.Розпорядження консула, видані в рамках його повноважень, із питань, що стосуються перебування громадян України за кордоном, мають для них обов'язкове значення.
Відповідно до Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року персонал консульських установ ділиться на три категорії:1) консульські посадові особи, які перебувають на консульській службі і виконують консульські функції;
2) консульські службовці, які виконують адміністративно-технічну роботу;
3) обслуговуючий персонал.
Консульські посадові особи повинні бути, як правило, громадянами держави, що представляється.Функції працівників консульської установи припиняються на таких підставах:
а) повідомлення держави перебування державою, що представляється, про те, що її функції припиняються (відкликання);
б) анулювання екзекватури (оголошення personanon grata);
в) повідомлення державою перебування держави, що представляється, про те, що держава перебування перестала вважати його працівником консульського персоналу.
