48.Надурочні роботи
Надурочна робота. Надурочні роботи, як правило, не допускаються.
Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (ст. 62 КЗпП).
Роботодавець може застосовувати надурочні роботи лише у таких виняткових випадках:
• при виконанні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії та негайного усунення їх наслідків;
• при виконанні суспільно вкрай необхідних робіт з водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв'язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують звичне їх функціонування;
• у разі необхідності закінчити почату роботу, яку внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва неможливо було закінчити в нормальний робочий час; коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;
• у разі необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;
• для продовження роботи за відсутності працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів для заміни змінника іншим працівником.
Отже, надурочною вважається лише робота, до виконання якої роботодавець залучає працівників у виняткових випадках, передбачених законодавством.
49.Поняття і види часу відпочинку
Час
відпочинку —
це час, протягом якого працівник
відповідно до законодавства та правил
внутрішнього трудового розпорядку
звільняється від виконання своїх
трудових обов'язків.
Перерва для відпочинку і харчування. Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не належить до робочого часу. Перерва для відпочинку й харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи. Час початку й закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Щоденний відпочинок між робочими днями (змінами) має становити не менше дванадцяти годин. Тому перехід із зміни в зміну здійснюється за графіком змінності, як правило, після вихідного дня.
Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні). При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний день.
Загальним вихідним днем є неділя.
50.Право працівника на відпустку
Відпустка - це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати. Право на відпустки мають всі громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Нарівні з громадянами України право на відпустки мають іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні (ст. 2 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р.). Право на відпустку мають працівники, які уклали безстрокові трудові договори, трудові договори на визначений строк, на час виконання певної роботи, сезонні, тимчасові працівники і сумісники, працівники, які працюють на умовах неповного робочого часу. Не користуються правом на відпустку особи, які працюють за цивільно-правовими угодами; засуджені до виправних робіт без позбавлення волі; засуджені в період позбавлення волі.
Законом України "Про відпустки" (ст. 4) встановлюються такі види відпусток:
1. щорічні:
— основна відпустка (ст. 6 Закону);
— додаткова відпустка за роботу в шкідливих і важких умовах (ст. 7 Закону);
— додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону);
— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2. додаткова відпустка у зв'язку з навчанням (ст.13,14 і 15 Закону);
3. творча відпустка (ст. 16 Закону);
4. соціальні відпустки:
— у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 Закону);
— для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (ст. 18 Закону);
— додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону);
5. відпустка без збереження заробітної плати (ст.25, 26 Закону).