61.Права працівників на оплату праці та їх захист

Стаття 21.ЗУ «Про оплату праці» Права працівника на оплату праці Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.  Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.  Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

62.Премії і винагороди за підсумками роботи за рік

Згідно зі ст. 2 Закону № 108 винагороди за підсумками роботи за рік входять в заробітну плату в складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Іноді цей вид премії називають ще «Тринадцята зарплата».

Кожне підприємство самостійно визначає, буде на ньому застосовуватися такий вид преміювання чи ні. Якщо винагорода за підсумками роботи за рік на підприємстві виплачується, треба враховувати особливості обліку цих сум - при розрахунку в подальшому виплат по середньому заробітку за час відпустки, відрядження або хвороби.

Умови, розміри, порядок нарахування та виплати річної винагороди встановлюються зазвичай в Положенні про преміювання або в Положенні про оплату праці, розробленому на підприємстві, або безпосередньо в колективному договорі. Може бути затверджено і спеціальне Положення про винагороду за підсумками роботи за рік.

63.Поняття та види гарантійних виплат

Гарантійні виплати - це суми, що зберігають працівнику заробітну плату (повністю або частково) за час, коли він з поважних причин, передбачених законом, звільняється від виконання трудових обов'язків і за ним зберігається місце роботи.

До основних гарантійних виплат належать:

1) виплати працівникам за час виконання державних або громадських обов'язків (ст. 119 КЗпП);

2) виплати при переїзді на роботу в іншу місцевість (ст. 120КЗпП);

3) виплати при службових відрядженнях (ст. 121 КЗпП, постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. №663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон".

4) виплати за час підвищення кваліфікації з відривом від виробництва (ст. 122 КЗпП, постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. №695 "Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва");

5) виплати за час перебування в медичному закладі на обстеженні (ст. 123 КЗпП);

6) виплати донорам (ст. 124 КЗпП, ст. 9 Закону України від 23 червня 1995 р. "Про донорство крові та її компонентів");

7) виплати працівникам - авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій (ст. 126 КЗпП);

8) виплати за участь в колективних переговорах і підготовці проекту колективного договору або угоди (ст. 12 Закону України "Про колективні договори і угоди");

9) виплати незалежним посередникам, членам примирних комісій і трудових арбітражів під час роботи в примирних органах, тобто за участь у вирішенні колективного трудового спору (ст. 14 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)").