- •11.Закони та підзаконні нормативно-правові акти як джерела трудового права
- •12.Акти соціального діалогу як джерела трудового права
- •13. Локальні нормативно-правові акти як джерела трудового права
- •1.Предмет трудового права
- •2.Поняття та особливості Індивідуальних трудових відносин
- •3.Колективні трудові відносини
- •4.Метод трудового права
- •5.Система трудового права і трудового законодавства
- •6.Відмежування трудового права від суміжних галузей права
- •7.Поняття джерел трудового права
- •8.Ку як основне джерело
- •9.Кодекс законів про працю України
- •10.Конвенція і Рекомендації моп як джерела трудового права
- •11.Закони та підзаконні нормативно-правові акти як джерела трудового права
- •12.Акти соціального діалогу як джерела трудового права
- •13. Локальні нормативно-правові акти як джерела трудового права
- •14.Принципи правового регулювання індивідуальних трудових відносин
- •15.Принципи правового регулювання колективних трудових відносин
- •16. Єдність і диференціація правового регулювання трудових відносин
- •17.Поняття і класифікація суб’єктів трудового права
- •18.Трудова правосуб’єктність працівників
- •19. Трудова правосуб’єктність роботодавця
- •20.Трудовий колектив як суб’єкт трудового права
- •21.Державні гарантії у сфері зайнятості
- •22.Заходи щодо сприяння зайнятості населення
- •23.Правовий статус безробітного
- •24.Поняття трудового договору
- •25.Сторони трудового договору
- •26.Зміст і форма трудового договору
- •27.Юридичні гарантії при прийомі на роботу
- •28.Загальний порядок укладення трудового договору
- •29.Випробування при прийнятті на роботу
- •30.Види трудових договорів
- •31.Контракт
- •32.Особливості трудового договору з прокурорсько-слідчими працівниками
- •33.Переведення на іншу роботу
- •34.Порядок переведення працівників на іншу роботу
- •35.Зміна істотних умов праці
- •36.Атестація працівників
- •37.Поняття і випадки відсторонення від роботи
- •38.Загальна характеристика підстави припинення трудового договору
- •39.Підстави припинення трудового договору
- •40.Розірвання трудового договору за ініціативою працівника
- •41. Розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця, які не містять вини працівника
- •44.Порядок звільнення працівників і проведення розрахунку.Вихідна допомога
- •45.Поняття робочого часу і його правове регулювання
- •46.Види робочого часу
- •47.Режим та облік робочого часу і порядок його встановлення. Ненормований робочий день. Гнучкий робочий час. Вахтовий метод роботи
- •48.Надурочні роботи
- •49.Поняття і види часу відпочинку
- •50.Право працівника на відпустку
- •51.Щорічна основна відпустка
- •52.Щорічна додаткова відпустка
- •53.Відпустка у зв`язку з навчанням. Творчі відпустки
- •54.Соціальні відпустки
- •55.Відпустки без збереження зарплати
- •56.Заробітна плата
- •57.Мінімальна зарплата
- •58.Тарифна система та її елементи
- •59.Система заробітної плати
- •60.Сфери регулювання оплати праці
- •61.Права працівників на оплату праці та їх захист
- •62.Премії і винагороди за підсумками роботи за рік
- •63.Поняття та види гарантійних виплат
- •64.Поняття та види компенсаційних виплат
- •65.Дисципліна праці
- •66.Правове регулювання внутрішнього трудового порядку
- •67.Заохочення
- •68.Поняття і види дисциплінарної відповідальності працівників
- •69.Підстава і умови дисциплінарної відповідальності працівників
- •70.Порядок застосування, оскарження та зняття дисциплінарних стягнень
- •72.Поняття, значення і функції матеріальної відповідальності сторін трудового договору
- •73.Види матеріальної відповідальності працівників
- •74.Порядок відшкодування шкоди, заподіяної працівником роботодавцю
- •75.Підстави,умови і види матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові
- •76. Організація охорони праці на підприємстві
- •77.Організаційно правові форми забезпечення охорони праці
- •78.Охорона праці жінок, молоді та осіб із заниженою працездатністю
- •79.Трудові спори
- •80.Система органів розгляду трудових спорів
- •83.Колективні трудові спори
- •84.Страйк
- •87.Соціальний діалог у сфері праці
- •88.Поняття, функції, права та обов`язки профспілок
- •89.Поняття, предмет та метод права соціального забезпечення
- •93.Закони України та підзаконні нпа в галузі соцзабезпечення
- •94.Міжнародно правові акти як джерела права соцзабезпечення
- •95.Суб`єкти, об`єкт та зміст правовідносин у сфері соцзабезпечення
- •96.Соціальні ризики:поняття і класифікація
- •97.Державні соціальні стандарти
- •98.Прожитковий мінімум
- •99.Організаційно-правові форми соцзабезпечення
- •100.Види соцзабезпечення
- •101.Поняття і види стажу
- •102.Спеціальний стаж
- •103.Страховий стаж
- •104.Докази трудового та страхового стажу
- •105.Поняття, принципи та види загальнообовязкового державного соціального страхування
- •106.Єдиний внесок
- •107.Державне пенсійне страхування
- •108.Пенсії за віком
- •109.Пільгове пенсійне забезпечення
- •110.Пенсії по інвалідності
- •111.Пенсії по втраті годувальника
- •112.Пенсії за вислугу років
- •113.Порядок призначення та перерахунку пенсій
- •114.Соцстрахування на випадок безробіття
- •116.Тимчасова втрата працездатності
- •118.Нещасний випадок
- •120.Загальна характеристика медичного страхування
- •121.Порядок та умови призначення і виплати допомог у звязку з вагітністю та пологами
- •122. Порядок та умови призначення і виплати допомог при народженні дитини
- •123.По догляду за дитиною
- •124.На дітей одиноким матерям
- •125.Дітям інвалідам та інвалідам з дитинства
- •126.Малозабезпеченим сім`ям
- •127.Соціальні послуги:форми, види та умови їх укладання
- •128.Соціальні пільги, як правовий засіб соцзахисту
96.Соціальні ризики:поняття і класифікація
Соц. ризик — ймовірні події, які породжуються об’єктивними соціально-значимими причинами і призводять до втрати заробітку особи, зниження доходів нижче прожит. мінімуму, необхідності в медичній допомозі та ін. соц. послугах.
Класифікація соц. ризиків може проводитись з різним критеріями. Так, за критерієм організаційно-правової форми розрізняють страхові та нестрахові соц. ризики. За змістом можна виділити такі соц. ризики: непрацездатність, втрата годувальника, безробіття, малозабезпеченість. Непрацездатність — це такий соціально-фізіологічний стан людини, що зумовлений втратою чи зменшенням природних ф-цій організму або зниженням проф. кваліфікації та неможливістю здійснення труд. діяльності відповідно до суспільно значимих вимог. Розрізняють об’єктивно-фізіологічну непрацездатність, тобто за станом здоров’я чи при неповнолітті, та об’єктивно-юридичну, коли на законодавчому рівні дозволяється не працювати з досягненням певного віку. За тривалістю в часі непрацездатність можна поділити на постійну, стійку та тимчасову. Юрид. фактом, що лежить в основі постійної непрацездатності особи, є досягнення нею пенсійного віку або, з огляду на його соціальну природу, — старість.
Юрид. фактами, що визнач. настання стійкої втрати працездатності особи, є:
1) встанов. групи інвалідності;
2) встанов. групи інвалідності та ступеня втрати проф. працездатності;
3) встанов. ступеня втрати проф. працездатності.
97.Державні соціальні стандарти
Державні соціальні стандарти- встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій;
Державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;
Мета встановлення :
1.визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України;
2. визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації;
3. визначення та обґрунтування розмірів видатків Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальної сфери.
На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.
Державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку.
98.Прожитковий мінімум
Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі – набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається на підставі формування набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів, набору послуг для чотирьох категорій громадян (для основних соціальних та демографічних груп населення), а саме: діти до 6 років; діти від 6 до 18років; працездатні громадяни; громадяни, які втратили працездатність.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення. Конкретний розмір прожиткового мінімуму щороку затверджується Верховною Радою.
Значення прожиткового мінімуму у соціальній сфері
Прожитковий мінімум застосовується для:
загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;
встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог
Конституції України та законів України;
визначення права на призначення соціальної допомоги;
визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;
встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
