Питання 5. Духовна і практична сторони моралі

1. Моральна свідомість

2. Моральна практика

3. Ознаки Моралі

1. Мораль одночасно є і сферою суспільних відносин, і способом регуляції суспільних відносин. Вона включає моральну свідомість (духовна сторона) і моральну практику. Моральна свідомість є:

• способом регуляції життя суспільства;

• способом соціальної спадкоємності;

- духовною стороною моралі (принципи, відчуття, переживання і ін.);

- сукупним досвідом людей.

Регуляція суспільного життя відбувається на двох рівнях: теоретико-раціональному (етика) і емоційному, плотському (моральна свідомість людини).

Моральна свідомість людини формується в процесі виховання і самовиховання і виявляється в поведінці людини.

Теоретичним обґрунтуванням моралі є етика: сукупність етичних знань і принципів; суб'єктивні моральні переконання.

Емоційно-плотський і раціонально-теоретичний рівні моральної свідомості:

- є суб'єктивною стороною моральності;

- тісно взаємозв'язані (це виявляється в нормативно-оцінних властивостях моральної свідомості);

- формуються історично;

- постійно розвиваються (іноді регресують).

.Моральна практика - діяльність людей, їх поведінка. Є складовою частиною всіх видів суспільних відносин (соціальних, політичних і т. д.).

Моральна практика складається з моральних вчинків (дія або відсутність дії) і сукупності вчинків (лінії поведінки). Дія вважається вчинком за наявності мотивів і мети дії.

3. Всі складові моралі містять:

- мету моральної діяльності;

- мотиви діяльності;

- орієнтацію на моральні цінності;

- засоби досягнення (етичні норми);

- оцінку результатів діяльності.

Мораль як система характеризується наступними ознаками:

гуманізмом (людина - вища цінність);

наявністю ідеалів, вищих цілей діяльності;

вибірковістю у виборі засобів досягнення мети;

нормативною регуляцією відносин між людьми;

добровільним вибором людьми орієнтації на добро.

Тема 2. Властивості і функції моралі

План:

Питання 1. Властивості моралі

Питання 2. Функції моралі

Питання 3. Моральна регуляція

Питання 4. Суперечності в моралі

Питання 1. Властивості моралі

1. Імперативність моралі

2. Нормативність моралі

3. Оціночність моралі

1. Мораль є однією з форм суспільної свідомості. Мораль має суспільне походження, її зміст визначений конкретно-історичними умовами, духовними і матеріальними чинниками.

Мораль володіє властивостями, загальними для всіх форм суспільної свідомості (релігії, науки і ін.):

• соціально-економічна обумовленість змісту;

• дія на процеси, що протікають в суспільстві;

• взаємодія з іншими формами суспільної свідомості.

Специфічною властивістю моралі є імперативність (від лат. imperative - повелівати) - вимога певної поведінки, виконання розпоряджень моралі.

Імперативність:

• погоджує інтереси особи з інтересами суспільства;

• затверджує пріоритет суспільних інтересів;

- в той же час не обмежує свободу особи (за винятком її негативних проявів).

Еммануїл Кант (1724 - 1804) першим сформулював категоричний імператив - загальний моральний закон: "...Поступай лише згідно такій максимі, керуючись якою, ти в той же час можеш побажати, щоб вона стала загальним законом".

Максима - це суб'єктивний принцип волі індивіда, його емпіричний мотив поведінки. Категоричний імператив:

• є природженим знанням;

• його вимоги виконуються безумовно і добровільно;

• виявляється в максимі тільки тоді, коли мотивом вчинку є почуття обов'язку;

• виражає співвідношення між свободою волевиявлення і моральною необхідністю. ("...Поступай так, щоб ти завжди відносився до людства... як до мети і ніколи не відносився б до нього тільки як до засобу". І. Кант.)

2. Нормативність моралі. Регулятивна функція моралі здійснюється через норми (правил, заповідей і т. д.), за допомогою яких:

• спрямовує діяльність людей;

• відтворюються суспільні відносини на основі позитивних якостей (чесність, взаємодопомога і ін.);

• співвідносяться етичні якості індивіда з вимогами суспільства;

• спонуки ззовні перетворюються на внутрішню установку особи, частину її духовного світу;

• здійснюються етичні зв'язки поколінь людей.

Існує два типи моральних норм:

• заборони, що вказують на неприпустимі форми поведінки (не вкради, не убий і т. п.);

• взірці - бажаний варіант поведінки (будь добрим, будь чесним).

3. Оціночна властивість моралі. Оціночність моралі полягає в самооцінці людини (оцінці своїх дій, печалей, переживань), в оцінці іншими людьми і суспільством поведінки людини, її мотивів, відповідності нормам моралі.

Форми оціночності:

• схвалення, згода;

• осуд, незгода.

Важливими проблемами етики є проблеми істинності моральних думок і моральних оцінок.

Об'єктивний критерій істинності в моралі - відповідність діяльності людини (або групи) інтересам суспільства.