Питання 2. Прикладна етика. Розумний егоїзм

1. Егоїзм. Альтруїзм, Егоцентризм

2. Розумний егоїзм. Принцип взаємокорисності

3. Обмеження егоїзму

1. Егоїзм (від лат. ego - я) - життєва позиція, коли людина вважає задоволення свого інтересу вищим благом і одночасно ігнорує інтереси інших людей і співтовариства (або ущемляє їх).

Альтруїзм - це безкорисливість, дії, направлені на досягнення загального блага, задоволення інтересів інших людей.

•Эгоцентризм — відношення людини до себе як до безумовної цінності, а до інших людей - як до засобу для досягнення власних цілей.

Егоїзм може укладатися в рамки, що задаються заповіддю не "шкодь". Людина може реалізовувати особистий інтерес, якщо він не ущемляє інтереси інших людей.

2. Егоїзм вважається аморальною етичною позицією: людина, прагнуча реалізувати особистий інтерес, не вважає значущими вимоги моралі і в деяких випадках може піти на порушення основних заборон.

Разом з тим багато етичних мислителів (Т. Гоббс і ін.) стверджували, що егоїзм:

* є важливим мотивом суспільного життя і діяльності (економічної, політичної і ін.);

* обумовлений характером суспільних відносин, заснованих на взаємній корисності;

* сприяє загальному благу, оскільки загальний інтерес складається з різноманітних особистих інтересів.

У особистий інтерес людини можуть входити інтереси інших людей, загальний інтерес, виконання норм моральності. Таку позицію називають "розумним егоїзмом".

Згідно етичному вченню розумного егоїзму людина в першу чергу прагне задовольнити свої інтереси. До числа особистих інтересів входять інтереси, що не суперечать загальному благу або навіть сприяючі йому.

Прихильники розумного егоїзму вважають, що:

* економічні, господарські відносини можуть будуватися тільки на принципі взаємної корисності;

* у разі відмови від егоїзму відносини втрачають характер взаємної корисності;

* відносини, що виникають в господарській діяльності, є виразом суспільної моральності.

Позицій розумного егоїзму дотримується індивід, включений в систему взаємних прав і обов'язків (суспільний договір).

Проте в суспільстві співіснують конкуруючі групи (зокрема кримінальні) і етично відчужені один від одного люди. У таких умовах можливі зневага регулятивними системами, антисоціальні, аморальні дії людей.

Проблеми мотивів розумного егоїзму були розглянуті Т. Гоббсом, Д. Ролзом і ін. Серед них виділяється так звана "проблема безбілетника", яка полягає в наступному:

* в умовах колективної діяльності по виробництву благ неучасть людини ("безбілетника") в цьому процесі непомітна;

* зусилля людини в умовах колективної бездіяльності не принесли б результатів;

* неучасть невеликої кількості людей в колективних зусиллях не наносить прямого шкоди, але підриває відносини співпраці.

Ідеї розумного егоїзму поширені в буденній свідомості людей, як прагматична орієнтація - в моральності (особисте благо - мета; користь, успіх, ефективність - вищі цінності). Практична орієнтація на розумний егоїзм може привести до примусового затвердження загального інтересу як інтересу кожного, до прихованого пріоритету інтересів правлячої групи і ін.

Принцип взаємокорисності.. В умовах ринкової економіки автономна людина є володарем товарів і послуг, корисних для інших людей і співтовариства. У таких відносинах егоцентризм обмежується і регулюється принципом рівності і правом. Принцип взаємокорисності згладжує конфлікт особистих інтересів і дозволяє людині визнати значущість інтересів інших людей, не порушуючи пріоритету своїх інтересів.

3. Справедливість полягає у тому, що кожен член суспільства вносить посильний внесок в загальне благо. Проте сприяння загальному благу не входить в особисті інтереси індивідів.

Внаслідок цього здійснення справедливості, викорінювання соціального паразитизму повинні здійснюватися силами керівних органів і установ на основі обмеження егоїзму. Обмеження егоїзму повинне носити правовий (покладання на людей певних обов'язків) і моральний (наприклад, альтруїзм) характер.

Питання 3. Прикладна етика. Держава і насильство