1. Поняття задоволення. Гедонізм

2. Користь. Успіх. Ефективність. Прагматизм

1. Задоволення, користь - позитивні цінності, що відповідають потребам, інтересам людини в його емпіричному існуванні.

Задоволення (насолода) - відчуття, яке супроводжує задоволення потреби людини. Воно веде до згасання фізичної і психічної напруги, з одного боку, і стимулює активність людини, його прагнення, життєві функції організму - з іншою Задоволення означає індивідуально значущу самореалізацію (творчу і ін.).

Задоволення може:

* представляти для людини цінність;

* визначати мотиви діяльності людини;

* визначати ієрархію цінностей і спосіб життя людини;

* бути для людини значенням життя

Обмеження природної установки на задоволення відбувається в процесі соціалізації людини, яка вимушена:

* підкорятися пануючим в суспільстві нормам моралі;

* обмежувати, контролювати своє прагнення до задоволення;

* орієнтуватися на подібні прагнення інших людей.

Принцип орієнтації на задоволення лежить в основі особистої незалежності. У прагненні до задоволення людина протистоїть суспільним нормам моралі, проявляє індивідуальну волю.

У випадку, якщо задоволення є метою, все інше людина сприймає як засоби її досягнення.

Можна виділити три філософські підходи до оцінки категорії задоволення:

• етичний гедонізм (Кіренаїки і ін.): насолода (задоволення) може бути універсальним моральним принципом (людина орієнтується не на добро, а на досягнення задоволення);

• універсалісти (Кант і ін.) - релігійні мислителі - стверджували, що насолода не може бути універсальним моральним принципом;

• евдемоністи (Епікур і ін.) і утилітаристи відкидали безумовне плотських задоволень. Вони вважали, що справжніми, здатними виступити як універсальний моральний принцип є тільки піднесена насолода.

Концепція гедонізму заснована на уявленні про те, що:

• метою діяльності людини, умовою її щастя є досягнення задоволення (відсутність страждань);

• задоволення є природним регулятором душевної діяльності людини;

• установка на досягнення задоволення є природженою, природною для людини.

Гедонізм в крайньому прояві виражається у тому, що людина:

* сприймає інших людей тільки як засіб досягнення задоволення;

* може досягати щастя, задоволення за рахунок інших людей (навіть ціною їх нещастя, страждань);

* її прагнення до насолоди може вилитися в жорстокість, садизм або психологічну жорстокість, придушення особи іншого,

* може розглядати заборони і розпорядження моралі як обмеження особистої незалежності і природи людини.

Прагнення до насолоди повинне бути обмежене моральністю. Прагнучи до здійснення своїх бажань, людина повинна поважати право інших людей на реалізацію своїх бажань.

Людина може вільно і конструктивно виразити себе в творчості якому властиві переживання, схожі з насолодою.

2. Користь. Корисним людина рахує те, що:

• відповідає його інтересам;

• гарантує досягнення поставленої цілі;

• дозволяє досягти результатів, близьких до поставленої мети (успіх),

• дозволяє досягти результатів з якнайменшими витратами (ефективність).

Інтереси людини виражаються в цілях її діяльності. Корисне те, що сприяє досягненню цілей.

На відміну від вищих цінностей (добро, справедливість і ін.) користь є відносною цінністю.

Поняття користі, прагнення до досягнення користі самі по собі морально нейтральні. Вона може мати як позитивні прояви (заповзятливість, ініціативність), так і негативні (користолюбство, споживач).

Користь, успіх, ефективність відображають цінності, норми, властиві відносинам атомізованих, відособлених індивідів, що використовують один одного.

Прагматизм (принцип корисності) полягає в:

• прагненні людини до користі, успіху, ефективності;

• орієнтації на реальність, наявний порядок речей;

• прагненні тільки до досяжних цілей;

• програмуванні мети і дій по її досягненню;

• відсутності орієнтації на ідеали.

Корисність не може бути винятковим критерієм вчинків людини. Проходження тільки принципу корисності може вилитися в меркантилізм, конформізм і зіткнення інтересів людей. Орієнтація на корисність стала пріоритетною в буржуазному суспільстві, в умовах роз'єднаності людей. Вона закріплює роз'єднаність, атомізацію людей, їх інтересів.

Пріоритет групового (загального) інтересу ціною обмеження приватних, індивідуальних інтересів може бути доцільний тільки в умовах загрози для суспільства (війна і ін.).

Згідно доктрині розумного егоїзму (мислителі Освіти) загальний інтерес складається з різноманітних приватних інтересів. Людина, прагнучи до власної користі, сприяє благу суспільства. (З розвитком розподілу праці і товарно-грошових відносин підприємницька діяльність кожної людини може бути суспільно корисною.)

Користь не повинна замінювати чесноту. Необхідне етичне обмеження принципу корисності.

Питання 8. Вдосконалення