Питання 4. Суперечності в моралі

L Безособовість законів моралі. Свобода вали і загальність моралі

2. Універсальність моральних правил

3. Незацікавленість моральних мотивів

4. Моральна єдність людей '

5. Вільна причинність

1. Основними властивостями законів моралі є:

• об'єктивне значення (норм, правил і ін.);

• суб'єктивність сприйняття (мораль як особиста позиція людини);

• безособовість законів моралі.

Суспільство вимагає від індивіда поведінки, відповідної його моральним нормам. Але воно може бути засноване на аморальних принципах (фашистські держави і т. п.). У останньому випадку моральна людина протистоїть аморальному суспільству, керуючись суб'єктивним сприйняттям дійсності, а також індивідуальною мораллю.

Моральні погляди:

• ніким не нав'язані, вибрані людиною добровільно;

• об'єктивні, не залежать від переваг індивіда (або групи);

• розповсюджуються на всіх людей і обов'язкові для всіх.

Характерна особливість моралі - єдність свободи етичної волі людини і загальності законів моралі.

Єдність цих взаємовиключних якостей можна пояснити "золотим правилом моральності": "І як хочете, щоб з вами поступали люди, так і ви поступайте з ними" (Євангеліє від Луки) або "Чого в інших не любиш, того і сам не роби".

2. Універсальність моральних правил. Етичні позиції людей можуть відображати:

• конкретно-історичні умови розвитку суспільства;

• умови життя людини в суспільстві;

• класові, групові інтереси і т.д.

Етичні позиції різних людей, соціальних груп і спільнот можуть бути діаметрально протилежними.

Етичні норми сформульовані як загальні вимоги. Вимоги моралі:

• загальнозначущі, містять основи, загальні для всіх етичних позицій;

• універсальні, виявляються по-різному залежно від ситуації і конкретно для кожної людини.

3. Незацікавленість моральних мотивів. Дотримання правил моралі гарантує комфортне співіснування людини з іншими членами суспільства. Проте:

• жорстке слідування нормам моралі може заважати досягненню мети (наприклад, педантичність заважає кар'єрному зростанню);

• вади можуть служити на благо суспільства ("жадання наживи" - двигун бізнесу);

• добрий вчинок, досконалий ради вигоди, не можна вважати достовірно моральним. Моральним вчинок є тоді, коли він зроблений:

• без розрахунку на винагороду, безкорисливо,

• без прагматичної мети - "добро ради добра";

• єдиною метою вчинку є самовдосконалення людини.

Незацікавленість мотивів моралі вступає у видиму суперечність із практичною доцільністю. Гуманістичною метою моралі є вдосконалення людей.

4. Єдність людей в моралі. Етичне виховання людини відбувається під впливом соціального середовища (соціального шару, групи і ін.), громадської думки. Іноді моральні норми середовища стають догматичними, святенницькими.

Людина може вступити в конфлікт зі своїм соціальним середовищем із загальнолюдських моральних позицій (як представник всього світу). Вступаючи в суперечність з груповими позиціями, мораль служить етичному єднанню всіх людей.

5. Вільна причинність (автономія особи). Причиною здійснення моральних вчинків може бути очікування схвалення з боку інших людей, суспільства в цілому. Проте людина може скоювати моральні вчинки всупереч:

• громадській думці;

• власному складу характеру;

• обставинам, що склалися.

Людина скоює етичні вчинки без видимих причин, по власному вибору, абсолютно вільно.