31. Буття духовного. Свідомість і несвідоме, проблема їх існування.

Буття духовного охоплює процеси свідомості та несвідомого, включаючи інформацію, яка зберігається в природних і штучних мовах. Духовне функціонує у двох основних взаємопов’язаних проявах:

а) як свідомість індивіда — потік унікальних переживань, вражень, думок, переконань, ціннісних установок окремої людини;

б) як продукт духовного обміну людей, відносно незалежний від індивідів. Він втілений в суспільно значущих відносно стійких духовних утвореннях (наукових ідеях і теоріях, моральних нормах, правилах спілкування та ін.), зафіксованих у наукових працях, літературі, в творах мистецтва тощо.

Несвідоме — це поняття, яке має дуже широкий спектр тлумачення: від автоматичних дій людини, які не відбилися в її свідомості, до розуміння його як особливої сфери пси­хічної реальності, яка здебільшого визначає життя і вчинки людей. "Всі душевні процеси, по суті, несвідомі",— наголо­шував 3. Фрейд. Поняття "несвідоме" застосовується також для характеристики групової поведінки, мета і наслідки якої не усвідомлюються членами тієї чи іншої групи і навіть їхніми лідерами.

Отже, те, що перебуває поза сферою свідомості, належить до несвідомого. Можна говорити про два види неусвідомлених дій: наші дії, які ніколи не усвідомлювалися, і раніше усві­домлені дії. Згадаймо такі прояви несвідомого, як психічні травми: нав'язливі ідеї, марення, немотивований страх...

Прояви несвідомого різноманітні, серед них інформація, яка накопичується як неусвідомлений досвід і залишається у пам'яті людини, — сфера сновидінь, обмовок, інстинктів, "витіснені" бажання, прагнення тощо. Несвідоме не може активно створювати дійсність, воно — результат свідомої зміни. Несвідоме своїм існуванням охоп­лює весь світ і все у світі, включаючи й саму людину (хоча існує й протилежна точка зору, згідно з якою свідомість є властивістю всієї матерії: існує свідомість Всесвіту, галак­тик, зірок, планет і свідомість організму, клітини, молеку­ли, атома, елементарної частинки тощо).

Сама людина є яскравим прикладом єдності свідомого і не­свідомого. Навіть у такій підвалині свідомості, як чуттєва, без якої не може бути свідомості, теж проявляється несвідоме, тому що образ не має логічної завершеності, він лише вказує на щось, не розкриваючи, не пояснюючи, чи це "щось" є.

Але очевидним є також те, що поділ на свідоме й несві­доме є умовним. Цей поділ і умовність використовуються лише для того, щоб показати, що людині притаманна особ­лива здатність — творити суб'єктивний образ об'єктивного світу, а в цьому процесі творення завжди є такі моменти людської діяльності, яких вона не може пояснити.

Як уже говорилося, людина може свідомо творити і руй­нувати тому, що вона часто-густо не бачить (через існування несвідомого) того, що приносить їй користь чи завдає шкоди.

Свідомість - це вища форма відображення дійсності, котра властива лише людям і пов'язана з їх психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої. Свідомість людини - складне і багатогранне явище.

Властивості свідомості

1)Ідеальність відображення 2)Універсальність відображення 3)Обєктивнісь відображення

4)Предметність відображення 5)Цілеспрямованість 6)Активність свідомості

7)Суспільність свідомості 8)Знарядність свідомості

Cвідомість як єдність емоцій, мислення, пам’яті та волі.

Емоції характеризують психічний стан людини, певною мірою компенсуючи брак доступної їй інформації, і суттєво впливають на мислення та його продуктивність, що досить добре відоме вам з власного досвіду. Оскільки людина живе більшою мірою емоційним, ніж раціональним життям (що інколи спричинює непередбачуваність її поведінки), можна зробити висновок про роль і значення емоцій, почуттів у її життєдіяльності. Мислення людини має абстрактний характер, у чому по­лягає докорінна відмінність людського мислення від конк­ретно-образного мислення вищих тварин (тут ми знаходимо відповідь на постійно дискутовані питання: «Чи мислять люди? Чи мислять тварини? Чи мислять машини?»). Форма­ми абстрактного мислення є поняття, судження та умовиво­ди, про що йтиметься далі. Пам’ять, вмістилищем якої є не лише головний мозок, а й спинний, який передає «накази» іншим органам і є немов­би головним кабелем (якщо порівнювати зі світом техніки) зв’язку з руками, ногами, легенями. Різновиди пам’яті, її роль і значення у життєдіяльності людини вивчає психологія. Воля є свідомим і вільним прагненням людини до здій­снення певної мети, яка є для неї цінністю. Воля протилеж­на імпульсивним потягам і прагненням людини, інколи навіть її життєвим потребам. Вольові зусилля потрібні лю­дині не тоді, коли вона бажає, хоче щось зробити чи чогось досягти, а тоді, коли цього вимагає обов’язок (пригадаймо українську приказку: «Хіба хочеш — мусиш»).