- •К.В. Марінцева авіаційні пасажирські перевезення
- •Лекція 1 методи Дослідження ринку авіаційних пасажирських перевезень
- •Лекція 2 Національне регулювання на повітряному транспорті
- •Лекція 3 Міжнародне регулювання на повітряному транспорті
- •Література: 1. Типовые соглашения ісао о воздушных сообщениях, издание 2004 года.
- •Лекція 4 Аеропорт як функціональна система
- •Лекція 5 Пасажирські комплекси аеропортів
- •Лекція 6 Принципи технологічного проектування основних функціональних зон аеровокзалу
- •Лекція 7 Пасажирський аеровокзал як система масового обслуговування
- •Лекція 8 Авіакомпанія як функціональна система
- •Лекція 9 Хендлінгові компанії
- •Лекція 10 Технологія обслуговування пасажирів перед польотом
- •Лекція 11 Технологія обслуговування трансферних і транзитних пасажирів
- •Лекція 12 Технологія обслуговування пасажирів пІсля прильотУ
- •Лекції 13-14 Обслуговування пасажирів спеціальних категорій
- •Лекція 15 Несправності пІд час перевезеннЯ багажу
- •Лекція 16 Технології розшуку багажу
- •Трансакції Файлу Дії використовуються, щоб працювати з Областю Дії Модуля Управління World Tracer.
- •Лекція 17 Рейсова документація та комерційна кореспонденція
- •Лекція 18 Обслуговування пасажирів на борту пс
- •Документи ікао і іата, які рекомендуються для проведення польотів в авіакомпанії
- •Характеристика деяких типів пс Аеробус 320
- •Технічні характеристики літака Іл-96 та його модификацій
- •Марінцева Крістіна Валеріївна Авіаційні пасажирські перевезення
Лекція 9 Хендлінгові компанії
План
Стандартна угода про наземне обслуговування ПС.
Функціональна схема організації наземного обслуговування ПС.
Література: 1. Руководство по экономике аэропортов (Doc 9562).
2. Основные моменты в развитии аэропортов и аэронавигационных служб (Cir 286).
3. Запорожець В. Шматко М. Аеропорт: організація, технологія, безпека. – Київ: “Дніпро”, 2002 р. – 168 с.
4. Airport Handling Manual, IATA. – поточне видання.
Стандартна угода про наземне обслуговування ПС. Типовою є ситуація, коли аеропорт обслуговує багато авіакомпаній, які працюють на значній відстані від власних технологічних баз. Саме тому, наземне обслуговування літаків авіакомпаній здійснюють інші, так звані хендлінгові (обслуговуючі) компанії. У зв'язку з тим, що в світі існує безліч авіакомпаній, виникла необхідність узгодити в світовій цивільній авіації правила та процедури наземного обслуговування, а також розробити стандартні форми відповідних угод. Уперше це було зроблено 1967 року ІАТА (Міжнародна авіатранспортна асоціація) у вигляді стандартної угоди наземного обслуговування (SGHA), яку включили у Довідник ІАТА з наземного обслуговування в аеропортах (АНМ). Вказані документи отримали статус 1988 року, коли була утворена Рада ІАТА з наземного обслуговування (IGHC), що об'єднала представників авіакомпаній, незалежних компаній, які здійснюють наземне обслуговування, адміністративні органи аеропортів та інші організації, що безпосередньо здійснюють наземне обслуговування.
Характерно, що прийняті документи постійно оновлюються та вдосконалюються новими редакціями або додатками, оформлюються у вигляді стандартів. Серед них:
АНМ 801 — вступ до стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування;
АНМ 802 — коментарі до стандартної угоди;
АНМ 803 — рекомендований текст — Меморандум про взаєморозуміння;
АНМ 804 — система оцінки стандартів аеропортових послуг (AHS 1000);
АНМ 810 — стандартна угода ІАТА про наземне обслуговування;
АНМ 814 — стандартна угода щодо послуг щодо бортхарчування;
АНМ 815 — угода ІАТА щодо оформлення перевізної документації;
АНМ 817 — стандартна угода про навчання персоналу.
Основна угода між перевізником і компанією, яка здійснює наземне обслуговування, встановлює:
перелік разових послуг;
конфіденційність;
порядок видачі субпідрядів на виконання послуг;
вимоги до обслуговування;
оплату послуг;
відповідальність сторін і відшкодування збитків;
порядок арбітражу;
гербові та реєстраційні збори;
строк дії та порядок припинення угоди.
Згідно із зазначеними міжнародними документами, послуги з наземного обслуговування включають в себе:
надання відомостей про представництво обслуговуючої компанії і її розміщення;
процедури контролю завантаження ПС, надання засобів зв'язків та автоматизованої системи керування вильотом (DCS);
контроль за засобами пакетування вантажів (ULD);
обробку багажу і обслуговування пасажирів, вантажів і пошти;
використання перонних технологій (супровід, стоянка, зв'язок з екіпажем, завантаження-розвантаження, запуск, переміщення ПС, безпека);
обслуговування ПС після польоту та перед вильотом (очищення, внутрішнє прибирання, обслуговування туалетів, заправлення водою, кондиціювання, послуги діайсингу, обслуговування окремих сервісних систем пасажирського салону, внутрішньої екіпіровки);
заправлення пальним, дозаправлення мастильними матеріалами і спецрідинами;
технічне обслуговування ПС (транзитне, додаткове, місце в ангарі тощо);
забезпечення польоту та робота з екіпажами;
забезпечення спецтранспортом;
забезпечення бортовим харчуванням;
здійснення контролю та управління;
забезпечення охорони та безпеки.
Функціональна схема організації наземного обслуговування ПС. Хендлінгові компанії можуть виконувати такі функції (рис. 15):
Р
ис.
15. Функціональна схема організації
наземного обслуговування ПС в аеропорту
“Бориспіль”
контроль за якістю та оперативністю аеропортових послуг, виконанням технологічних графіків наземного обслуговування і розгляд усіх претензій авіакомпаній до аеропорту;
перспективне та оперативне планування рейсів, контроль та супровід планів польотів;
укладання договорів про наземне обслуговування з авіакомпаніями і контроль взаємозаліків між підприємствами аеропорту.
Функціонально хендлінгова компанія може організувати роботу таким чином: перед прибуттям ПС агент з організації наземного обслуговування отримує у диспетчера з організації і виконання наземного обслуговування завантажувальну телеграму, уточнює час прибуття і вильоту ПС, встановлює необхідні технічні і людські ресурси. Після прибуття ПС зустрічає представника перевізника — члена екіпажу, уточнює перелік необхідних наземних послуг, викликає необхідні засоби наземного обслуговування — спец-машини, механізми тощо; організовує і контролює виконання технологічного графіка обслуговування.
Після обслуговування агент підписує у представника перевізника "Карту на наземне обслуговування" з переліком виконаних послуг. У завантажувальній відомості й карті вказується встановлений розмір оплати за надані послуги.
Після відправлення ПС вказані дані відповідним чином обробляються, а перевізнику передається рахунок на оплату.
