Конгломератних організаційних структур управління

Переваги	Недоліки
1. Високий рівень децентралізації влади.	1. Проблематичність дотримання загального іміджу в умовах достатньої стратегічної свободи.
2. Можливість швидкої диверси­фікації з мінімальним порушенням існуючих у конгломераті зв'язків.	2. Автономія підрозділів може бло­кувати досягнення вигод стра­тегічного поєднання.
3. Наявність мінімальної залеж­ності між фірмами, що входять до складу конгломерату.

2. Розвиток організаційних структур управління виробництвом в сучасних умовах господарювання

Основне завдання організаційної функції - забезпечи­ти ефективний перехід від стратегії до структури організації.

Досвід великих зарубіжних фірм свідчить, що ор­ганізаційні рішення нерозривно пов'язані з концепціями за­гального розвитку підприємства. В умовах адміністративно-командної системи організаційні структури управління були інструментом для однобічної передачі директив від вищих органів управління еконо­мікою нижчим. Вдосконалення організаційних структур відбувалося у напряму копіювання структур вищих органів управління. Це призво­дило до проектування та функціонування моделей, позбавлених ори­гінальності, а весь управлінський механізм - до низької ефективності. Цілком зрозуміло, що подібні організаційні структури не сприяли вирішенню нових проблем і завдань, які виникали у зв'язку з перехо­дом до ринкової економіки.

Сучасний етап розвитку економіки України ставить нові вимоги до побудови організаційних структур управління підприємствами. Так, забезпечення широких можливостей для підприємництва зумов­лює необхідність наступних змін в організаційній структурі:

• посилення функцій, зв'язаних з маркетингом;

• підвищення ролі стратегічного планування (всупереч переважаючим в даний час функціям оперативного управління) на вищих рівнях управління;

• здійснення системної оцінки керівних кадрів з врахуванням комплекс­них результатів їх праці, а також мотивації;

• тісну взаємодію між торговельно-збутовими підрозділами, відді­лами, які займаються технічним розвитком і керівництвом підприємства.

У сучасних умовах господарювання організаційні структури управління повинні передбачати функції, зв'язані з оцінкою ефектив­ності підприємства порівняно з світовим рівнем:

• систематичне порівняння рівня розвитку підприємства з рівнем, досягнутим фірмами-конкурентами;

• порівняння техніко-економічного рівня продукції даного підпри­ємства з світовими стандартами;

• системний аналіз та оцінки ефективності власного виробниц­тва, впровадження прогресивних принципів управління в окремих цілях;

• середньо- та короткотермінове планування з акцентом на фінансовому плані, який набуває першочергового значення порівняно з іншими формами планування.

Вимога підвищення гнучкості реагування на потреби ринку зв'язана з здійсненням нових функцій:

• комплексна оцінка нових перспектив і наявних можливостей, постійна взаємодія відділів збуту та технічного розвитку;

• зменшення кількості управлінських ланок з метою створення пе­редумов для автоматизації управління виробництвом;

• впровадження автоматизації у сфери управління виробництвом і підготовки виробництва;

• створення ефективно діючих "післявиробничих" підрозділів, охоп­люючи службу інформації про задоволення вимог замовника.

Інтегрування до світової системи господарювання передбачає вирішення наступних проблем:

• організаційне оформлення функцій, які забезпечують приєднання підприємства до міжнародних банків даних і використання цих даних для потреб підприємства;

• більша орієнтація комплексної підготовки виробництва на різні форми міжнародного співробітництва;

• прискорення розвитку автоматизованого виробництва, впро­вадження якого є передумовою успішної виробничої кооперації у міжнародних масштатах;

• скорочення тривалості виробничого процесу (наприклад, відповід­но до принципів концепції "точно, вчасно".

Вимога підвищення рівня якості продукції означає:

• висування управління якістю в ранг найважливіших сфер діяльності керівництва вищої ланки;

• делегування повноважень підвищення якості продукції у всі під­розділи підприємства, працівники яких мають можливість впливати на рі­вень якості, залучення до цієї діяльності всього персоналу підприємства;

• поліпшення взаємодії між вищою та середньою ланками управління;

• включення у функції АСУ автоматизованого управління якістю.

Підвищення продуктивності управлінської праці сприяє таким змінам в організаційній структурі:

• скорочення кількості управлінських ланок, особливо у сфері управління виробництвом;

• скорочення трудомісткості конторських робіт за рахунок їх ав­томатизації;

• заміни деяких форм організаційних структур формами гнучкої ор­ганізації, розширення неформальних контактів, особливо по горизонталі;

• раціоналізації організаційного проектування з використанням об­числювальної техніки.

САМОСТІЙНА РОБОТА № 6

№№ розділів і тем	Назва розділів і тем	Кіль­кість годин	Вид заняття	Форма самостійної роботи та її джерела (література, тощо)
5 1.5.2	Організація як функція управління Розвиток організаційних структур управління виробництвом в сучасних умовах господарювання.	2	Теоретич­не.	Робота з підручником Тарнавська Н. П. Менеджмент: теорія та практика с. 207-214 гл.8

ЗМІСТ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Навчальна мета: надбання навичок і умінь працювати з підручником.

2. Завдання на С/р № 6:

2.1. Засвоїти зміст теми за планом: